Рішення № 52687732, 19.10.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2015 р.

Справа № 903/1035/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей"

до відповідача: Приватного підприємства "Лардо Трейд"

про стягнення 126 708,67 грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін: не з’явились

Суть спору: Позивач - ТОВ"Віво-Хелсвей" просить стягнути з ПП"Лардо Трейд" 126 708,67 грн., в тому числі: 72 100 грн. заборгованості за поставлений протягом грудня 2012р. - липня 2014р. згідно договору поставки №174/12-ЛТ від 27.08.2012р. товар, 50 046,70 грн. – інфляційних втрат та 4 561,97 грн. – 3% річних.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі було зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків та акт звірки надати суду. Крім того, відповідача було зобов’язано подати суду відзив та докази в його обґрунтування.

Однак ухвала суду сторонами не виконана. Акт звірки позивач суду не надав. Лише 05.10.2015р. надіслав суду докази про те, що ним було направлено на адресу відповідача свій примірник акта, який відповідачем не повернуто.

Відповідач відзиву на позов не представив.

Представники в судове засідання не з’явилися.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка була направлена на зазначену у позові адресу ПП"Лардо Трейд": Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, буд. 37 повернута суду поштовим відділенням з відміткою "організація розформована".

Згідно пошуку відомостей в ЄДР місцезнаходження відповідача: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, буд. 37, однак зазначено про відсутність юридичної особи за місцемзнаходженням.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене обов’язок суду щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання є виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши подані позивачем матеріали справи суд встановив наступне:

27.08.2012р. між ТОВ"Віво-Хелсвей" та ПП"Лардо Трейд" було укладено договір поставки №174/12-ЛТ, згідно умов якого позивач (постачальник по договору) зобов’язався передавати у власність відповідачу (покупцю по договору) партіями товар згідно накладних, а відповідач зобов’язався приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору (п.1 договору)

Згідно п.6.1 договору в редакції протоколу розбіжностей (а.с.16) до договору поставки №174/12-ЛТ від 27.08.2012р. сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в міру його реалізації Покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Як вбачається із видаткових накладних: №ВХ-0003641 від 20.09.2012р., №ВХ-0003644 від 20.09.2012р., №ВХ-0003645 від 20.09.2012р., №ВХ-0003646 від 20.09.2012р., №ВХ-0003760 від 28.09.2012р., №ВХ-0004402 від 05.11.2012р., №ВХ-0004682 від 20.11.2012р., №ВХ-0005052 від 06.12.2012р., №ВХ-0005214 від 18.12.2012р., №ВХ-0005306 від 21.12.2012р., №ВХ-1601013 від 21.01.2013р., №ВХ-2501046 від 25.01.2013р., №ВХ-2903042 від 29.03.2013р., №ВХ-2903044 від 29.03.2013р., №ВХ-2903045 від 29.03.2013р., №ВХ-2903047 від 29.03.2013р., №ВХ-1601005 від 16.01.2014р., №ВХ-1601006 від 16.01.2014р., №ВХ-2002008 від 20.02.2014р., №ВХ-1707011 від 17.07.2014р., №ВХ-1707012 від 17.07.2014р. позивач відпустив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 115 500 грн.

Однак, згідно наданих позивачем доказів відповідач оплатив прийнятий товар по семи видаткових накладних повністю, а саме: №ВХ-0003641 від 20.09.2012р., №ВХ-0003644 від 20.09.2012р., №ВХ-0003645 від 20.09.2012р., №ВХ-0003646 від 20.09.2012р., №ВХ-0003760 від 28.09.2012р., №ВХ-0004402 від 05.11.2012р., №ВХ-0004682 від 20.11.2012р. (всього на суму 36 000 грн.) та частково по видатковій накладній №ВХ-0005052 від 06.12.2012р. оплатив товар на суму 5000 грн., що підтверджується банківською довідкою №002/257/15 від 22.07.2015р.(а.с.39).

Отже, відповідачем оплачено товар на загальну суму 41 000 грн. Крім того, відповідачем було повернуто товар на загальну суму 2 400 грн., що підтверджується накладною №ВП-00000248 від 28.08.2013р., засвідченою підписами та печатками уповноважених представників сторін (а.с.40).

Позивач просить стягнути решту вартості поставленого товару - 72 100 грн., на яку нараховує інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з грудня 2012 р., а саме по кожній видатковій накладній визначає час прострочення з дати поставки товару.

Однак, проаналізувавши умови договору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не можуть бути задоволені в даному провадженні.

При цьому судом враховане наступне.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статтей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, згідно п.6.1 договору в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в міру його реалізації Покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Обов’язок покупця оплатити товар в термін, установлений даний договором, передбачено у п.9.2.2 договору поставки.

Пунктами 9.2.3 договору сторони узгодили, що відповідач повинен надавати постачальнику (позивачу) звіт про реалізований товар через кожні 30 календарних днів з моменту першої поставки за даним договором.

Позивачем не надано суду доказів про те, що відповідачем товар реалізовано, а отже, що настав строк оплати поставленого на вказаних умовах товару.

Частиною першою ст. 530 ЦК України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактично строк оплати товару за умовами договору сторони поставили в залежність не лише від факту реалізації товару, але і від моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар.

Посилання позивача на те, що оскільки відповідач жодного разу не надав позивачу звітів про реалізований товар, не повернув залишки нереалізованого товару та, враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату товару безвідносно до факту його реалізації, то строк виконання грошового зобов’язання відповідача має визначатись за загальними правилами, встановленими законом для договорів поставки, не заслуговує на увагу суду, так як згідно ст. 188 ГК України ст. 651 ЦК України зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається.

Позивач не надав суду доказів про те, що він звертався до відповідача з вимогою надати звіт про реалізований товар, здійснити його оплату чи повернути нереалізований товар.

Статтями 32, 33 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 530, 628, 629, 651, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

19.10.2015

Суддя В. Л. Слупко