Ухвала суду № 52687622, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/81916/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р.

у справі № 2а-18/11/1370 (№ 59187/11/9104)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром» (далі - позивач, ВАТ «Пасавтопром») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові (далі - ДПІ у м. Львові), правонаступником якої є - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові), в якому просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 р. № 202301/0/9049.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.06.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р., позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 202301/0/9049 від 31.05.2006 р. в частині податкового зобов'язання податку на прибуток у розмірі 7 281 180,11 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2010 р. постанову Господарського суду Львівської області від 05.06.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 31.05.2006 р. № 202301/0/9049.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 202301/0/9049 від 31.05.2006 р. в частині 322 547,80 грн., в тому числі 189 734 грн. - за основним платежем, 132 813,80 грн. - за штрафними санкціями; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, сторони у справі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, на обґрунтування яких посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Так, позивач просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У свою чергу, відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони в судове засідання 21.10.2015 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.03.2006 р. по 11.05.2006 р., на підставі направлень від 27.03.2006 р. № 316/23-0, від 25.04.2006 р. № 455/23-0, посадовими особами ДПІ у м. Львові була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Львівський автобусний завод» (далі - ВАТ «ЛАЗ», правонаступником якого є - ВАТ «Пасавтопром») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 01.01.2006 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2006 р. № 27/23-0/05808787 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого перевіркою зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 4 423 900 грн. за 2005 рік та донараховано податок на прибуток у розмірі 4 504 800 грн. за 2005 рік.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 р. № 202301/0/9049, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 7 781 595 грн., з яких 4 504 800 грн. - за основним платежем та 3 276 795 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 18.05.2006 р. № 27/23-0/05808787 підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували обставини щодо: - наявності на балансі позивача станом на 31.12.2005 р. заборгованості підприємства перед його контрагентами на загальну суму 1 120 445,36 грн., яка виникла у 2002 році та не була включена позивачем до валового доходу як безповоротна фінансова допомога після закінчення строку позовної давності за цією заборгованістю; - не включення позивачем до валового доходу коштів у сумі 934 754,88 грн., одержаних у липні 2002 року від ТОВ «СІЛ-АВТО» для виплати заробітної плати працівникам підприємства позивача та не повернутих станом на 31.12.2005 р. (обов'язок щодо перерахування позивачеві цих коштів було передбачено пунктом 12.1 договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ЛАЗ», укладеного 15.10.2001 р. ТОВ «СІЛ-АВТО» (покупець) та Фондом державного майна України (продавець)); - отримання позивачем від Міністерства машинобудування кредитних коштів за договором від 12.04.1994 р., які не були повернуті станом на 31.12.2005 р. та не були включені до валового доходу підприємства як безповоротна фінансова допомога після закінчення строку позовної давності за відповідною заборгованістю; - перерахування позивачем 28.12.2002 р. на користь ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» коштів у сумі 12 827 705,62 грн. в рахунок оплати за товар (запчастини та обладнання), який названий контрагент зобов'язався поставити у майбутньому, однак зазначений постачальник не виконав своїх договірних зобов'язань з поставки товару позивачеві, тоді як постановою господарського суду Харківської області від 22.04.2004 р. ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а позивачем, у свою чергу, не було подано заяву з відповідними грошовими вимогами до вказаного боржника у ході процедури банкрутства, відтак сума у розмірі 12 827 705,62 грн. підлягає виключенню з валових витрат позивача; - укладення позивачем протягом квітня-травня 2003 року низки договорів купівлі-продажу з ТОВ «Ведмідь», на підставі яких позивач, як покупець, перерахував на користь продавця передоплату за товар у загальній сумі 56 389 000 грн., при цьому вказані договори було укладено після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ведмідь», що відбулося 17.02.2003 р., без погодження з розпорядником майна цього боржника. 28.04.2007 р. ТОВ «Ведмідь» було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у зв'язку з проведенням ліквідації підприємства-банкрута. З урахуванням цього та з огляду на невиконання цим товариством обумовлених поставок товару на адресу позивача останнім було безпідставно включено до валових витрат у ІІ кварталі 2005 року шляхом проведення коригування 9 398 166,67 грн. (суми податку на додану вартість у складі вказаного авансового платежу).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, станом на 31.12 2005 р. на ВАТ «ЛАЗ» по Кредиту бухгалтерського рахунку рахується заборгованість на загальну суму 1 120 445,36 грн., термін позовної давності якої минув, а саме перед: ТОВ «Авто-інвест» на 12 984,65 грн., Державним комітетом України з державного матеріального резерву - на 587 728,35 грн., ПКЦ «Професіонал» - на 14 490 грн., ТОВ «Промбудпроекткомплектація» - на 2 449,80 грн., Львівзовнішсервіс України - на 3068,55 грн., ЛФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - на 15 631,61 грн., ЛМКП «Залізничнетеплоенерго» - на 144,73 грн., Золочівське АТП 14611 - на 12 835,60 грн., ЕКТІавтопром - на 13 159 грн., Міжнародний центр інформаційних технологій ІНТ - 53 245,62 грн., Компанія АВТОЕКСПО - на 30 911,01 грн., Транспеле Компанія Україна - на 6100 грн., СП ЗАТ «Торговий дім» - на 32 233,91 грн., ТОВ «Сокіл» - на 45 164,74 грн., Редакція газети «Український шлях» - на 24 938,35 грн., ТОВ «Промтехзв'язок» - на 180 000 грн., ПП «Бірюса» - на 14 241,13 грн., ВАТ Діпроспецавтотранс» - на 11 205,47 грн., ВАТ «Втормет» Львів - на 21 861,78 грн., СУ-437 Променергоавтоматика - на 33 051 грн. При цьому, термін дії окремих договорів було продовжено, шляхом укладення наступних договорів з ТОВ «Сокіл», Державним комітетом України з державного матеріального резерву, ТОВ «Авто-інвест» та ЛФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», що спростовує висновок податкового органу про включення до розміру валового доходу позивача сум заборгованості за договорами, пролонгованими шляхом укладення нових угод. Адже продовження строку дії таких договорів виключає можливість висновку податкового органу про закінчення строку позовної давності за грошовими вимогами до позивача, які виникли на підстав цих угод.

12.04.1994 р. за договором про надання кредиту Міністерством промислової політики надано ВАТ «ЛАЗ» кредит фінансової стабілізації в сумі 300 000 грн., як фінансову допомогу на зворотній основі. Проте через нестачу коштів, позивачем дана сума коштів не була повернена. Термін дії вказаного договору сторонами встановлено до 05.07.1994 р. Таким чином позивач був зобов'язаний повернути отриману позику в термін до 05.07.1994 р. Разом з тим встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вказаним договором сплив 06.07.1997 р., а тому саме з цієї дати одержані позивачем кредитні кошти набули статусу безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної підприємством.

Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

З врахуванням положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем безпідставно збільшено валові доходи позивача у розмірі 300 000 грн., відтак податкове повідомлення-рішення в цій частині є неправомірним.

Також, з встановлених обставин справи вбачається, що між Фондом державного майна України та Українсько-російським спільним науково-виробничим підприємством ТОВ «СІЛ-АВТО» 15.10.2001 р. було укладено договір № КПП-342 купівлі-продажу акцій ВАТ «ЛАЗ», згідно якого, Українсько-російське СНВП ТОВ «СІЛ-АВТО» купило акції ВАТ «ЛАЗ» у кількості 40928241 штук, мішальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 10 232 060,25 грн. що становить 70,41 % статутного фонду товариства.

Пунктами 3 та 4 даного договору передбачено порядок та строк проведення розрахунків за продані акції покупцем, а саме протягом 30 та 60 календарних днів з моменту нотаріального засвідчення даного договору.

Пунктом 12 даної угоди передбачено, що покупець зобов'язується виконати фіксовані умови визначені його планом приватизації пакета акцій та концепцією розвитку підприємства, яка є невід'ємною частиною даного договору, а саме погашення заборгованості ВАТ «ЛАЗ» із заробітної плати працівникам підприємства в сумі 934 754,88 грн. Покупець зобов'язувалося погасити заборгованість підприємства позивача по заробітній платі до завершення 2001 року.

Так, на виконання зазначеного зобов'язання Українсько-російське СНВП ТОВ «СІЛ-АВТО» перерахувало ВАТ «ЛАЗ» в липні 2002 року кошти в сумі 934 754,88 грн., що відображено у бухгалтерському обліку підприємства.

Станом на 31.12.2005 р. дана сума не повернена Українсько-російському СНВП ТОВ «СІЛ-АВТО» та рахується на кредиті бухгалтерського обліку, як безоплатно одержані необоротні активи, які не включені до валового доходу.

Оскільки зміст господарської операції з перерахування Українсько-російським СНВП ТОВ «СІЛ-АВТО» коштів позивачу для погашення заборгованості по заробітній платі працівникам не передбачав подальше повернення цих коштів ВАТ «Пасавтопром», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не включення останнім до складу валових доходів IV кварталу 2005 року безповоротної фінансової допомоги у розмірі 934 754,88 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що при перерахуванні передоплати ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів», у ВАТ «Пасавтопром» виникли валові витрати на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Суди вірно зазначили, що оскільки ВАТ «Пасавтопром» перераховано на ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» передоплату за запчастини та обладнання в розмірі 12 827 705,62 грн. 28.12.2002 р. і даний товар станом на 30.06.2006 р. не отримано, дебіторська заборгованість вважається безнадійною, так як термін позовної давності минув. Крім цього, Господарським судом Харківської області винесено постанову від 22.04.2004 р. про визнання ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» банкрутом (справа № Б-19/171-03 ).

Статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування з офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Таким чином, з моменту опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів», ВАТ «Пасавтопром» у встановлений законом термін зобов'язаний був подати заяву з грошовими вимогами до боржника, чим позивач в свою чергу не скористався.

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка компенсація їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат у звітному періоді, в якому сталася така зміна компенсації.

Виходячи з вищенаведеного судами вірно зазначено, що перерахована підприємством сума передоплати у розмірі 12 827 705,62 грн. підлягає виключенню зі складу валових витрат, так як фактично товар не був отриманий і, відповідно, сума коштів, перерахованих як передоплата за товар, у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» не пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства, крім того минув строк позовної давності і підприємством не вжито будь-яких заходів щодо стягнення (повернення) перерахованих коштів у період проведення процедури щодо визнання боржника ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» банкрутом.

Враховуючи те, що термін позовної давності минув в грудні 2005 року і підприємством не вжито заходів щодо погашення даної заборгованості, позивачу необхідно було відкоригувати (зменшити) валові витрати у IV кварталі 2005 року на суму 10 689 754,70 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання укладених між позивачем та ТОВ «Ведмідь» договорів, позивачем проведено оплату ТОВ «Ведмідь» на суму 56 389 000 грн. та включено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2003 року за завітний період 9 місяців 2003 року суму 46 990 833,33 грн. та включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 9 398 166,76 грн.

Згідно акту перевірки від 05.03.2005 р. № 30/23-2/058808787 ДПІ у м. Львові, зменшено валові витрати підприємства позивача на суму 46 990 833,33 грн. У податковому обліку позивача в червні 2004 року відкоригована з податкового кредиту податку на додану вартість сума в розмірі 9 398 166,76 грн. У ІІ кварталі 2005 року позивачем при взаєморозрахунках з ТОВ «Ведмідь» збільшено валові витрати на 9 398 166,76 грн. - на суму відкоригованого податку на додану вартість з податкового кредиту в червні 2004 року в розмірі 9 398 166,76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Полтавської області порушено справу про банкрутство ТОВ «Ведмідь». Згідно повідомлення Головного управління статистики у Полтавській області за № 16/469 від 19.05.2004 р. ТОВ «Ведмідь» (м. Кременчук) виключено з державного реєстру підприємств та організацій України в зв'язку з ліквідацією останнього.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, оскільки позивач не вчиняв належних дій щодо повернення сплачених коштів, в зв'язку з невиконанням зобов'язань ТОВ «Ведмідь» в частині поставки технічного обладнання, а звернувся до суду за захистом порушеного права лише після ліквідації товариства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у ВАТ «Пасавтопром» відсутні підстави для віднесення розміру податку на додану вартість у сумі 9 398 166,76 грн. до валових витрат підприємства.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. у справі № 2а-18/11/1370 (№ 59187/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко