Рішення № 52752909, 19.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 916/3433/15

Господарський суд Одеської області у складі:

СуддяЗайцев Ю.О.

секретаря судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 4 від 12.01.2015р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укроптпостач до відповідача ОСОБА_2 підприємства Прогресфарм про стягнення 2 313 389,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 17.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю Укроптпостач звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 підприємства Прогресфарм про стягнення 2 313 389,81 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2015р. було порушено провадження по справі № 916/3433/15 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 05.10.2015р. представником відповідача було надано суду правову позицію по справі з підтверджуючими документами та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2015р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/3433/15 на 15 днів.

19.10.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

18.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укроптпостач (надалі - покупець) та ОСОБА_2 підприємством Прогресфарм (надалі - продавець) було укладено договір купівлі продажу №348/14 (надалі договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві лікарські засоби виробництва компанії Ципла ЛТД, Індія зазначені в Специфікації, а саме ТЕНВІР в кількості 1 103 310 фл. на суму 3 659 679,27 грн., ТЕНВІР-ЕМ в кількості 633 660 фл. на суму 3 084 973,71 грн., та ОНКОДОКС-50 в кількості 45 118 фл. на суму 8 478 759,54 грн.

Згідно п. 3.1 Договору Покупець проводить оплату поставленого товару шляхом здійснення попередньої оплати 70% вартості товару. Оплата вартості товару у розмірі 30% здійснюється Покупцем протягом 10 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Продавець здійснює поставку товару у відповідності з заявкою Покупця протягом 120 календарних днів з дати оплати товару.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад терміни, встановлений пунктом 4,2 Договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

22.12.2014р. покупцем було здійснено попередню оплату за договором у розмірі 10 656 037,50 грн.

ОСОБА_1 на 07.07.2015р. Відповідачем було частково виконано обов'язок по поставці товару зазначеного в Специфікації до Договору №348/14, а саме ТОВ «Укпоптпостач» було поставлено ТЕНВІР та ТЕНВІР-ЕМ в повному обсязі та у відповідні строки до 21.04.2015р.

Однак, поставка лікарського засобу ОНКОДОКС-50 була виконана до 07.07.2015р. лише частково в кількості 4 282 фл. на загальну суму 1 650 508,30 грн.

З наведених підстав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 підприємства Прогресфарм суми штрафних санкцій за договором у розмірі 2 313 389,81 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений 18.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укроптпостач (надалі - покупець) та ОСОБА_2 підприємством Прогресфарм (надалі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу №348/14 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

22.12.2014р. покупцем було здійснено попередню оплату за договором у розмірі 10 656 037,50 грн.

ОСОБА_1 на 07.07.2015р. Відповідачем було частково виконано обов'язок по поставці товару зазначеного в Специфікації до Договору №348/14, а саме ТОВ «Укпоптпостач» було поставлено ТЕНВІР та ТЕНВІР-ЕМ в повному обсязі та у відповідні строки до 21.04.2015р.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, поставку лікарського засобу ОНКОДОКС-50 виконав до 07.07.2015р. лише частково в кількості 4 282 фл. на загальну суму 1 650 508,30 грн.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу 2 313 389,81 грн. штрафу за непоставлену частину товару.

У своїй правовій позиції по справі №916/3433/15 відповідачем зазначено, що позивачем допущено помилки під час нарахування штрафних санкцій за недопоставлений товар, та зазначив, що належною до стягнення є сума штрафних санкцій у розмірі 1 713 713,00 грн.

Таким чином, відповідачем, фактично визнано позовні вимоги у розмірі 1 713 713,00грн.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад терміни, встановлений пунктом 4,2 Договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору штраф у сумі 2 313 389,81 грн.

Судом, за допомогою системи Ліга-Закон здійснено власний розрахунок штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобовязання по своєчасності оплати за договором та встановлено належний розмір, у сумі 1 713 713,00 грн.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У правовій позиції по справі, відповідач посилається на ті обставини, що ним допущено порушення з поставки товару через компанію виробника «Ципла ЛТД», та ним було покладено усі зусилля на поставку товару за договором. Зокрема, було направлено претензію компанії виробнику «Ципла ЛТД». Крім того, відповідач зазначив, що даний товар можна отримати лише у цієї компанії виробника.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення з поставки було допущено відповідачем із незалежних від нього обставин.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по поставці товару виникла через незалежні від нього обставини, та оскільки, на думку суду, штраф це фінансові санкції, спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його в розмірі 856 856,50 грн.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, у сумі 34 274,26 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укроптпостач до відповідача ОСОБА_2 підприємства Прогресфарм про стягнення 2 313 389,81 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Прогресфарм (67668, Одеська обл. Біляївський р-н., с. Великий Дальник, вул. Південна, буд. 59; код ЄДРПОУ 33137689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укроптпостач (03049, м.Київ, вул. Фурманова, буд. 1/7; код ЄДРПОУ 23362711) штраф у розмірі 856 856 /вісімсот пятдесят шість тисяч вісімсот пятдесят шість/ грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 274 /тридцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири/ грн. 26 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 26 жовтня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев