Ухвала суду № 52722564, 20.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1541/15-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І.О. Провадження № 22-ц/780/5199/15 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 55 20.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

20 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» грошові кошти в сумі 8 894 грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 88 грн. 69 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2013 року колишнім генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 видано наказ про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Судовими рішеннями зазначений наказ було визнано незаконним, а ОСОБА_3 поновлено на роботі та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду. В силу вимог ст.ст. 134, 237 КЗпП України НІЕЗ «Переяслав» має право на пред'явлення регресного позову та стягнення коштів, що були відшкодовані підприємством працівнику, який незаконно звільнений.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» грошові кошти у розмірі 8 894 грн. 09 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» судовий збір в розмірі 88 грн. 69 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що питання винуватості тієї чи іншої особи судовими рішеннями не встановлювалося. Звільнення ОСОБА_3 відбулося у зв'язку з внесенням змін до штатного розпису заповідника, а наказ про внесення таких змін ніким не оскаржувався. Єдиною підставою для визнання звільнення незаконним є відсутність згоди профспілки. При цьому звільнення ОСОБА_3 двічі погоджувалося з профспілковою організацією. Наказ про звільнення ОСОБА_3 виданий у зв'язку зі скороченням посади та її відмовою від переведення на іншу посаду. Рішення про звільнення працівника приймалося не одноосібно. Прокурором не доведено наявність неправомірних дій з боку відповідача щодо заподіяння підприємству матеріальної шкоди та його винність у цьому заподіянні. Суд першої інстанції не врахував обставини, при яких відбулося звільнення та майновий стан відповідача та не мотивував це у своєму рішенні. Судом не враховано, що позов в інтересах НІЕЗ «Переяслав» подано прокурором, тоді як заповідник є самостійною юридичною особою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 до НІЕЗ «Переяслав» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Визнано незаконним наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 від 09 грудня 2013 № 124-ОС. ОСОБА_3 поновлено на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Музею хліба НІЕЗ «Переяслав» та стягнуто з НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 7 894 грн. 09 коп., а також судовий збір в розмірі 88 грн. 69 коп.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2014 року з НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_3 стягнуто 1 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Наказом генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 72-ОС ОСОБА_3 поновлено на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Музею хліба НІЕЗ «Переяслав».

Згідно відомості про виплату грошей № 368 за серпень 2014 року ОСОБА_3 перераховано грошові кошти у сумі 21 767 грн. 72 коп., з них 7 894 грн. 10 коп. на виконання рішення суду від 24 лютого 2014 року.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 19 вересня 2014 року та платіжного доручення № 220 від 19 серпня 2014 року ОСОБА_3 перераховано моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., а на підставі платіжного доручення № 273 від 13 жовтня 2014 року НІЕЗ «Переяслав» сплачено судовий збір у розмірі 88 грн. 69 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення ОСОБА_3, виданий колишнім генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2, скасований, як незаконний, а тому підприємство має право на відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п. 8 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини установам організаціям, коли службова особа винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненого чи переведеного працівникові часу вимушеного прогулу, або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в таких випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання судових рішень НІЕЗ «Переяслав» відшкодовано шкоду ОСОБА_3 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в результаті незаконного звільнення ОСОБА_3 з вини колишнього директора ОСОБА_2 були завдані збитки НІЕЗ «Переяслав» в розмірі 8 982 грн. 78 коп.

В апеляційній скарзі відповідач фактично описує обставини звільнення ОСОБА_3 з роботи, які були предметом розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Судові рішення у зазначеній справі набрали законної сили та виконані НІЕЗ «Переяслав».

Згідно ч. 1 ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника й ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що при задоволенні позову, суд не врахував матеріальний стан відповідача та стан його здоров'я.

Однак зазначені доводи колегія суддів не може взяти до уваги з наступних підстав.

Як зазначалось вище, згідно з п. 8 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини установам організаціям, коли службова особа винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач працює та отримує 7129.1 грн. заробітної плати, що значно вище встановленого законодавством рівня мінімальної заробітної плати.

Враховуючи розмір шкоди, яку відповідачу необхідно відшкодувати за оскаржуваним судовим рішенням, а саме 8 982 грн. 78 коп., колегія суддів приходить до висновку, що зазначена сума не є значною для відповідача та його дохід дозволяє йому відшкодувати спричинену шкоду, а відтак підстав до зменшення суму відшкодування за завдані збитки колегія не вбачає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що позов в інтересах НІЕЗ «Переяслав» подано прокурором, тоді як заповідник є самостійною юридичною особою. Однак, зазначені доводи є безпідставними та не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Так з матеріалів справи вбачається що прокурор звернувся до суду в інтересах держави, в особі НІЕЗ «Переяслав», який повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету України. В даному випадку право прокурора на звернення до суду визначене ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.