Рішення № 52752551, 30.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/17933/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1простягнення 3163,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 3163,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №РМ038а/16СКВ від 29.02.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/1602752, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

04.08.2015 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що всупереч ст. 33 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його не було повідомлено про настання ДТП. Також відповідач вказує, що позивачем не доведено розміру завданої шкоди, а подана позивачем калькуляція не є належним доказом розміру завданої шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 розгляд справи було відкладено на 30.09.2015.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 30.09.2015, не з'явилися.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Третя особа представників в судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалась.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №РМ038а/16СКВ (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, в тому числі автомобілем марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

07.10.2012 об 11 год. 00 хв. по вул. Калініна в місті Мелітополі сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1., керуючи автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Зеленським М.М. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.10.2012 у справі №815/1446/2012, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхових актів №1.001.12.02841/VESKO29762 від 01.11.2012, №1.001.12.02841/VESKO29757 від 01.11.2012, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 2163,00 грн на поточний рахунок виконавця робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Соллі - Плюс», що підтверджується платіжним дорученням №ДП00011158 від 02.11.2012.

В позовній заяві позивач стверджує про здійснення ним виплати страхового відшкодування по цьому ж страховому випадку у розмірі 3663,00 грн. Водночас, на підтвердження виплати суми страхового відшкодування позивачем подано лише вказане вище платіжне доручення №ДП00011158 від 02.11.2012. Доказів виплати решти суми відшкодування позивачем не надано.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується перехід до позивача права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 2163,00 грн.

Із постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.10.2012 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/1602752.

Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних, наданою Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, договором (поліс №АВ/1602752) встановлено франшизу у розмірі 500,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент настання ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок спірної ДТП позивачем подано калькуляцію №1.001.12.0 від 30.10.2012, складену за допомогою системи AUDATEX, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 4486,94 грн, а також рахунок №СПС0011844 від 11.20.2012 та рахунок-фактуру №С-00000372 від 11.10.2012.

Таким чином, враховуючи визначені полісом №АВ/1602752 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1663,00 грн (2163,00 грн (сума, в межах якої до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток) - 500,00 грн франшизи за полісом).

Стосовно тверджень відповідача про відсутність в матеріалах справи звіту про оцінку транспортного засобу, суд відзначає таке.

Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах суми фактичних витрат страхувальника за вирахуванням франшизи.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/7163/14.

Відповідач не позбавлений був права у випадку непогодження із визначеною позивачем вартістю відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, скласти власний звіт про оцінку вартості ремонту (відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 1663,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м.Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.10.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова