Ухвала суду № 52687075, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/8832/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 2а-19443/11/2670

за позовом Товариства

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс),

за участю прокуратури м. Києва,

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Бабич К.О., Процюка О.О.,

Центрального офісу - не з'явились,

Генеральної прокуратури України - Кузнецової Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0000920700.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, у позові відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що подані платником первинні документи не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей щодо дійсних учасників господарських операцій та не підтверджують фактів виконання поставок соняшника Товариству саме задекларованими постачальниками.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що висновки судів зроблені за неповного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, які підтверджують як рух активів у процесі їх поставки, так і подальше використання Товариством придбаної продукції у господарській діяльності. Також скаржник наголошує, що судами було безпідставно проігноровано висновки судової експертизи у справі та обставини, установлені апеляційним судом в адміністративній справі № 2а-2471/12/2670 щодо реальності господарських правовідносин позивача із заявленими контрагентами.

У запереченні на касаційну скаргу Центральний офіс зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Центральним офісом було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування і сплати ПДВ за 2008-2010 роки, оформлену актом від 25.08.2011 № 701/4040/7/33546533.

Під час цієї перевірки з урахуванням матеріалів попередніх податкових перевірок Центральним офісом було зроблено висновок про формування платником даних податкового обліку (зокрема, податкового кредиту з ПДВ) за номінально оформленими операціями з фіктивними суб'єктами господарювання, що не опосередковувалися реальним рухом активів.

Наведене стало підставою для прийняття Центральним офісом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 22 946 350,91 грн. із застосуванням 2 071 729,18 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи даний спір по суті, судами попередніх інстанцій на підставі аналізу підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» цілком правомірно сформували правову позицію у справі відносно того, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) пов'язуються з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

При цьому суди об'єктивно виходили з того, що для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

Застосовуючи наведені правила оподаткування при оцінці правовідносин Товариства із задекларованими платниками, суди дійшли висновку про фіктивність взаємовідносин позивача з приватним підприємством «В-2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Транском-Юг». Вказаний висновок судів мотивований тим, що подані платником первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) не підтверджують дійсну економічну участь цих осіб у розглядуваних поставках, не містять інформації про осіб, які були безпосередніми виконавцями розглядуваних операцій та матеріально-відповідальними за виконання цих поставок.

За своїм процесуальним статусом ці факти належать до установлених судами обставин справи, які не підлягають перевстановленню касаційним судом.

Аналогічні обставини були установлені судами й по взаємовідносинам Товариства з іншими спірними контрагентами (як-от - товариством з обмеженою відповідальністю «Юпітер Русторг», товариством з обмеженою відповідальністю «Рост-Інвест-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсал-НК», товариством з обмеженою відповідальністю «Дельфа-М» тощо).

Висновок судів про безтоварність операцій з поставки соняшника позивачеві у рамках взаємовідносин з приватним підприємством «Стилет-Юг», приватним підприємством «Транс-агро-плюс», призваним підприємством «Кримгесівське», приватним підприємством «Альбатрос Південь», приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт», приватним підприємством «РосТранс Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Джиністра», товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан СА», товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітик», товариством з обмеженою відповідальністю «Магнолія-Л», приватним підприємством «Адріатика Н», приватним підприємством фірмою «Сервіс Промторг», товариством з обмеженою відповідальністю «Авалон-агро» та приватним підприємством «Глобал Трейдис», що призвело до завищення платником податкового кредиту (який у подальшому брав участь у формуванні від'ємного значення з ПДВ) на 12 530 840 грн., мотивований додатково й посиланням на рішення судів в адміністративній справі № 2а-15637/11/2670, якими встановлено номінальне оформлення цих операцій з метою одержання платником податкової вигоди.

Позивачем не подано будь-яких інших доказів, які не були досліджені судами під час прийняття рішень у вказаній справі та які б слугували спростуванням цього висновку.

По епізоду, пов'язаному з формування позивачем даних податкового обліку за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер» судами зроблено висновок про непідтвердженість руху активу по задекларованого ланцюгу постачання з огляду на залучення до виконання цих поставок суб'єктів господарювання, які не могли вчинити об'єктивно необхідні дії у процесі таких поставок в силу відсутності персоналу, основних фондів, транспортних засобів.

І хоча платник не є відповідальним за податкові наслідки операцій між попередніми учасниками ланцюга постачання, втім у даному разі операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер» та приватним підприємством «Ріст» оцінювалися судами у світлі наявності у задекларованого постачальника активу, який у подальшому був предметом поставки позивачеві. Також суди дійшли висновку, що документи, складені під час документування операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер», не дозволяють встановити порядок приймання, перевезення та отримання товару, а також ідентифікувати осіб, задіяних у виконанні цих операцій.

За таких обставин суди цілком об'єктивно відмовили у визнанні податкової вигоди, на яку претендує Товариство та правомірно відмовили у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судами за наслідками оцінки доказів обставин, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на неврахування судами висновків експерта у справі також не заслуговують на увагу, позаяк відповідний висновок оцінювався судами у сукупності з іншими доказами у справі. Як встановив апеляційний суд, експертом не досліджувалася реальність виконання задекларованих операцій, що є визначальним для розв'язання даного спору.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 у справі № 2а-19443/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко