Ухвала суду № 52687042, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/16299/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 826/16357/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод "Будмаш" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0004142210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовано тим, що зазначення у податковій накладній скороченої назви покупця не може кваліфікуватися як порушення законодавчо встановленого порядку складення податкової накладної, що позбавляє її підтверджувальної сили первинного документа.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкові накладні, за якими найменування платника не відповідає його статутним документам, не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 09.09.2013 № 925/22-01/05765109.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про непідтвердженість сформованого позивачем податкового кредиту за операціями з публічним акціонерним товариством «Трест «Південзахідтрансбуд» належним чином оформленими податковими накладними з огляду на невірне зазначення у таких накладних найменування покупця (у поданих до перевірки податкових накладних покупцем вказано ПАТ «КЗ «Будмаш», тоді як згідно із статутними документами позивача його скороченим найменуванням є ПАТ «Київський завод «Будмаш»).

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 571 875 грн. (у тому числі 457 500 грн. за основним платежем та 114 375 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної є однією з визначальних умов, з якими податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит.

Перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної наведений у частині другій пункту 201.1 статті 201 ПК. Зокрема, згідно з підпунктом «в» цього пункту у податковій накладній зазначається повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначення у податковій накладній лише повного або лише скороченого найменування юридичної особи не може розглядатися як підстава для висновку про складення податкової накладної з порушенням вимог закону та виключати підтвердженість права платника на податковий кредит за такою накладною.

Посилання Інспекції на невідповідність зазначеного у спірних податкових накладних скороченого найменування Товариства його статутним документам (а саме найменуванню юридичної особи, зазначеному у підпункту 2.1.2 Статуту Товариства) об'єктивно були відхилені судами. Адже, по-перше, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скороченим найменуванням позивача є саме ПАТ «КЗ «Будмаш».

По-друге ж, у даному разі зазначення у податковій накладній назви покупця ПАТ «КЗ «Будмаш» замість назви ПАТ «Київський завод «Будмаш» (на правильності якої наполягає Інспекція) жодним чином не перешкоджає ідентифікації платника, у тому числі й для цілей податкового контролю.

За таких обставин за відсутності установлених перевіркою фактів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність податкової вигоди платника податків, суди обох попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для невизнання права Товариства на податковий кредит в оспорюваній сумі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, а свідчать про неправильне тлумачення Інспекцією норм податкового права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 у справі № 826/16357/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко