Рішення № 52699763, 20.10.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/931/15-ц

2/465/1402/15

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2015 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого-судді Мигаль Г.П.

при секретарі Смолинець Ю.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором кредиту,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором кредиту. Позов мотивує тим, що 17.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KF48555, згідно з яким позивачем було надано ОСОБА_2 кредит в розмірі 26840 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 17.04.2015 року під 12% річних.

Позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит в розмірі 26840 доларів США. Відповідно до п. 5.2.10 кредитного договору позичальник зобовязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку зобовязання у наступних випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами. Відповідно до п. 5.3.1. кредитного договору, банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі наказу на примусову сплату боргового зобовязання, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобовязань за кредитним договором від поручителя. Позивачем було надіслано ОСОБА_2 25.09.2014р. повідомлення-вимогу №09-3/20996. В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №KF48555 від 17.04.2008р. з ОСОБА_3 було укладено договір поруки №РО93599 від 17.04.2008р., згідно з умовами якого ОСОБА_4 виступає поручителем за зобовязаннями ОСОБА_2 за кредитним договором у повному обсязі. 25.09.2014р. позивачем було надіслано ОСОБА_3 повідомлення вимогу №09-3/21023. Однак ОСОБА_3, як поручитель за договором поруки, свої зобовязання з виконання зобовязань згідно договору поруки та кредитного договору на дату подання позову не виконала. ОСОБА_2 своїх договірних зобовязань не виконав, а саме заборгував Банку кошти у загальній сумі 2691,94 доларів США, що становить 43495,87 грн. по курсу НБУ станом на 02.02.2015р.) з яких: заборгованість по кредиту 2592, 87 доларів США (41895,12 грн.), заборгованість по відсотках 54,03 долари США (873 грн.). Просить позов задоволити.

В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилається на те, що з моменту подання позовної заяви до суду були здійсненні часткові погашення кредиту. Просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 1102,46 доларів США , що становить 25908,69 грн. по курсу НБУ станом на 27.03.2015р, а також просить стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в розмірі 556,76 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просить позов задоволити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив, подав на адресу суду 16.03.2015р. заперечення на позовну заяву, в яких посилається на те, що по-перше: Інститут юридичної відповідальності передбачений Конституцією України. Статтею 61 встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зокрема зазначає, що позивачем не враховано того, що 17.01.2015 року ПАТ ОСОБА_5 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про видачу (вчинення) виконавчого напису на підставі якого 17.02.2015 року ВДВС Франківського ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку відповідач ОСОБА_2 отримав 27.02.2015 року, та у встановлений семиденний термін (04.03.2015 року) добровільно погасив борг в сумі 45 377.09 грн. на користь ПАТ «ВіЕс Банк», яка була вказана у постанові виконавчої служби. Оскільки, після видачі виконавчого напису, ОСОБА_2 в повному обсязі були добровільно виконані покладені на нього зобов'язання згідно постанови про відкриття виконавчого провадження Франківського ВДВС ЛМУЮ від 17.02.2015 року, борг в сумі 45 377.09 грн. на користь ПАТ «ВіЕс Банк» Відповідачем-1 повністю сплачений, тому слід вважати договір кредиту № KF 48555 від 17.04.2008 року - припиненим. Будь-які інші зобов'язання за даним договором можуть встановлюватися, лише із порушенням вказаного вище Конституційного принципу про неприпустимість повторної відповідальності за одне і те саме правопорушення.

По-друге: ОСОБА_2 зазначає, що у ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) зазначено, що "справедливість - одна із основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню". Відповідач ОСОБА_2 вважає, що подача позивачем в суд позовної заяви по даній справі, не дочекавшись добровільної сплати боргу по виконавчому напису, є порушення принципу справедливості. Зсилаючись на ч.3 ст. 623 Цивільного кодексу України відповідач ОСОБА_2 зазначає, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом, а отже днем визначення розміру збитків за зобов'язанням - є день видачі виконавчого напису. В даному випадку - це 17 січня 2015 року, коли було видано виконавчий напис. На підставі ст.205 ЦПК України просить закрити провадження у справі. Просить також скасувати заходи забезпечення позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 надав пояснення, аналогічні, викладеним у запереченнях на позов.

Відповідач ОСОБА_3 повторно в судове засідання не зявилася, хоча належним чином була повідомлена про місце та час розгляду справи, а тому з врахуванням вимог ст.ст.157,169 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KF48555, згідно з яким позивачем було надано ОСОБА_2 кредит в розмірі 26840 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 17.04.2015 року під 12% річних (а.с7-12). Згідно із заявою про видачу готівки №172-11 від 17 квітня 2008р. відповідачу ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 26840 доларів США, що еквівалентно 135542гривень на дату видачі кредиту (а.с.15).

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ВАТ «Електронбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник) та ОСОБА_3 (поручитель) 17.04.2008р. укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_7 зобовязується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобовязань за кредитним договором № KF48555 від 17 квітня 2008р. ( а.с.13-14). В рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави від 17.04.2008р., відповідно до якого заставодавець ОСОБА_2 надав заставодержателю ВАТ «Електронбанк» автомобіль легковий універсал В марка SSANG УONG, модель KYRON M 200XDI, рєстраційний номер ВС 9905ВІ, 2008 року випуску (а.с.43-44).

17.01.2015р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 за зверненням позивача вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказаний автомобіль для задоволення вимог ПАТ «ВіЕСБанк» за період з 01 серпня 2014р. по 17 січня 2015р. включно в розмірі: еквівалетному 2592,87 доларів США, що станом на 17.01.2015р. за курсом НБУ 1 долар США= 15,797967 гривень становить 40962,07грн. заборгованість за кредитом; 40,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 638,08грн., 17,53 доларів США, що за курсом НБУ становить 276,94 гривні; 3500 гривень плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму еквівалентну 2650,79 доларів США, що станом на 17.01.2015р. за курсом НБУ становить 41877,09 грн. та 3500грн. плата нотаріусу (а.с.37-38).

27.01.2015р. позивач звернувся із заявою за №10-3/1590 до Франківського відділу ДВС ЛМУЮ про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса (а.с.39).

17.02.2015р. державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_8 винесено постанова ВП №4634483 про примусове виконання виконавчого напису №127, виданого 17.01.2015р. (а.с.40) та надано боржнику ОСОБА_2 строк для добровільного виконання до 25.02.2015р.

02.03.2015р. відповідачем ОСОБА_2 подано заяву на імя начальника Франківського ВДВС ЛМУЮ щодо продовження добровільного погашення заборгованості до 07.03.2015р. за вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження у звязку із отриманням відповідачем ОСОБА_2 такої постанови 28.02.2015р. (а.с.41).

Згідно з копією квитанції №130079 від 04 березня 2015р. відповідач ОСОБА_2 сплатив заборгованість за виконавчим провадженням ВП №46344383 від 17.02.15р. у сумі 45377,09грн. (а.с.42).

Зменшуючи розмір позовних вимог відповідно до заяви від 27.03.2015р., позивач зазначає, що з моменту подання позовної заяви були здійснені часткові погашення кредиту, а тому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 1102,46 доларів США, що становить 25908,69 гривень (по курсу НБУ станом на 27.03.2015р. 1долар США = 23,500799грн.). При цьому, у розрахунку заборгованості позивач зазначає, що станом на 27.03.2015р. сума заборгованості за кредитом становить - 925,15 доларів США, нараховані та несплачені проценти 46,79 доларів США, пеня у розмірі подвійної ставки НБУ 130,54 доларів США, всього загальна сума 1102,46 доларів США (а.с.46). Відповідно до п.1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (нова редакція від 16.12.2013р.) ПАТ «ВіЕс Банк» є правонаступником усіх прав та обовязків ПАТ «Фольксбанк». ПАТ «Фольксбанк» є правонаступником ВАТ «Фольксбанк», а ВАТ «Фольксбанк» є правонаступником ВАТ «Електрон Банк». (а.с.22-23).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному об сязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання ( а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору кінцевий термін погашення за кредитним договором встановлено не пізніше 17.04.2015р.

У звязку з несвоєчасним виконанням зобовязань за кредитним договором позивач звернувся до відповідачів з вимогами від 25.09.2014р. про дострокове погашення основного боргу в сумі 2250 доларів США, а також простроченого боргу в сумі 105,47 доларів США та 26,92 доларів США простроченої заборгованості за процентами, встановивши строк такого погашення не пізніше 45 днів з дня направлення банком повідомлення, тобто не пізніше 9 листопада 2014р.

Оскільки, відповідачами добровільно не було погашено заборгованість за кредитним договором в строк до 9.11.2014, позивач на виконання договору застави від 17.04.2008р. звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, заначивши суму зобовязань за кредитним договором станом на 17.01.2015р., в т.ч. вимагаючи дострокового погашення основного боргу в сумі 40962,07 гривень, що є еквівалентом 2592,87 доларів США.

Таким чином, вимога позивача щодо дострокового отримання від відповідачів всієї суми кредиту та інших виплат, передбачених договором, була реалізована шляхом здійснення виконавчого напису нотаріуса та його реалізація державним виконавцем під час проведення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження це сукупність дій органів посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), яка здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу. До терміну «рішення» у Законі «Про виконавче провадження» також використовується термін «виконавчі написи нотаріуса». Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

З врахуванням матеріалів справи та вищевказаних норм законодавства, суд дійшов до висновку, що дія кредитного договору була припинена з 17.01.2015р., тобто з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса, відповідно до якого за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження та відповідачем ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження 4.03.2015р. добровільно погашено суму заборгованості перед позивачем, а тому позивач не має правових підстав вимагати стягнення додаткових сум, з огляду на те, що відповідачем погашено всю суму заборгованості, яка була визначена позивачем станом на 17.01.2015р. Оскільки приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково, а отже строк дії кредитного договору припинено 17.01.2015р., то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,10,11,88,157,169, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

в позові Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" про солідарне стягнення на його користь з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №KF 48555 від 17.04.2008 р. в сумі 1102,46 доларів США, що становить 25908,69 грн. по курсу НБУ станом на 27.03.2015р. - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м.Львова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяМигаль Г.П.