Ухвала суду № 52742166, 21.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/4953/15-к

Провадження № 11кп/782/235/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Луганського Ю.М.

суддів: Кожушка М.В., Руденка В.В.

за участю секретаря - Лебединської Л.М.

прокурора - Кім Р.В.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1

на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 серпня 2015 року, яким засуджений

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Сєвєродонецька Луганської області, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, раніше судимий:

21.11.2008 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.15 - 186 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

22.01.2009 року Кремінським районним судом Луганської області за ст.289 ч.2, 71 КК України до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі,

02.04.2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

не працюючий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1

за ст.185 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 ч.1 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2015 року у вигляді 2 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання у вигляді 7 (років) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Строк покарання обчислено з 12.05.2015 року.

Зараховано в строк відбування покарання перебування під вартою з 30 січня по 02 квітня 2015 року за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.04.2015 року.

Доля речових доказів по справі вирішена.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення: судово-товарознавчої експертизи №66-21/7 від 30.04.2015 року у розмірі 614 гривень 40 коп., дактилоскопічної експертизи №358/133 від 19.05.2015 року у розмірі 368 гривень 28 коп., судово-товарознавчої експертизи №98/7 від 21.05.2015 року у розмірі 429 гривень 66 коп., а всього 1 412 гривень 34 коп.

За вироком ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 23.04.2015 року, приблизно о 06 годині, знаходився за адресою: м.Сєвєродонецьк, АДРЕСА_2. Побачивши, що ОСОБА_3 спить та за його діями не спостерігає, реалізуючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, з журнального столу гостьової кімнати таємно викрав мобільний телефон «Lenovo А 706» вартістю 1 399 гривень 75 коп. та золоті сережки 585 проби вагою 1,68 г вартістю 1 352 гривні 99 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 2 752 гривні 74 коп., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В апеляційних скаргах:

захисник ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Суд першої інстанції посилається у вироку на свідчення потерпілої ОСОБА_3, з яких слідує, що дійсно разом з ОСОБА_2 вона знаходилася у себе вдома, де розпивали спиртні напої, а потім заснула. Коли прокинулась, то звернула увагу на те, що відсутні телефон та золоті сережки. Далі потерпіла стверджувала, що добровільно не надавала вказані речі для допомоги ОСОБА_2, та наполягала, що він їх вкрав.

До таких свідчень ОСОБА_3 необхідно ставитись критично, оскільки у судовому засіданні потерпіла плуталась у своїх свідченнях, не могла згадати багато деталей, що свідчить про те, що вона не в повному обсязі пам'ятала про події, які мали місце тієї ночі.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що дійсно допомогла своєму знайомому ОСОБА_2 закласти в ломбард золоті сережки, та бачила у нього телефон марки «Lenovo». Обвинувачений їй повідомив, що золоті сережки та телефон йому дала знайома аби він зміг вирішити свої фінансові проблеми. І лише потім, на запитання суду, свідок зробила припущення, що можливо ОСОБА_2 вкрав вказані речі.

ОСОБА_2, не визнаючи своєї провини пояснив, що дійсно проводив час з потерпілою і в ході розмови остання добровільно запропонувала йому допомогу у вирішенні його фінансових проблем та надала телефон у тимчасове користування, а також золоті сережки для того, щоб закласти їх у ломбард, а в подальшому викупити.

За таких обставин вважає, що в судовому засіданні була підтверджена версія подій, надана ОСОБА_2, оскільки обставини, на які він вказував, підтвердила свідок ОСОБА_4

Також вважає, що жодного доказу винуватості ОСОБА_2, окрім свідчень потерпілої ОСОБА_3, під час судового розгляду кримінального провадження не встановлено, а висновки щодо винуватості судом першої інстанції зроблені на підставі припущень, що суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, так як він не скоював даний злочин, по справі відсутні належні докази його винуватості. Суд не приняв до уваги жоден з його доводів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав вирок законним та обгрунтованим, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які просили задовольнити апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах викладених у вироку, є обгрунтованим та підтверджується наступними доказами:

показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що вона познайомилась з ОСОБА_2 у барі «Джокер» та запросила до себе додому з метою продовження вживання алкогольних напоїв. Прибувши до неї додому, вони випили ще деяку кількість спиртних напоїв, після чого вона заснула, а обвинувачений залишився перебувати у квартирі. Прокинувшись пообідні, звернула увагу на відсутність мобільного телефону та золотих сережок, а також відсутність у квартирі обвинуваченого. Дані речі для надання допомоги ОСОБА_2 вона не передавала та наполягає на тому, що він їх вкрав;

показаннями свідка ОСОБА_4, яка суду пояснила, що у квітні 2015 року їй зателефонував ОСОБА_2 та попросив допомоги щодо здачі в ломбард речей за її паспортом, на що вона погодилась. Біля ломбарду обвинувачений розповів, що був в гостях у дівчини, де після того як вона заснула, самовільно забрав золоті сережки та мобільний телефон «Lenovo».Сережки вони здали в ломбард. За вказану послугу обвинувачений надав їй з отриманих коштів приблизно 150 гривень, а телефон ОСОБА_2 залишив собі, так як вона попросила його не продавати з мотивів придбання в майбутньому для своїх потреб;

висновком судово-товарознавчої експертизи №66-21/7 від 30.04.2015 року, з якого слідує, що залишкова вартість мобільного телефону «Lenovo А 706» складає 1 399 гривень 75 коп.(Т.1 а.с.23-27);

висновком судово-товарознавчої експертизи №98/7 від 21.05.2015 року про те, що залишкова вартість викрадених сережок складає 1 352 гривні 99 коп. (Т.1 а.с.82-84).

Колегія суддів вважає, що наведені доводи є достовірними, оскільки узгоджуються між собою, ставити їх під сумнів не має ніяких підстав, а тому доводи апеляційних скарг: захисника ОСОБА_1 про те, що висновки щодо винуватості ОСОБА_2 судом першої інстанції зроблені на підставі припущень, що суперечить чинному законодавству України, та обвинуваченого ОСОБА_2, що по справі відсутні належні докази його винуватості, є не переконливими та безпідставними.

При призначенні покарання, в порушення вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції вказав, але не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ч.3 ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, та призначив покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені ч.2 ст.185 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним змінити вирок та пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Застосувавши при призначенні покарання вимоги ч.1 ст.71 КК України, суд помилково зарахував в строк відбування покарання перебування ОСОБА_2 під вартою з 30 січня по 02 квітня 2015 року за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.04.2015 року, а тому вищезазначену вказівку необхідне виключити з резолютивної частини вироку.

Керуючись ст.ст.405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 серпня 2015 року відносно ОСОБА_2 змінити:

за ч.2 ст.185 КК України пом'якшити покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2015 року у вигляді 2 років позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про зарахування в строк відбування покарання перебування ОСОБА_2 під вартою з 30 січня по 02 квітня 2015 року за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.04.2015 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий -

Судді: