Рішення № 52701886, 17.02.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9559/13-ц

н\п 2/490/129/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

резолютивна частина

19 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г. В.

при секретарі Кошевій О. С.

за участю позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

представників позивачів ОСОБА_5

ОСОБА_6 ОСОБА_7

представників відповідача ОСОБА_8

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь держави суму недоплаченого судового збору у розмірі по 81 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН

Справа № 490/9559/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г. В.

при секретарі Кошевій О. С.

за участю позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

представників позивачів ОСОБА_5

ОСОБА_6 ОСОБА_7

представників відповідача ОСОБА_8

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, позовні вимоги у якому у подальшому були уточнені, в якому просили визнати недійсним та скасувати рішення Миколаївської міської ради (далі ММР) № 14/41 від 26.01.2012 року щодо передачі у власність ОСОБА_12 земельної ділянки по вул. Великій Морській, 133-А у м. Миколаєві, а також визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯК № 836203 від 05.03.2012 року на право власності на вищезазначену земельну ділянку, який був виданий на підставі рішення ММР № 14/41.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають, що при винесенні оскаржуваного рішення і при видачі оскаржуваного державного акту були порушені їх права, оскільки, на їх думку, було порушено межі між домоволодіннями позивачів та відповідача ОСОБА_12, у звязку з цим позивачі вважають, що у його фактичному володінні, користуванні та розпорядженні опинилася частина земельної ділянки, що належить на праві власності позивачам.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, в обґрунтування своїх вимог також посилався на те, що при приватизації відповідачем спірної частини земельної ділянки було порушене його право як суміжного землекористувача, оскільки не було отримано його підпису на погодження меж земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 позов також підтримав у повному обсязі, посилаючись, в тому числі, на неузгодження ОСОБА_12 із ним меж земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. У своїх поясненнях в судовому засіданні зазначив, що він брав участь у будівництві домоволодіння позивачів, і при його здійсненні забудовник навмисно побудував огорожу, відступивши 1 метр від будинку відповідача, оскільки того вимагали ДБН.

У подальшому позивач ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивачка ОСОБА_11 та її представник ОСОБА_7 позов також підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, а також з підстав, викладених в усних поясненнях інших позивачів та їх представників.

Представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та просила про їх задоволення.

Представник позивача ОСОБА_10 ОСОБА_6 також наполягала на задоволенні позовних вимог, крім іншого посилаючись на те, що на спірній частині земельної ділянки знаходиться система водовідводу позивачів, яка, на її думку, є невідємною частиною інженерних комунікацій домоволодіння. У звязку з цим вона зазначила, що видача державного акту на земельну ділянку відповідачу може спричинити порушення прав позивачів, оскільки ОСОБА_12 у подальшому може вимагати прибрати зазначену систему водовідведення.

Представники відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вимоги позову не визнали, посилаючись на те, що позивачами не було надано правовстановлюючих документів на спірну частину земельної ділянки, а також не було надано жодних доказів встановлення межових знаків між домоволодіннями позивачів та відповідачів.

Крім того, представники відповідача зазначали, що коли забудовник домоволодіння позивачів відступив один метр для побудови огорожі із дотриманням державних будівельних норм, він повідомив відповідачу, що зазначена земля залишається саме за відповідачем. Однак коли у 2007 році позивачі купували будинки у домоволодінні, у огорожі було самочинно вирублено дірки та виведено через них систему водовідведення, яка на даний час не узаконена, з приводу чого відповідачі вже зверталися до суду із позовом (справа № 1423/18184/2012, суддя Гуденко О. А.), але у подальшому подали заяву про залишення позову без розгляду.

Представник ММР у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів та у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Вивчивши доводи позову, вислухавши пояснення сторін, спеціаліста, дослідивши письмові докази та інші обставини справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням № 1399 виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 29.08.1955 року «Про результати обміру земель по будівельному кварталу № 249» за адресою вул. Акіма, 29 (нині вул. В. Морська, 135) закріплено у користування земельну ділянку площею 466 кв. м.; вул. Акіма, 27 (нині ОСОБА_13, 137) 468 кв. м.; вул. Акіма, 25 (нині вул. В. Морська, 133) 1066 кв. м. (а. с. 106).

Із рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року у цивільній справі № 2-4453/11, яке набрало законної сили, вбачається, що в результаті реконструкції двох домоволодінь №№ 135, 137, земельні ділянки по вул. В. Морська, 135-137 у м.Миколаєві було обєднано, загальна площа яких за первісними документами складає 934 кв. м.

У подальшому, право власності на домоволодіння № 135 по вул. В. Морська по 1/2 частині було зареєстровано за ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а право власності на домоволодіння № 137 по вул. В. Морська по 1/2 частині за ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Вказана обставина встановлена рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.12.2007 року, що набрало законної сили (справа № 2-6919/2007).

Із пояснень сторін вбачається, що у 2007 році на обєднаній земельній ділянці №135-137 по вул. В. Морській в м. Миколаєві було знесено існуючі там на той час будівлі та споруди, та самочинно побудовано домоволодіння, яке включило в себе підвал загальною площею 358,1 кв. м. та житловий будинок із загальною площею 739 кв. м., житловою площею 269 кв. м. Розпорядженням адміністрації Центрального району виконкому ММР від 13.09.2007 року № 878-р. було надано дозвіл на зазначене знесення та будівництво. У подальшому вищезазначеним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва самочинне будівництво було узаконене.

Вищезазначене домоволодіння, як вбачається із наявних у матеріалах цивільної справи № 2-4453/11 копій правовстановлюючих документів, було виділено у окремі адреси, і на теперішній час належить на праві власності: ОСОБА_11 буд. 137/1, ОСОБА_18 буд. 135/1, ОСОБА_1 буд. 135/2, ОСОБА_4 буд. 137/2, ОСОБА_2 буд. 137/3, ОСОБА_10 буд. 137/7.

При цьому, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року у цивільній справі № 2-4453/11 було визначено порядок користування земельною ділянкою по першому варіанту висновку № 125-104 судової будівельно-технічної експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 12.12.2012 року:

- виділено у користування ОСОБА_11 земельну ділянку загальною площею 169,68 в тому числі: під будівлями 115,5 кв. м., під землею 54,18 кв. м;

- виділено у користування В`юнік С. М. земельну ділянку загальною площею 202,78 кв. м. в тому числі: під будівлями 112,1 кв. м., під землею 90,68 кв. м;

- виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 169,68 кв. м. в тому числі: під будівлями 115,5 кв. м, під землею 54,18 кв. м;

- виділено у користування ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 102,7 кв. м в тому числі:під будівлями 87,4 кв. м, під землею 15,3 кв. м;

- виділено у користування ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 163,96 кв. м. в тому числі: під будівлями 124,4 кв. м., під землею 39,56 кв. м;

- залишено в загальному користуванні ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_1, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 191,29 кв. м.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_12 на праві власності належить домоволодіння по вул. В. Морська, 133-а (а. с. 103), яке є суміжним із домоволодінням ОСОБА_3 та ОСОБА_1

В той же час, із матеріалів справи (у тому числі із матеріалів інвентарних справ на домоволодіння № 135-137, 133) вбачається, що як на час закріплення у користування земельних ділянок (1955 рік), так і на час будівництва нового домоволодіння у 2007 році, межевих знаків між земельними ділянками позивачів та відповідачів в натурі встановлено не було. При цьому правовстановлюючих документів на земельну ділянку, окрім первісного рішення 1955 року, позивачі не мають.

У подальшому, 03 лютого 2011 року ОСОБА_12 звернувся до Миколаївського міського голови із заявою про оформлення правових документів на земельну ділянку по вул. Велика Морська, 133-А у м. Миколаєві, в результаті чого рішенням Миколаївської міської ради (далі ММР) № 14/41 від 26.01.2012 року зазначену земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_12, а також видано державний акт серії ЯК № 836203 від 05.03.2012 року на право власності на цю земельну ділянку, що і є предметом даного спору. На підставі вищезазначеного державного акту земельній ділянці ОСОБА_12 було надано кадастровий номер, а також здійснено опис меж земельної ділянки по вул. Велика Морська, 133-А у м. Миколаєві.

Правовідносини щодо надання дозволу на оформлення права власності на земельну ділянку та видачу державного акту на землю регулюються, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 43 від 04.05.1999 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція), Законом України «Про землеустрій».

Так, відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 81 Земельного кодексу України передбачені підстави для набуття права власності на земельну ділянку, зокрема, громадяни мають право набувати земельні ділянки шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК України.

Згідно із п. п. 3, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, а також визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст. ст. 106, 107 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, із зазначених положень Земельного кодексу України випливає, що для здійснення судового захисту прав позивачів, суд має встановити в сукупності дві обставини:

1) факт володіння або користування позивачами земельною ділянкою по вул. В. Морська, 135-137 у м. Миколаєві;

2) факт порушення права володіння або права користування позивачів з боку відповідача ОСОБА_12

1. Факт володіння або користування позивачами земельною ділянкою. Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом:

- на право власності на земельну ділянку;

- на право постійного користування земельною ділянкою.

Право користування також може набуватися з підстав, викладених у ч. 2 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Однак, судом встановлено, що у позивачів відсутні державні акти на право користування земельною ділянкою, а із договорів купівлі-продажу, на підставі яких виникло право власності на будинки, не можна визначити частки у відповідності з розміром яких позивачі набули право користування земельною ділянкою за вищевказаною пдресою. Не здійснено опису земельної ділянки, на якій знаходяться придбані позивачами домоволодіння. Крім того, забудовником попередньо також не було оформлено права на землю при будівництві домоволодіння, у звязку з чим у подальшому виникла необхідність у його узаконюванні в судовому порядку, однак незважаючи на це, встановити точну характеристику переданої у користування позивачам земельної ділянки неможливо.

У зв'язку з цим, суд враховує положення ч. 2 ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент купівлі позивачами домоволодінь), яким передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, чого, однак, внаслідок вищезазначених причин позивачами здійснено не було.

В той же час, згідно з підпунктом 10 пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний на момент ухвалення рішення суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою № 135-137), рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відноситься до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У звязку з цим, оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року, що набрало законної сили, у цивільній справі № 2-4453/11 було визначено порядок користування земельною ділянкою площею 1 000 кв. м. по першому варіанту висновку №125-104 судової будівельно-технічної експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 12.12.2012 року, суд вважає встановленим той факт, що земельна ділянка № 135-137 знаходиться у користуванні позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

При цьому судом не встановлено факту володіння або користування земельною ділянкою ОСОБА_2, оскільки вхід до приміщення підвалу, який йому належить у домоволодінні, проводиться зі сторони красної лінії забудови.

2. Факт порушення права володіння або права користування позивачів з боку відповідача ОСОБА_12

Позивачі у своїй позовній заяві та поясненнях посилаються на те, що внаслідок видачі державного акта ОСОБА_12 відбулося зменшення лінійних розмірів їх земельної ділянки. Крім того, їх право користування, на їх думку, може бути порушене тим, що вони у подальшому можуть бути позбавлені доступу до системи водовідведення належного їм домоволодіння.

В той же час, суд приходить до переконання, що для встановлення питання про те, чи наявне порушення прав позивачів внаслідок видачі оскаржуваних рішення та державного акту, слід брати до уваги наявність або відсутність меж між земельними ділянками позивачів та відповідачів.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна частина земельної ділянки № 133-А межує лише із домоволодіннями та виділеними у користування земельними ділянками №135/1 (ОСОБА_18 М.) та № 135/2 (ОСОБА_1 Р.). Отже, суд приходить до переконання, що оскільки фактично земельна ділянка № 133-А, на яку було видано державний акт ОСОБА_12, не межує із земельними ділянками, що знаходяться у користуванні позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, то і порушень прав зазначених осіб з боку відповідачів не відбувається.

Що стосується меж між земельними ділянками, якими користуються ОСОБА_18, ОСОБА_1, із земельною ділянкою ОСОБА_12, то із матеріалів справи вбачається, що до видачі останньому державного акта на земельну ділянку, межі між земельними ділянками № 133-А та №№ 135/1, 135/2 встановлені не були, ніким у встановленому законом порядку через органи місцевого самоврядування не погоджувались, а межеві знаки в натурі не виносились.

За такого, на думку суду, застосуванню підлягають норми ст. 55 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої у разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються, зокрема, зі штучними лінійними спорудами і рубежами (парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Так, первісно межі між земельними ділянками встановлювались по фасаду будинку № 133 по вул. В. Морській в м. Миколаєві. Однак на час здійснення забудови у 2007 році чинними були ДБН 360-92**, у звязку з чим забудовником при будівництві огорожі було відступлено один метр. В той же час, оскільки на той час право користування земельною ділянкою позивачами або забудовником належним чином оформлене не було, межеві знаки після здійснення забудови також не встановлювалися.

У звязку з цим, суд приходить до висновку, що відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про землеустрій», та, оскільки сторонами не погоджено іншої, межа між земельними ділянками № 135/1, № 135/2 та № 133-А проходить по паркану, що був збудований при будівництві домоволодіння у 2007 році та знаходиться між цими земельними ділянками.

Посилання позивачів на те, що ОСОБА_12 не погодив межі із сумісними землекористувачами суд оцінює критично, оскільки у матеріалах справи міститься погодження меж за підписом начальником управління Держкомзему у м. Миколаєві та гербовою печаткою, під яким підписалася ОСОБА_1 як землекористувач земельною ділянкою № 135 (а. с. 105). При цьому претензій до межі вони не мали. Суд не приймає до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що його дружина не погоджувалася із зазначеними межами, оскільки вони не підтверджуються жодними наявними у справі доказами.

Крім того, суд також враховує той факт, що між позивачами та відповідачами склався певний порядок користування земельними ділянками, зокрема для обслуговування ОСОБА_12 свого домоволодіння, а позивачами системи водовідведення своїх будинків. Так, і позивачі, і представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що між їх будинками було встановлено калитку, ключі від якої мають як позивачі, так і відповідач. Жодних перешкод у доступі позивачам до їх системи водовідведення з боку ОСОБА_12 не чиниться, у звязку з чим суд вважає, що права позивачів в цій частині не порушувалися та не порушуються.

Суд також критично ставиться до посилань позивачів на результати експертного дослідження № 120-547 від 10.04.2013 року, проведеного експертом ОСОБА_19 щодо відхилення в меншу сторону лінійних розмірів земельної ділянки позивачів. Так, із результатів дослідження не вбачається, з яких саме причин виникло вказане відхилення, та за рахунок яких саме земель. Про це також зазначала спеціаліст ОСОБА_19 у судовому засіданні, пояснивши, що без проведення геодезичного дослідження це встановити неможливо, однак геодезичне дослідження сторонами не проводилося. Крім того, згідно з висновком № 125-104 судової будівельно-технічної експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 12.12.2012 року, проведеної у цивільній справі № 2-4453/11, загальна площа земельної ділянки № 135-137 взагалі має більшу фактичну площу (1000 кв. м), ніж за первісними документами (934 кв. м). У зв'язку з цим, встановити точну причину відхилень площі земельної ділянки в меншу або більшу сторону від первісних даних немає можливості.

При цьому, з плану порядку користування земельною ділянкою, визначеного у експертному висновку від 12.12.2012 року, фактично вбачається, що межа земельної ділянки № 135-137 проходить по межі встановленого паркану. Із цим висновком позивачі були згодні, оскільки рішення суду у цивільній справі № 2-4453/11 ними не оскаржувалося, і наразі набрало законної сили.

За такого, суд приходить до переконання, що права позивачів відповідачем видачею рішення Миколаївської міської ради № 14/41 від 26.01.2012 року щодо передачі у власність ОСОБА_12 земельної ділянки по вул. Великій Морській, 133-А у м.Миколаєві, а також видачею державного акту серії ЯК № 836203 від 05.03.2012 не порушуються, а оскільки відповідно до ст. 3 ЦПК України захисту підлягають порушені, оспорювані або невизнані права та законні інтереси, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю його вимог.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. 88 ЦК України з позивачів на користь держави слід стягнути суму недоплаченого судового збору у розмірі по 81 грн. 20 коп. з кожного, оскільки у позові містяться дві вимоги немайнового характеру, а при подачі позову судовий збір було сплачено лише за одну вимогу.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь держави суму недоплаченого судового збору у розмірі по 81 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН