Ухвала суду № 52687544, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/22151/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

у справі № 0870/1261/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія

„Артембуд"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Артембуд" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472307 від 06.10.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2012 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000472307 від 06.10.2011.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000472307 від 06.10.2011.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Мобізв'язок" за лютий 2011 року та складено акт.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000472307 від 06.10.2011, яким донараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість 32500 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції 1 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 32500 грн.

Позивач здійснював господарські операції з ТОВ „Мобізв'язок" на підставі договору № 0211/10-1 від 02.11.2010 та виписано податкову накладну № 18 від 28.02.2011.

Разом з цим, відповідно до акту № 156 від 19.05.2010 анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Мобізв'язок".

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі №2а-7228/10/0870, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011, визнано протиправним та скасовано акт Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №156 від 19.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „Мобізв'язок".

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, позивачем правомірно включено суми сплаченого в ціні товарів податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ „Мобізв'язок", яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 0870/1261/12 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 0870/1261/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко