Рішення № 52749371, 19.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/889/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/5533/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання дочки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02.04.2014 року в розмірі 900 грн. щомісячно та стягнення аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% від мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (віком від 6 до 18 років) з часу ухвалення судом рішення, до досягнення донькою повноліття.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, зменшено розмір аліментів стягуваних за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 900 гривень до 1/3 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але неменше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня вступу даного рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у сумі 900 гривень щомісячно, починаючи з 20 січня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття анульовано.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку зазначивши в рішенні, що матеріальний стан ОСОБА_2 погіршився, оскільки на даний час він працевлаштований, має постійний дохід у вигляді заробітної плати. Крім цього доказів того, що матеріальний стан позивача за останній час погіршився чи на його утриманні перебуває інша особа ним не надано. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов»язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них.

Згідно з роз»ясненнями п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв»язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров»я когось із них.

Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 квітня 2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 900 гривень щомісячно і до досягнення донькою повноліття.

Оскаржуваним рішенням суду зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на підставі рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02.04.2014року на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з 900 грн. до 1/3 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги про зменшення розміру аліментів позивач мотивував тим, що його матеріальне становище змінилося, оскільки він працевлаштувався, має постійний заробіток, який становить 1320.00 грн., інших доходів немає, а відтак не може сплачувати аліменти у розмірі 900.00 грн. щомісячно.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що після ухвалення 02.04.2014 року Залізничним районним судом м.Львова сімейний та матеріальний стан платника аліментів змінився, він одружився, а відтак з врахуванням положень ч.1 ст. 75 СК України має матеріально підтримувати свою дружину, і крім цього він працевлаштувався, отримує постійну заробітну плату в розмірі 1500.00 грн. щомісячно, а тому аліменти в розмірі 900.00 грн., які стягуються за рішенням суду складають більше 50 відсотків, що на думку суду є підставою для зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається з рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02.04.2014 року аліменти на утримання доньки сторін, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд стягнув у твердій грошовій сумі в розмірі 900.00 грн. щомісячно, з врахуванням того, що ОСОБА_7 на цей час не був працевлаштований, мав мінливий та нерегулярний дохід, при цьому погоджувався сплачувати аліменти у розмірі 700.00 грн.

На час ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 працевлаштувався, працює в ПП «Роял Пак», отримує постійну заробітну плату, а відтак зазначена обставина не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки не свідчить про погіршення його матеріального стану після ухвалення Залізничним районним судом м. Львова рішення від 02.04.2014 року, під час ухвалення якого позивач не працював.

На думку колегії суддів працевлаштування позивача, отримання ним постійної заробітної плати, не погіршує майновий стан позивача, який на момент ухвалення Залізничним районним судом м. Львова рішення від 02.04.2014 року, не працював, не мав постійного доходу та не маючи постійного місця праці погоджувався сплачувати аліменти у розмірі 700.00 грн.

Посилання позивача на погіршення його майнового стану у зв»язку з працевлаштуванням та неможливість у зв»язку з низькою заробітною платою сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 900.00 грн., всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не надано доказів про перебування на його утриманні інших осіб.

Незважаючи на те, що позивач не обґрунтовував позовні вимоги зміною сімейного стану, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 11 ЦПК України, в оскаржуваному рішенні, як на підставу для задоволення позову, послався на зміну його сімейного стану, а саме, одруження позивача, який, як зазначив суд в оскаржуваному рішенні повинен матеріально підтримувати свою дружину в силу вимог ч.1 ст. 75 СК України. Разом з тим, задовольняючи позов з цієї підстави, суд першої інстанції не з»ясував, чи дружина позивача є працездатною, чи працює, розмір її доходу, її майновий стан.

Враховуючи недоведеність позивачем підстав, передбачених ст. 192 СК України, для зменшення раніше встановленого розміру аліментів, а також рівність обов»язків батьків щодо матеріального утримання дитини, рівень прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який батьки повинні забезпечити дитині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 (ОСОБА_7.) та зменшення розміру аліментів, а відтак оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.