Рішення № 52710445, 21.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2015 р.Справа № 916/3924/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 125 094,89 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 21.09.2015р. позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№4126/15) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 129 094,89грн., з яких 104 841,13грн. основний борг, 172,93грн. проценти за користування коштами, 3 112,60грн. пеня, 20 968,23грн. штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2015р. позовну заяву (вх.№4126/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3924/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

08.10.2015р. позивачем надано до господарського суду Одеської області клопотання про продовження строку розгляду спору у порядку ст. 69 ГПК України (вх.№2-5530/15). У судовому засіданні 08.10.2015р. судом було повідомлено представника позивача про те, що питання щодо задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи залишається відкритим до наступного судового засідання, тобто 21.10.2015р., про що зазначено у протоколі судового засідання. У судовому засіданні 21.10.2015р. було відмовлено у задоволенні позивача про продовження строку розгляду справи за відсутності потреби у продовженні.

08.10.2015р. в судовому засіданні представник позивача надав суду на огляд докази (акти звірки), що підтверджують оплату частини суми боргу в розмірі 4000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2015р. з урахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 12.10.2015р. провадження у справі №916/3924/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 129 094,89 грн. в частині стягнення частини боргу в розмірі 4000 грн.00 коп. припинено.

Клопотання позивача про розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами та без участі представника позивача (вх.№25978/15 від 20.10.2015р.) судом задоволена.

20.10.2015р. до господарського суду Одеської області позивачем надано клопотання (вх.№25978/15 від 20.10.2015р.) до якого, зокрема, додано банківську виписку по рахунку позивача. Згідно банківської виписки вбачається, що відповідачем здійснено оплату частини суми боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2015р. провадження у справі №916/3924/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 125 094,89 грн. в частині стягнення частини боргу в розмірі 10 000 грн.00 коп. припинено.

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 21.10.2015р. не зявились, відповідач витребувані судом документи не надав. Про дату, місце та час проведення вказаного судового засідання сторони були повідомлені належним чином, а саме: позивач у попередньому судовому засіданні 08.10.2015р. (ухвала суду не направлялась в силу положень ст.87 ГПК України); відповідач ухвалою суду від 08.10.2015р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні наявні матеріали справи, суд встановив:

02 січня 2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір №090К, згідно умов п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти і оплатити товари, в т.ч. але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітамінно-мінеральні добавки (далі по тексту товар) на умовах зазначених в даному Договорі. Список Товарів, що є предметом даного Договору визначається в "Прайс-листі".

Відповідно до п.1.2. Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунках-фактури та/або у видаткових накладних.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що товар поставляється на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2010) або СРТ (в редакції Інкотермс 2010) за адресою Дистриб'ютора, що зазначається у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній (далі Пункт поставки).

Як вбачається зі змісту п.3.5. Договору оплата за Товар Дистриб'ютором здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної Постачальника, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 140 000 (сто сорок тисяч) грн. Платежі, здійснені Дистриб'ютором, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений Товар.

Умовами п.п.11.1., 11.3. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним законодавством України. У разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань Дистрибютор сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції, штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Даний Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2015 року. Якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін письмово не заявить іншій стороні про відмову в продовженні дії Договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах ще на один календарний рік (п.14.1. Договору).

На виконання умов Дистриб'юторського договору №090К позивачем відповідачу було здійснено поставку товару на загальну суму 122 808,35 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №2240 від 30.07.2015р. на суму 122 808,35 грн. та товарно-транспортною накладною №Р2240 від 30.07.2015р. з відомостями про вантаж, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Як вбачається із обставин, викладених позивачем у позовній заяві, відповідач провів часткову оплату за поставлену продукцію у сумі 17 967,22грн., у звязку з чим на момент звернення до суду сума основного боргу складала 104 841,13грн.

В межах розгляду справи, відповідачем було частково сплачено суму боргу в розмірі 4 000грн. та 10 000грн., що підтверджено банківськими виписками по рахунку позивача.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Дистриб'юторським договором в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Стаття 1011 Цивільного кодексу визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Приписами ст.1012 Цивільного кодексу України встановлено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1013 Цивільного кодексу передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (стаття 1014 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобовязання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 122 808,35 грн. не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка з урахуванням часткової сплати складає 90 841,13грн., у зв'язку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар встановлена судом в розмірі 90 841,13грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 172,93грн. - процентів за користування коштами, 3 112,60грн. - пені, 20 968,23грн. штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення122808.3530.08.2015 - 01.09.2015327.0000 %0.148 %*545.07122808.3502.09.2015 - 03.09.2015227.0000 %0.148 %*363.38122808.3504.09.2015 - 06.09.2015327.0000 %0.148 %*545.07122808.3507.09.2015 - 17.09.20151127.0000 %0.148 %*1998.58

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 3 452,10 грн., але у звязку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір пені заявлено в меншому розмірі, в сумі 3 112,60 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 3 112,60 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 172,93 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 20 968,23 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 2 903,42 грн. штраф в розмірі 20%, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок здійснений належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", у звязку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає основний борг, встановлений судом в розмірі 90 841,13грн., проценти за користування коштами у розмірі 172,93грн., пеня у розмірі 3 112,60грн., штраф у розмірі 20 968,23грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового в сумі 1 936,42 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (81083, Львівська обл., Яворівський район, с. Жорниська, комплекс "Ямельня - 1" код ЄДРЮОФОП 32730400) суму основного боргу у розмірі 90 841 (девяносто тисяч вісімсот сорок одна) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 93 коп., пеню у розмірі 3 112 (три тисячі сто дванадцять) грн. 60 коп., штраф у розмірі 20 968 (двадцять тисяч девятсот шістдесят вісім) грн. 23 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 936 (одна тисяча девятсот тридцять шість) грн. 42 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський