Ухвала суду № 52687623, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/47022/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: позивача -Камінський А.Ф., Степанець В.С.,

відповідача - Домарацька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р.

у справі № 0670/4381/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (далі - позивач, ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Бердичівська ОДПІ Житомирської області ДПС), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000172301, № 0000182301, № 0000192301 та від 10.04.2012 р. № 0000452301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р., адміністративний позов задоволено: визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000182301, № 0000192301 та податкове повідомлення-рішення № 0000452301 від 10.04.2013 р.; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000172301 в частині 1 857 303 грн. - основного платежу та 25 690 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.12.2011 р. по 28.12.2011 р. (перевірка продовжувалася на три робочі дні на підставі наказу від 23.12.2011 р. № 1504), на підставі направлень від 05.12.2011 р. № 673, № 671, №672, № 670, № 669, № 674, № 675, наказу від 24.11.2011 р. № 2755-VI, згідно пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на VI квартал 2011 року, посадовими особами Бердичівської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 05.01.2012 р. № 2/23-01/00217426 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. на загальну суму 1 045 598 грн., а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 р. на суму 1 478 797 грн., 1 квартал 2011 року на суму 300 022 грн. та за 2-3 квартали 2011 р. на суму 11 627 467 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 50.1 статті 50, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. та зменшено залишок від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації (рядок 24) на суму 621 816 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 24.01.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 472 825 грн., в тому числі 1 972 781 грн. - за основним платежем та 500 044 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями, № 0000182301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 621 816 грн., №0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 136 835 грн., в тому числі 1 045 598 грн. - за основним платежем та 91 237 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями та №0000202301, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 13 406 286 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації в Житомирській області було скасоване податкове повідомлення-рішення від 24.01.2015 р. та прийнято нове від 10.04.2012 р. № 0000452301, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 12 806 242 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 05.01.2012 р. № 2/23-01/00217426, підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», ВАТ «Укрзаконрдонгеологія», ТОВ «Транс агентство сервіс», ТОВ «ПКФ «Піраміда» та ТОВ «Сетав Сталь сервіс», оскільки, на переконання податкового органу, правочини між позивачем та цими контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування податкового кредиту, сплаченого для ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» у складі комісійної та агентської винагороди в розмірі 700 540 грн. та 1 004 141 грн. відповідно, невизнання податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 102 754 грн. через непідтвердження первинними документами даних реєстру отриманих податкових накладних та встановленого відповідачем факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 12 724 грн. за необґрунтованими коригуваннями до податкових накладних, що були виписані за межами 1095 днів.

Представник позивача визнав факт заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 р. на 12 724 грн. за необґрунтованими коригуваннями до податкових накладних, що були виписані за межами 1095 днів та за жовтень 2010 року в сумі 10 2754 грн. через визнання ним факту не підтвердження первинними документами даних реєстру отриманих податкових накладних.

Таким чином, позивач не погодився з невизнанням відповідачем податкового кредиту, сплаченого для ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» у складі комісійної та агентської винагороди в розмірі 700 540 грн. та 1 004 141 грн., відповідно, і просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість від 24.01.2012р. № 0000172301 в частині 1 857 303 грн. за основним платежем та в частині 474 354 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів з контрагентами: ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», ВАТ «Укрзакордонгеологія», ТОВ «Транс агентство сервіс», ТОВ «ПКФ «Піраміда», ТОВ «Сетав Стальсервіс».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо невизнання відповідачем у складі витрат звітного періоду за 2-3 квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 1 кварталу 2011 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий-четвертий квартали 2011 року.

До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року мають застосовуватись відповідні норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень. Враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищення валових витрат над валовими доходами, то від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковим кодексом України.

З 01.04.2011 р. порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів регулюється статтею 150 Податкового кодексу України, згідно якої, якщо результатом розрахунку об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємні значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платник податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сум такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто, у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року та в подальшому наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, висновки податкового органу в наведеній частині акту перевірки є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012 р. № 0000172301, № 0000182301, № 0000192301 та від 10.04.2012 р. № 0000452301, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р. у справі № 0670/4381/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко