Рішення № 52710459, 22.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 916/2182/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Волкова Р.В

Суддів Петренко Н.Д.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Стачук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;

до відповідача: Державного підприємства Одеська залізниця;

про стягнення 36449,25грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю).

Від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства Одеська залізниця, про стягнення 36449,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 12.12.2014 р. ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча за дорученням ТОВ „Метінвест Шиппінг, відповідно до контракту №12ЕХР/12-02/4931 від 21.11.2012 р., укладеному між ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та Компанією „Metinvest International S.A., зі станції Маріуполь-Сортувальний по залізничній накладній №48351639 відвантажило на адресу ДП „Спеціалізований морський порт Октябрьск сталь тонколистову у напіввагоні №53528071 у кількості 63,60т. також вказує, що вантаж ним було розміщено і закріплено згідно п.4.2.2. гл.3 Додатку 14 до СМГС, що відображено у вищевказаній накладній. Однак, на станції призначення 03.01.2015 р. вантаж було видано з комерційним актом № БЖ 321383/1, із зазначенням у ньому про нестачу вантажу у кількості 3,45т. Таким чином позивач ставить до вини залізниці нестачу вантажу та просить суд стягнути з останньої збитки, розраховані, виходячи з вартості недоотриманого вантажу.

Як вказує позивач, право на звернення до суду із даним позовом у нього виникло з підстав вчинення отримувачем вантажу ДП „Спеціалізований морський порт Октябрьск згідно ст.133 Статуту залізниць України переуступного напису на користь ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

Відповідач вимоги позивача не визнав, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на завантаження вагону силами відправника, технічно справний стан вагону, неможливість доступу сторонніх осіб до вантажу який рухається зі швидкістю 100 км. на годину, передачу залізницею вантажу отримувачу саме в такому стані в якому він був завантажений.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

21.11.2012 р. між ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (продавець) та Компанією „Metinvest International S.A.(покупець) було укладено експортний договір №12ЕХР/12-02/4931, за умовами якого сторони домовились, що протягом його дії продавець надає згоду продавати, а покупець купувати товари на умовах, визначених у договорі (п.2 договору).

Пункт 5 експортного договору №12ЕХР/12-02/4931 від 21.11.2012 р. встановлює, , що ціна оплати по кожній поставці має бути визначена у відповідності до Специфікацій, які додаються до цього договору. Вартість упаковки включена в ціну товару.

Відповідно до специфікації №1052SF від 25.11.2014 р. до контракту №12ЕХР/12-02 від 21.11.2012р. одна тонна сталі коштує 500 дол. США.

Згідно з накладною № 48351639, позивач 12.12.2014 р. завантажив та відправив у вагоні № 53528071 на адресу ДП „Спеціалізований морський порт Октябрьск вантаж сталь тонколистову вагою 63600 кг., запаковану у 11 пачок. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.4.2.2. додатку до СМГС.

Згідно накладної вантаж відправлявся позивачем за дорученням ТОВ „Метінвест Шиппінг, відповідно до контракту №12ЕХР/12-02/4931 від 21.11.2012 р., укладеному між ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та Компанією „Metinvest International S.A..

Накладна містить відмітку ДП „Спеціалізований морський порт Октябрьск про передання права на предявлення претензій та позовів ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

На станції Жовтнева Одеської залізниці 417503 складено комерційний акт № БЖ 321383/1, в якому зазначено, що у вагоні №53528071, який прибув зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, супроводжуваний накладною № 48351639 від 12.12.2014 р., наявна нестача вантажу. Встановлено розірвання упаковки, фактично виявилось брутто 83360кг., тара перевірена 23100 кг., нетто - 60260кг.

Також у комерційному акті вказано, що вагон завантажено засобами відправника ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча у відкритий рухомий склад, який на час перевірки є справним.

Дані обставини нестачі також відображені у акті загальної форми № 237.

Відповідно до приписів ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту залізниць України).

При цьому, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Вантажі, пойменовані та не пойменовані в додатку до цих Правил, можуть перевозитись у вагонах відкритого типу в разі застосування відправниками засобів пакування (м'які контейнери, спеціалізовані контейнери, ящики та інші засоби упаковки або тари, маса брутто яких більше 500 кг) або навалом/насипом з використанням вагонного вкладиша, якщо такий спосіб перевезення допускається стандартом або технічними умовами на продукцію.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст.32 Статуту залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Положення п.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів відправником (абз.5 ст.31 Статуту залізниць України).

Згідно ст.110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Положення п.а) ст.114 Статуту залізниць України передбачають, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).

На підставі викладеного, судова колегія дійшла до висновку, що відповідальність за нестачу вантажу має нести перевізник.

За положеннями ч.3 ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин є правомірним конвертація долару США у гривневий еквівалент станом на дату подання позову.

Виходячи з викладених обставин, судова колегія вважає вимоги позивач обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22,33,36,43,44,49,75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код 00191129) 36449/тридцять шість тисяч чотириста сорок девять/ грн. 25 коп. збитків, 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 22.10.2015 року.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2015 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Н.Д. Петренко