Рішення № 52752377, 19.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/23879/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України"про стягнення заборгованості

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Сечков С.В. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України", в якому просить суд стягнути з відповідача 288190,75 грн. - основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 64981,09 грн. - пені, 14090,21 грн. - 3% річних та 186228,11 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про закупівлю товару за державні кошти №10307014 від 08.11.2013 позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 порушено провадження у справі №910/23879/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У свою чергу представник відповідача в засіданні господарського суду 05.10.2015 подав заперечення на позовну заяву, в яких наголосив на тому, що заборгованість за поставлену електричну енергію виникла через незадовільне фінансування поточної господарської діяльності відповідача, який є державною бюджетною установою. Крім того, зазначає, що позивач звернувся до господарського суду про стягнення неустойки з пропуском строку, передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.10.2015 судом оголошено перерву до 19.10.2015.

19.10.2015 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 488509,07 грн. заборгованості, з якої: 288190,75 грн. - основний борг за спожиту активну електричну енергію, 14090,21 грн. - 3% річних та 186228,11 грн. інфляційна складова боргу.

Розглянувши в судовому засіданні 19.10.2015 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог, прийнята господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 488509,07 грн., з якої: 288190,75 грн. - основний борг за спожиту активну електричну енергію, 14090,21 грн. - 3% річних та 186228,11 грн. інфляційна складова боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні господарського суду проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (учасник) та Державною установою "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (замовник) було укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти №10307014 (далі - договір), за умовами якого учасник зобов'язується протягом 2013 року поставити замовникові електричну енергію, а замовник прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у терміни, обумовлені договором (п. 1.1. договору).

За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору ціна товару на дату укладання договору визначена згідно з тарифами, встановленими органом державного регулювання в електроенергетиці та може бути змінена у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості електричної енергії, вартості паливних матеріалів тощо, а також у випадках, передбачених діючим законодавством України.

Відповідно до п. 3.4. договору ціна цього договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок електричної енергії протягом вказаного у п. 12.1. строку дії договору та становить 599743,15 грн. з ПДВ.

Пунктами 5.1., 5.4. договору сторони погодили, що строк (термін) поставки товарів: жовтень-грудень 2013 року та поставка товару здійснюється учасником згідно із заявленими замовником обсягами та договірним приєднаним електричним навантаженням.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 12.1. договору).

При цьому згідно з п. 13.1. договору сторони дійшли згоди додатки до Договору від 25.04.2006 №10307 вважати додатками до даного договору.

Так, у відповідності до пункту 1 Додатку 2 до Договору від 25.04.2006 №10307 (далі - додаток) сторони визначили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком (п. 2.1. додатку).

Згідно з п. 2.2. додатку оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Як визначено в п. 4.3. додатку обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

За даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електричної енергії. Цей обсяг сторони фіксують в Акті про приймання-передавання товарної продукції, Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді (п. 5 додатку).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01.10.2013 по 01.01.2014 активну електричну енергію на загальну суму 742344,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами (актами) про використану електричну енергію відповідача та актами прийняття-передавання товарної продукції.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» після закінчення розрахункового місяця направляло відповідачу рахунки на оплату електроенергії у встановленому договором порядку.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав, сплативши лише 454153,61 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електричну енергію на загальну суму 288190,75 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 288190,75 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14090,21 грн. та інфляційні втрати в сумі 186228,11 грн. за період з листопада 2013 року по травень 2014 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а його посилання на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для відмови в позові суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005".

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що за приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат на сплату судового збору в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи сплатив 11069,80 грн. судового збору, замість належних 8302,35 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №2116310028 від 19.08.2015, а також зменшив свої позовні вимоги з 553490,16 грн. до 488509,07 грн., то судовий збір в сумі 3742,16 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (03110, м. Київ, вулиця Амосова, будинок 6, код ЄДРПОУ 05493562) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) 288190 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто) грн. 75 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 14090 (чотирнадцять тисяч дев'яносто) грн. 21 коп. 3% річних, 186228 (сто вісімдесят шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 7327 (сім тисяч триста двадцять сім) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України 3742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 16 коп. судового збору, перерахованого платіжним дорученням №2116310028 від 19.08.2015.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 22.10.15

Суддя О.А. Грєхова