Рішення № 52716494, 20.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/21959/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

2)Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах"

про відшкодування шкоди 108 750,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

Від позивача: Васютін А.Г. (довіреність № 17 від 31.12.2014)

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: Рудніцький В.В. (довіреність б/н від 29.07.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс", Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" про відшкодування шкоди у розмірі 108 750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/21959/15, розгляд останньої призначено на 17.09.2015 р.

10.09.2015 р. через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь щодо страхового покриття.

15.09.2015 р. через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, а також документи на виконання вимог ухвали суду.

У поданих письмових запереченнях відповідач 2 зазначає, що позивач не повідомив відповідача 2 про дату, місце та час проведення огляду транспортного засобу, тим самим позбавив можливості відповідача 2 об'єктивно та в повному обсязі встановити вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HONDA ACCORD, з д.н.з. НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП.

Також відповідач 2 зазначає, що громадянин ОСОБА_3 є працівником позивача та займає посаду ведучого спеціаліста управління врегулювання збитків, а тому відповідач 2 дійшов висновку, що що ФОП ОСОБА_3 є зацікавленою особою в одержані неправомірної вигоди.

17.09.2015 р. через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання про витребування у позивача кольорових фотографій пошкоджень транспортного засобу HONDA ACCORD, з д.н.з. НОМЕР_1.

17.09.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 17.09.2015 р. оголошено перерву до 01.10.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.09.2015 р. представником позивача надано кольорові фотокопії пошкодженого транспортного засобу.

У судовому засіданні 01.10.2015 р. оголошено перерву до 20.10.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог.

У поданій заяві позивач зазначає, що враховуючи наданий в судовому засіданні представником відповідача-2 страховий поліс, згідно якого франшиза становить 1 000 грн. 00 коп., виникла необхідність в уточненні позовних вимог.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1 - 49 000,00 грн, а з відповідача 2 - 59 750,00 грн.

Згідно абз.1 п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

За таких обставин, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог за своєю правовою природою є одночасно заявою про збільшення та зменшення розміру позовних вимог. Так, стосовно відповідача 1 - зменшення розміру позовних вимог, стосовно відповідача 2 - збільшення, в той же час ціна позову не змінюється.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом прийнято вказану заяву позивача до розгляду.

У судовому засіданні 20.10.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 20.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (далі - страховик) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу (один транспортний засіб) № 21827, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

05.02.2015 р. на регульованому перехресті вулиць Крайня- Братиславська-Стальського в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортним засобом марки «КІА», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.06.2015 р. у справі № 754/7497/15-п, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, у якій зазначив, що дану виплату просить здійснити шляхом перерахування суми на рахунок СТО.

Протоколом огляду транспортного засобу від 10.02.2015 р. встановлено вид та характер пошкоджень транспортного засобу «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до звіту № 2/15 від 10.02.2015 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП становить 117 109,24 грн.

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі виставленого станцією СТО ФОП ОСОБА_3 рахунку- фактури №22 від 05.02.2015 із ремонтною калькуляцією Audatex, та зазначений у страховому акті №162 від 27.02.2015 р. становить 108 750,00 грн.

Позивач, на виконання умов договору № 21827 від 08.12.2014 та відповідно до заяви страхувальника, перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 108 750,00 грн. що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 22627 від 02.03.2015 р., № 22716 від 05.03.2015 р., № 2274 від 06.03.2015 р.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки «КІА», державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товаристом "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (відповідач 1 у справі), за полісом № АС/6228930, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50 000,00 грн. та з франшизою 1000 грн.

Позивач, звертаючись до сду з даним позовом просить стягнути з відповідача 1 сплачену суму у розмірі 49 000,00 грн., та відповідача 2, як власника транспортного засобу «КІА», державний номер НОМЕР_2 - 59 750,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, що керувала транспортним засобом марки «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем 1, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом АС/6228930, виданими відповідачем 1 - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Поліс" - визначено франшизу в розмірі 1000,00 грн. та ліміт відповідальності по майну - 50000,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача 1, обмежується встановленим полісом лімітом та франшизою, та становить 49 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, вимога позивача до відповідача 1 є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Нормами частини 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правила ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищенної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, власником транспортного засобу «КІА», державний номер НОМЕР_2 є відповідач 2 - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах".

Норми ст.1194 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, відповідач 2 зобов'язаний відшкодувати залишену не відшкодовану позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 59 750,00 грн. (108 750 - 49 000 = 59 750).

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач не повідомив відповідача 2 про дату, місце та час проведення огляду транспортного засобу, та про те що громадянин ОСОБА_3 є працівником позивача та займає посаду ведучого спеціаліста управління врегулювання збитків, а тому є зацікавленою особою в одержані неправомірної вигоди з огляду на наступне.

По-перше, чинним законодавством України не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування повідомляти винну особу - учасника ДТП, про дату, місце та час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.

По-друге, матеріалами справи дійсно підтверджується, що звіт № 2/15 від 10.02.2015 р., складено суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, однак твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 є працівником позивача та займає посаду ведучого спеціаліста управління врегулювання збитків, а тому є зацікавленою особою в одержані неправомірної вигоди, є лише припущеннями відповідача 2, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 108 750,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, код 19350062 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код 31241449) 49 000,00 грн. страхового відшкодування та 980 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, поверх 3, код 21004953) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код 31241449) 59 750,00 грн. страхового відшкодування та 1 195,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2015 р.

Суддя С.О. Турчин