Рішення № 52752550, 19.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/18424/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії "ЦДЗК"

про стягнення 61 137,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чала І.М. - представник за довіреністю № 08-03-25/134-15 від 20.05.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії "ЦДЗК" про стягнення 61 137,05 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між відкритим акціонерним товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2008 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, у складі: приміщення, що складається з однієї кімнати зазначеної на план-схемі під номером 2, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Нова Одеса, вул. Кухарева, 12, 2 поверх та належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.03.2005 року.

Згідно з п.1.5. договору оренди, загальна площа об'єкта оренди з урахуванням площ загального користування складає 34,4 квадратних метри.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата за перший місяць становить 1032,00 грн, в тому числі 172, 00 грн., з врахуванням умов п. 3.3.цього договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за перший місяць, визначеного в п. 3.2. цього договору, на накопичений індекс інфляції за попередній місяць, визначений в п. 3.3.1. цього договору.

Відповідач не виконав зобов'язання за договором оренди, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди, яка станом на 01.07.2015 року становить 61 137,05 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.09.2015 року.

07.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 61 076,45 грн.

В судовому засіданні 07.09.2015 року оголошено перерву до 15.09.2015 року, для врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 15.09.2015 року оголошено перерву до 05.10.2015 року, для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2015 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

02.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2015 року розгляд справи відкладено на 19.10.2015 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та для врегулювання спору мирним шляхом.

У судове засідання 19.10.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36131369.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, з рахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та стягнути основну суму заборгованості в розмірі 61 076,45 грн., пені в розмірі 11 478,96 грн., 3% річних в розмірі 1 017,14 грн., індекс інфляції в розмірі 13 618,41 грн. та судові витрати в розмірі 30 045,00 грн. покласти на відповідача.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з заяви про збільшення позовних вимог, позивачем також заявлено нові вимоги, а саме: стягнення пені в розмірі 11 478,96 грн., 3% річних в розмірі 1 017,14 грн., індекс інфляції в розмірі 13 618,41 грн.

У зв'язку з чим, судом не прийнята дана заява позивача в частині стягнення пені, 3 % річних та індексу інфляції.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

01.12.2008 року між відкритим акціонерним товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, у складі: приміщення, що складається з однієї кімнати зазначеної на план-схемі під номером 2, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Нова Одеса, вул.. Кухарева, 12, 2 поверх та належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.03.2005 року, виданого Виконавчим комітетом Новоодеської міськї ради (на підставі рішення Виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 12.10.2004 р. № 313), зареєстрованого районним комунальним підприємством «Ново одеське районне БТІ» 22.03.2005 р. Реєстраційний номер 10244852. Номер запису 273в книзі 4. Номер витягу 3304221.

Згідно з п.1.5. договору оренди, загальна площа об'єкта оренди з урахуванням площ загального користування складає 34,4 квадратних метри.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у користування об'єкт оренди з дня підписання акта прийому-передачі. В акті прийому-передачі вказується я технічний стан приміщення,характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю. Нарахування орендної плати за цим договором починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов'язок щодо складання акта прийому-передачі покладається на орендодавця.

Сторонами 01.12.2008 року підписано та скріплено печатками підприємства акт приймання-передавання орендованого приміщення.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата за перший місяць становить 1032,00 грн, в тому числі 172, 00 грн., з врахуванням умов п. 3.3.цього договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за перший місяць, визначеного в п. 3.2. цього договору, на накопичений індекс інфляції за попередній місяць, визначений в п. 3.3.1. цього договору.

Згідно з п. 3.4. договору, внесення орендних платежів проводиться в безготівковій формі на рахунок орендодавця, в строк до 20 числа поточного місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Відповідно до п.п.4.2.3. п. 4.2. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря повної та своєчасної сплати орендних та інших платежів.

Згідно з. п.п. 4.3.1. п. 4.3. договору, орендар зобов'язаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні та інші платежі.

Згідно з п. 8.1. договору оренди (з подальшими змінами), строк дії договору встановлюється з 1 грудня 2008 року по 31.12.2014 року.

Після закінчення строку дії договору сторони фактично продовжували правовідносини за договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про існування заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 1 грудня 2008 року, що підтверджується претензійною вимогою вих.. № 14-07-10/144 від 02.04.2012 року, вимогою вих.. № 14-07-10/273 від 31.07.2012 року, вимогою вих.. № 14-07-10/287 від 14.08.2012 року, вих. № 14-07-10/402 від 05.12.2012 року, вимогою № 14-07-10/191 від 05.08.2013 року, вих.. № 14-07-10/91 від 25.03.2015 року.

У відповідь відповідач направив позивачеві листа вих.. № 4-7/217 від 23.04.2015 року, в якому зазначив, що він не має достатніх коштів для погашення всієї суми заборгованості за договором оренди та дана заборгованість зумовлена недостатнім фінансуванням та складною економічною ситуацією у державі.

Відповідач не виконав зобов'язання за договором оренди.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами до договору був укладений договір про погашення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 01.12.2008 року від 23.08.2013 року, відповідно до якого орендар зобов'язується оплачувати заборгованість з орендної плати в сумі 45 684,96 за період, які зазначені в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 2009 року по 01.08.2013 року згідно з графіком.

Окрім того, відповідачем визнано суму заборгованості в розмірі 62 036,45 грн., що зазначено в його листі вих.. № 4-7-217 від 23.04.2015 року.

Враховуючи зазначене вище та те, що відповідачем позовні вимоги не заперечуються іншими доводами, окрім як пропуском строку позовної давності, позовні вимоги в розмірі 61 076,45 грн. є обґрунтованими у зв'язку з перериванням строку позовної давності - підписанням додаткових угод та фактичним визнанням існування боргу, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи що судом заяву про збільшення розміру позовних вимог вих.. № 08-03-1814537 від 01.10.2015 року не прийнято, тому сплачений судовий збір в розмірі 1218,00 грн. згідно із платіжного доручення № 53649 від 29.09.2015 року підлягає поверненню.

На підставі п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії "ЦДЗК" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21616582) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) основну суму заборгованості в розмірі 61 076 (шістдесят одна тисяча сімдесят шість) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. перерахований за платіжним дорученням № 53649 від 29.09.2015 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/18424/15.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 26.10.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий