Постанова № 52750817, 26.10.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1803/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Стефанишина С.Л.,

судового засідання ОСОБА_1, за участю учасників процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3, начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 та заступника начальника цього відділу ОСОБА_5, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_6, Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання рішень дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, постановлення окремої ухвали про ознаки злочину у діях і бездіяльності державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23 січня 2015 року звернулася до суду з позов про визнання рішень дій та бездіяльності начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3, начальника Відділу примусового виконання рішень цього управління ОСОБА_4, заступника цього відділу ОСОБА_5 та головного державного виконавця цього відділу ОСОБА_6 протиправними, скасування постанови від 31.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження, зобовязання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, постановлення окремої ухвали про ознаки злочину у діях і бездіяльності державного виконавця Лабчука Романа Михайловича.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та надала суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання зявилися, заперечили щодо позовних вимог.

Відповідно статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто сторони виконавчого провадження мають право оскаржити дії державного виконавця або інших посадових осіб у порядку адміністративного судочинства у тому випадку, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Проте згідно ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що Хмельницьким міськрайонним судом 04 січня 2012 року видано виконавчий лист по справі №2-а35/10 про зобовязання управління ПФУ у м. Хмельницькому усунути порушення страхувальником ДП ДАК «Хліб України» сплату внесків з усієї заробітної плати ОСОБА_2 за липень грудень 2000 року щомісячно за місяцями її нарахування та за ставками й максимальними обмеженнями на час їх справляння за липень 2000 року 1812,64 грн., за серпень 1391,21 грн., за вересень 2000 869,46 грн., за жовтень 884 грн., за листопад 882,53 грн., за грудень 1290,38 грн., з урахуванням сум заробітної і виплаченої за рішенням суду заробітної плати за місяцями її нарахування з урахуванням сум компенсації за ставками страхових внесків на час її справляння, забезпечивши право позивача на перерахунок пенсії за віком.

З дослідженого у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження судом вбачається, що виконавче провадження відкрито 03 квітня 2012 року згідно зазначеного виконавчого документа. Під час виконавчого провадження державним виконавцем 10 січня 2013 року та 20.11.2014 року винесено дві постанови про накладення штрафу на боржника УПФ України в м. Хмельницькому за невиконання рішення суду та направлено вимогу 10 січня 2013 року щодо виконання зазначеного рішення суду також, направлено повідомлення до правоохоронних органів та 31 грудня 2014 року закрито виконавче провадження з підстав ст.ст.75, 89 Закону України "Про виконавче провадження» керуючись п.11 ч.1 ст.50 зазначеного Закону.

Вимогами ч.1, 2 ст.11 зазначеного вище Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Однією з підстав закінчення виконавчого провадження згідно вимог ст..49 Закону України «Про виконавче провадження» є повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно вимог ч.3 ст.75 у свою чергу визначає у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Представником відповідача не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником рішення суду в справі №№2-а35/10 та правомірності винесення оскаржуваної постанови без вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені вимогами ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 11. ч. 1 ст. 49 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на викладене суд вважає, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та вказує на бездіяльність виконавчої служби по примусовому виконанню рішення суду, яка за Законом покладається на державну виконавчу службу.

Відповідно до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів які вказують на неправомірність дій посадових осіб державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення суду.

Водночас, суд рахує безпідставними вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди виходячи з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування моральної шкоди органом державної влади можливе за умови визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності такого органу, що призвело до нанесення значної моральної шкоди особі. Тобто, обов"язковою умовою стягнення моральної шкоди з органу державної влади є наявність причинно-наслідкового зв"язку між неправомірною дією, бездіяльністю чи рішенням із отриманою шкодою.

Враховуючи наведене зважаючи, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок невиконання рішення суду а також, матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь її моральних чи фізичних страждань або шкоди, завданої її здоров'ю тому суд вважає, що в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.

Беручи до уваги вище наведене суд приходить до висновку про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2про визнання рішень дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, постановлення окремої ухвали про ознаки злочину у діях та бездіяльності державного виконавця задоволити частково.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2014 року винесеної головним державним виконавцем Кіт А.М. стосовно примусового виконання виконавчого листа №2а-35/10р, виданого 04 січня 2012 року Хмельницьким міськрайонним судом щодо зобовязання управління ПФУ у м. Хмельницькому усунути порушення страхувальником ДП ДАК «Хліб України» сплату внесків з усієї заробітної плати ОСОБА_2 за липень грудень 2000 року щомісячно за місяцями її нарахування та за ставками й максимальними обмеженнями на час їх справляння за липень 2000 року 1812,64 грн., за серпень 1391,21 грн., за вересень 2000 869,46 грн., за жовтень 884 грн., за листопад 882,53 грн., за грудень 1290,38 грн., з урахуванням сум заробітної і виплаченої за рішенням суду заробітної плати за місяцями її нарахування з урахуванням сум компенсації за ставками страхових внесків на час її справляння, забезпечивши право позивача на перерахунок пенсії за віком.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на користь держави судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Апеляційна скарга на постанову подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову у повному обсязі буде складено 26 жовтня 2015 року.

Суддя С. Стефанишин