Ухвала суду № 52734146, 21.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7659/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г. Ю.Номер провадження 22-ц/788/1915/15 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.09.2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційні втрати в розмірі 3425,75 грн. та 3% річних в розмірі 154,26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що повернення безпідставно набутих грошових коштів не є зобов'язанням, тому відсутні підставі для застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин. Також зазначає, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.06.2015 р. по цивільній справі № 592/4115/15-ц виконано нею добровільно та в розумний строк, про що підтверджує постанова про закриття виконавчого провадження, тому підстави для стягнення відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити.

Представник позивача вважає рішення законним і тому на скаргу заперечив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджує матеріалами справи, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.02.2015 р. по справі № 592/12887/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10.03.2015 р., задоволено позов ОСОБА_4 і стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 20625 грн., як безпідставно набуте майно у вигляді зазначеної грошової суми та 243, 60 грн. судових витрат, а всього - 20868,60 грн. (а.с. 6).

Рішенням апеляційного суду Сумської області по справі № 592/4115/15-ц від 30.07.2015 р. було змінено рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.06.2015 р., яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 11.02.2015 р. по 31.03.2015 р. було задоволено (а.с. 7-8).

Із квитанції № 65966311 від 12.08.2015 р. вбачається, що ОСОБА_3 було сплачено на користь ОСОБА_4 3521,26 грн. боргу за рішенням суду від. 30.07.2015 р. у справі № 592/4115/15-ц (а.с. 27).

Відповідно до постанови про закриття виконавчого провадження від 13.07.2015 р. по виконавчому листу № 592/12887/14-ц, виданого 19.03.2015 р. Ковпаківським районним судом м. Суми, ОСОБА_3 10.07.2015 р. повністю розрахувалась з ОСОБА_4 10.07.2015р. (а.с. 26).

Згідно з ч. 3. ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 1 ст. 1212 ЦК України зазначено особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи наведені норми та встановленні рішенням суду від 10.02.2015 р. у цивільній справі № 592/12887/14-ц, яке набрало законної сили, обставини, що ОСОБА_3 володіла грошовими коштами ОСОБА_4, у неї виникло грошове зобов'язання повернути ці кошти власнику.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно застосував ч.2 ст.625 ЦК України до встановлених у даній справі правовідносин, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції з цього приводу є правильним, а доводи апеляційної скарги про протилежне, відповідно не заслуговують на увагу..

Щодо періоду стягнення заявлених у позові сум, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно визначено період за який належить розраховувати розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних виходячи з наступного.

12.08.2015 р. ОСОБА_3 було сплачено на користь ОСОБА_4 3521,26 грн. інфляційних та 3% річних за період з 11.02.2015 р. по 31.03.2015 р. за рішенням суду від. 30.07.2015 р.

Проте, як вбачається з постанови про закриття виконавчого провадження від 13.07.2015 р. по виконавчому листу № 592/12887/14-ц, ОСОБА_3 розрахувалась частками, які сплатила 06.07.2015 та 10.07.2015 р., і після останньої сплати повністю виконала перед ОСОБА_4 грошове зобов'язання по сплаті безпідставно набутих коштів.

Тому, судом першої інстанції було правильно пораховано та стягнуто, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційних втрат в розмірі 3425,75 грн. та 3% річних в розмірі 154,26 грн. за період з 01.04.2015 р. по 01.07.2015 р.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст.308 ЦПК України відхиляються.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: