Ухвала суду № 52687038, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/6852/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

у справі № 2а-1433/11/1470

за позовом публічного акціонерного товариства "Вадан Ярдс Океан" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2011 № 00001136/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, позов задоволено.

Судові акти мотивовано тим, що Інспекцією не спростовано факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, та не доведено недобросовісності позивача як платника податків у правовідносинах з приводу поставки продукції із задекларованими постачальниками.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у рамках податкового контролю обставини свідчать про номінальне оформлення руху активів по штучно створеним ланцюгам постачання за участю фіктивних підприємств виключно з ціллю одержання позивачем податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «торговий дім «Укрцветмет», товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ферріт», товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроспекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Штандарт МК-2005», товариством з обмеженою відповідальністю «Шип Арматура» (перші постачальники, в ланцюгу з якими виявлено суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності) за вересень 2009 року, травень-вересень 2010 року.

За наслідками цієї перевірки Інспекцією складено акт від 07.02.2011 № 103/36/14307653 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 389 920,26 грн. із застосуванням 3994 грн. штрафних санкцій.

В основу прийняття цього акта індивідуальної дії Інспекцією покладено висновок про те, що фактичний зміст операцій позивача з розглядуваними контрагентами зводився до номінального оформлення руху товарів по ланцюгу постачання за участю низки фіктивних підприємств з метою збагачення за рахунок бюджетних коштів у вигляді бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. У зв'язку з цим дії платника, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості у податковій декларації та у бухгалтерській звітності достовірними, доки податковим органом не доведено зворотне.

Податкова вигода може бути визнано необґрунтованою, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної економічної діяльності, за операціями, не зумовленими розумними економічними або іншими причинами (діловою метою) тощо.

У справі, що переглядається, суди, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, доводи та заперечення сторін, встановили, що реальність придбання товарів та послуг позивачем у задекларованих постачальників підтверджується необхідними первинними документами (договорами, актами приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо).

Інспекцією дані обставини не спростовані. Фактично в основу заперечення проти податкових наслідків спірних операцій Інспекцією покладено результати заходів з податкового контролю відносно контрагентів, в ході яких виявлено відсутність спірних постачальників за місцезнаходженням, подальше банкрутство окремих постачальників, неможливість перевірки стану їх розрахунків з бюджетом (у тому числі й за операціями з позивачем), що, на думку Інспекції, також унеможливлює прослідкувати рух активів від виробника до кінцевого набувача (позивача у справі).

Втім вказані обставини не є достатніми для висновку про фіктивний характер взаємовідносин цих постачальників з позивачем та про недобросовісність останнього у сфері податкових правовідносин. Адже сутність податкової схеми за участю фіктивних суб'єктів господарювання зводиться до штучного включення їх до ланцюга господарських зв'язків. При цьому протиправна мета досягається в результаті узгоджених протиправних дій платника та підконтрольних йому підприємств, які є формально відокремленими від нього.

Втім у даному разі Інспекцією не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування - позивача у справі.

Власне ж правопорушення, допущені постачальниками, не можуть негативно впливати на податковий облік покупця як самостійного платника.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією безтоварності спірних господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, і правомірно задовольнили даний позов.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі № 2а-1433/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко