Ухвала суду № 52687252, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/4871/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Карманнікова М.О., Сидорука Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року

у справі № 826/17300/13а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» (далі - позивач, ТОВ «Хюндай Мотор Україна»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Хюндай Мотор Україна» звернулось у листопаді 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2013 року № 0003922201, № 0003942201, № 0003932201.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення у справі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 року № 1295/26-56-22-01-03/33261252.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в 3-му кварталі 2012 року на загальну суму 10 192 473,00 гривні; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 704 468,00 гривень та завищено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість в розмірі 9 047 371,00 гривня.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року: № 0003922201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 15 289 049,50 гривень (за основним платежем - 10 192 473,00 гривні, за штрафними санкціями - 5 096 576,50 гривень); № 0003932201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 556 872,00 гривні (за основним платежем - 1 704 468,00 гривень, за штрафними санкціями - 852 401,00 гривня); № 0003942201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на 9 047 371,00 гривня та накладено штрафні санкції в розмірі 1 523 685,50 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що збільшення суми грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування ґрунтується на обставинах відсутності фактів придбання позивачем у ТОВ «ПК «Зоря Поділля» і ПрАТ «ПК «Поділля» цукру білого кристалічного бурякового, і, як наслідок, штучного формування позивачем показників податкової звітності. Крім того, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову погодились із правомірністю складених податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що позивачем не надано доказів здійснення транспортування придбаного товару від первинних постачальників на склади та залізничні станції у Вінницькій області з метою здійснення експортної операції

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи наступне.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року і направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції в ухвалі від 14.05.2014 року зазначив про необхідність дослідження судами, зокрема, руху активів у процесі здійснення господарської операції.

Проте суди попередніх інстанцій при новому розгляді даної справи не в повній мірі дослідили рух активів у процесі здійснення господарських операцій безпосередньо між позивачем, як постачальником, та ТОВ «Бай Элим Компани» (м. Бишкек, Республіка Киргизстан), індивідуальним підприємцем ОСОБА_7 (м. Павлодар, Республіка Казахстан), ТОВ «Торговый Дом «Риол» (м. Актобе, Республіка Казахстан), ТОВ «Фирма АС-АН» (м. Актобе, Республіка Казахстан), ТОВ «Адал-Аспан» (м. Караганда, Республіка Казахстан), ТОВ «Чип и Дэу» (м. Караганда, Республіка Казахстан), «TIENSE SUIKERRAFFINADERIJ N.V.» (Бельгія), ED & F MAN SUGAR LTD (Великобританія), як покупцями, не перевірили господарські відносини, які передували укладанню контрактів на поставку цукру білого кристалічного між позивачем та зазначеними покупцями.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому, ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі № 826/17300/13а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько