Постанова № 52757044, 07.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року 810/2694/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (далі позивач або ТОВ «Дельта-2010») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000372201.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 31.01.2015 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Дельта-2010 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013», про заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що у четвертому кварталі 2012 року не здійснював списання товарів, що були придбані, але не відображені в реалізації. Крім того, наголошує, що податковим органом не досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку позивача, у звязку з чим висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість у розмірі 1276365,00 грн. є необґрунтованим та зроблений на основі припущень, що не підтверджуються жодними доказами.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Броварської ОДПІ при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняте за результатами перевірки, є законним.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 24.09.2015, не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності уповноважених представників.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (ідентифікаційний код 36998136, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 3-А, оф. 52), зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 01.04.2010 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №543350 (т.1, а.с. 59). Позивач взятий на податковий облік 02.04.2010 за №3959, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Броварській ОДПІ.

Основними видами економічної діяльності позивача у період, що перевірявся, є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31).

У період з 10.12.2014 по 13.01.2015 посадовими особами Броварської ОДПІ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дельта-2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 31.01.2015 №78/10-06-22-01/36998136 (далі Акт перевірки) (т.1, а.с. 31-58), який, зокрема, містить висновки про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «Дельта-2010» було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1276635,00 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем зобовязань з податку на прибуток на суму 1600070,00 грн., в тому числі у четвертому кварталі 2011 року в сумі 259603,00 грн., у четвертому кварталі 2012 року в сумі 1340467,00 грн.

В обґрунтування своїх висновків податковий орган в Акті перевірки зазначає, що перевіркою наданих товариством первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, реєстру видаткових накладних, картка по рахунку 902 «собівартість реалізованих товарів», карта по рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» р.05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» валові витрати позивача у четвертому кварталі 2012 року становлять 57148569,00 грн.

Водночас, згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, р.05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 220456947,00 грн., в т.ч. за четвертий квартал 2012 року 63531745,00 грн.

Відтак, перевіркою встановлено розбіжність між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року (ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та фактичними витратами згідно з наданими до перевірки первинними документами, що складає 6383176,00 грн. (63531745,00 грн. - 57148569,00 грн.).

Перевіркою також встановлено, що позивачем був списаний товар (шини) 31.12.2012, оскільки був придбаний, але в реалізації не відображений, в результаті чого позивачем занижено податкові зобовязання у розмірі 1276365,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року у сумі 1276365,00 грн.

Таким чином, з огляду на непідтвердження первинними документами факту реалізації товарно-матеріальних цінностей у четвертому кварталі 2012 року на суму 6383176,00 грн., податковий орган зробив висновок про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1276635,00 грн. (6383176,00 грн. х 20%) та з податку на прибуток підприємств у сумі 1600070,00 грн.

Судом також було допитано у якості свідка ГДРІ Броварської ОДПІ у Київській області ОСОБА_1О, яка проводила перевірку.

Як пояснила свідок, суть виявленого порушення полягає у розбіжностях між сумою собівартості реалізованих товарів (рахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів») у кореспонденції з вартістю товару, що обліковувався по кредиту рахунку 281 «Товари на складі».

Так, до перевірки позивачем було надано оборотно - сальдову відомість за четвертий квартал 2012 року по рахунку 281 «Товари на складі», за кредитом якого зменшено вартість товарів на суму 63548073,64 грн. Разом з тим, при досліджені реєстрів видаткових накладних, на підставі яких було реалізовано товарно-матеріальні цінності у четвертому кварталі 2012 року, було встановлено, що фактично собівартість реалізованих товарів становить 57148568,76 грн. (т.VIII а.с125 ).

Отже, підприємством було завищено показник витрат за четвертий квартал 2012 року в частині собівартості реалізованих товарів на 6383176,00 грн., що, у свою чергу, спричинило заниження показника зобовязань з податку на додану вартість на суму 1276635,00 грн. та з прибутку підприємств на суму 1600070,00 грн.

На підставі Акта перевірки Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000372201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1914953,00 грн., у тому числі 1276635,00 грн. за основним платежем та 638318,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.І, а.с. 30) та № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 2000088,00 грн., у тому числі 1600070,00 грн. за основним платежем та 400018,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2015 Броварською ОДПІ прийнято рішення №3686/10-06-22-02 про доцільність застосування податкового компромісу відповідно до заяви ТОВ «Дельта 2010» (вх. Броварської ОДПІ від 26.02.2015 № 4516) в частині податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні рішенні від 12.02.2015 №0000362201 на суму основного платежу 1600070,00 грн. та запропоновано сплатити загальну суму податкових зобовязань згідно розрахунку, що є невідємною частиною даного рішення. Щодо надання податкового компромісу за зобовязаннями з податку на додану вартість, заявникові відмовлено (т.І. а.с. 125).

Судом встановлено, що позивачем застосовано податковий компроміс відносно податкових зобовязань, визначених в податковому повідомленні рішенні від 12.02.2015 №0000362201 та перераховано до бюджету зазначену податковим органом у розрахунку суми, що не заперечувалось сторонами.

Водночас, не погоджуючись із податковим повідомленням рішенням від 12.02.2015 №0000372201, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано докази того, що ТОВ «Дельта-2010» укладено з нерезидентами ADP Werk; HB plus Bandimatic Europe, S.L; Southvill Investments Limited; TDC Logistics Limited низку контрактів (№1/12-12 від 12.12.2012; №1 від 17.10.2012; №2 від 20.10.2011; №1 від 01.12.2011, №01/01 від 04.01.2011), на умовах яких нерезиденти зобовязані поставити та передати у власність ТОВ «Дельта-2010» товар, а позивач зобовязаний його прийняти та оплатити на умовах, визначених договорами (т.1, а.с. 194-218).

На виконання умов вказаних контрактів, контрагентами позивача у четвертому кварталі 2012 року поставлено на користь ТОВ «Дельта-2010» товар, зокрема, шини, гумові матеріали, диски стальні, ланцюги проти ковзання, у тому числі: у жовтні 2012 року шин вантажних та дисків у кількості 35930 шт. на загальну суму 34056159,20 грн. (без ПДВ); у листопаді 2012 року шин вантажних та дисків у кількості 45561 шт. та гуми у кількості 19605,960 кг на загальну суму 9703717,75 грн. (без ПДВ); у грудні 2012 року шин вантажних та дисків у кількості 18043 шт. на загальну суму 14214954,99 грн. (без ПДВ).

На підтвердження фактичної поставка товарів позивачем надано під час перевірки вантажно-митні декларації, податкові накладні, банківські виписки, копії яких містяться у матеріалах справи.

Реквізити первинних бухгалтерських документів на підставі яких позивач придбав товарно-матеріальні цінності наведені у зведеному реєстрі документів за жовтень 2012 року (т.7, а.с. 1-11), за листопад 2012 року (т.7, а.с. 49-53), за грудень 2012 року (т.1, а.с. 85-89).

Податковий орган не заперечував та у суду не виникає сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій позивача з придбання ним зазначених товарів.

За твердженням позивача, придбаний у нерезидентів товар у подальшому реалізовувався на користь контрагентів, а саме, ТОВ «Пріор-КС», ТОВ «Тідісі-Україна», ТОВ «Тідісі Схід», ТОВ «Еол-2007», ТОВ «Укртаткап», ТОВ «ТД «Каміла», ТОВ «Промсервіс КОА».

Станом на 01.10.2012, за даними бухгалтерського обліку на підприємстві обліковувалися товарні запаси у сумі 62266526,49 грн., у тому числі 152326,74 кг. гуми, шини вантажні та диски у кількості 35930 шт.(т.1, а.с. 128-147).

На підтвердження реалізації позивачем у жовтні 2012 року товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 24499080,53 грн., в тому числі, гуми 10707,82 кг., шин вантажних, дисків, тощо 21496 шт., до матеріалів справи надано видаткові накладні (т.6, а.с. 158-240), податкові накладні (т.5, а.с. 66-182), банківські виписки за реквізитами, згідно реєстру документів за жовтень 2012 року (т.7, а.с. 12-49).

Станом на 01.11.2012, за даними бухгалтерського обліку на підприємстві обліковувалися товарні запаси у сумі 73310078,65 грн., у тому числі, 141618,92 кг. гуми та шин вантажних і дисків 44003 шт. (т.1, а.с. 149-170).

На підтвердження реалізації позивачем у листопаді 2012 року товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 22390454,54 грн., у тому числі, 17974,850 кг. гуми та шин вантажних, дисків тощо 49489 шт., до матеріалів справи надано видаткові накладні (т.6, а.с. 62-130), податкові накладні (т.5, а.с. 1-65) за реквізитами, згідно з реєстром документів за листопад 2012 року (т.7, а.с. 54-84).

Станом на 01.12.2012, за даними бухгалтерського обліку на підприємстві обліковувалися товарні запаси у сумі 61782183,32 грн., у тому числі, 143250,038 кг. гуми та шин вантажних і дисків 40075 шт. (т.1, а.с. 171-193).

На підтвердження реалізації позивачем у грудні 2012 року товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 22252514,29 грн., у тому числі, 14592,850 кг гуми та шин вантажних, дисків тощо 24437 шт., до матеріалів справи надано видаткові накладні (т.5, а.с. 183-244; т.6, а.с. 1-29), податкові накладні (т.7, а.с. 116-225) за реквізитами, згідно з реєстром документів за листопад 2012 року (т.7, а.с. 90-115).

Таким чином, позивач стверджує про реалізацію ним у четвертому кварталі 2012 року товарно-матеріальних цінностей на суму 69142049,36 грн. (без ПДВ), що, на його думку, підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які не досліджувались у ході перевірки. Тому вважає встановлені податковим органом розбіжності між сумою собівартості реалізованих товарів (рахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів») в кореспонденції з вартістю товару, що обліковувався по кредиту рахунку 281 «Товари на складі» такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

У силу положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон №996- XIV)

Відповідно до статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

За приписами статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №88 форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).

Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. Інструкцією встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

За змістом Інструкції №291 для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), електронних грошей, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів використовуються рахунки класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи».

Облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу ведеться на рахунку 28 «Товари». Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 "Товари" ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи 20 "Виробничі запаси".

Рахунок 28 «Товари» має субрахунок 281 «Товари на складі», на якому ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. За дебетом субрахунку 281 відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг використовується рахунок 90 «Собівартість реалізації»

На субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Суд зазначає, що згідно з наданими регістрами бухгалтерського обліку та видатковими і податковими накладними у ТОВ «Дельта-2010» протягом четвертого кварталу 2012 року відбулися зміни активів у частині товарів: шини, гумові матеріали, диски стальні, ланцюги проти ковзання, тощо.

Натомість, у матеріалах справи наявна оборотно - сальдова відомість за четвертий квартал 2012 року по рахунку 281 «Товари на складі», за кредитом якого зменшено вартість товарів на суму 63548073,64 грн.

Разом з тим, при досліджені реєстрів видаткових накладних, на підставі яких позивачем реалізовано товарно-матеріальні цінності у четвертому кварталі 2012 року, вбачається, що фактично собівартість реалізованих товарів становить 57148568,76 грн. (т.VIII, а.с125 ).

Таким чином, судом встановлено розбіжність між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року (ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та фактичними витратами згідно із наданими до перевірки даних облікових регістрів, що складає 6383176,00 грн. (63531745,00 грн. - 57148569,00 грн.).

Суд критично ставиться до твердження позивача про підтвердження задекларованих показників витрат за четвертий квартал 2012 року у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 91 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України у редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (пункт 2 цього ж підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (пункт 7 підрозділу 91 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, позивач 26.02.2015 звернувся до Броварської ОДПІ із відповідною заявою про застосування податкового компромісу стосовно неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.02.2015 № НОМЕР_1 та №0000362201, відповідно.

Рішенням від 06.03.2015 за №3686/10-06-22-02 податковий орган погодився застосувати податковий компроміс у частині податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні рішенні від 12.02.2015 № НОМЕР_1 на суму основного платежу1600070,00 грн. Запропонована до сплатити загальна сума податкових зобовязань згідно розрахунку до зазначеного рішення була сплачена позивачем, що не заперечувалось сторонами.

В силу положень пункту 7 підрозділу 91 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України податкове зобовязання з податку на прибуток, визначене прийнятим на підставі Акта перевірки податковим повідомленням рішенням від 12.02.2015 № НОМЕР_1, є узгодженим.

Тобто, у даному випадку, позивач особисто заявив про звільнення його від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, а отже і особисто погодився із правомірністю дій податкового органу при встановленні фактів порушення податкового законодавства та нарахуванні податкових платежів.

Суд звертає увагу на те, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «Дельта-2010» було занижене податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1276635,00 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження позивачем зобовязань з податку на прибуток на суму 1600070,00 грн., ґрунтуються на єдиному для них факті наявності розбіжностей між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року (ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та фактичними витратами згідно наданих до перевірки первинними документами.

Таким чином, узгодження позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні рішенні від 12.02.2015 № НОМЕР_1, свідчить про обґрунтованість тверджень про існування зазначених розбіжностей та дає підстави для критичної оцінки пояснень ТОВ «Дельта-2010», що висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість у розмірі 1276365,00 грн. є необґрунтованим та зроблений на основі припущень, які не підтверджуються жодними доказами.

У силу положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

За приписами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність факту реалізації товарів на суму 6383176,29 грн., або використання їх в інших операціях, що є господарською діяльністю позивача, а викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту підпункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «Дельта-2010» було занижене податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1276635,00 грн., є обґрунтованим.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують твердження позивача, а відтак, довів правомірність свого рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки доказів понесення відповідачем витрат, повязаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 07.10.2015