Ухвала суду № 52687014, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/52043/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 825/3656/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Гладченко Н.Л.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 № 0000432200, № 0000442200 та № 0000452200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, позов задоволено.

Названі судові акти мотивовані тим, що позивач підтвердив належними доказами наявність у постачальника активу - насіння соняшника - та його фактичну передачу Товариству у процесі виконання спірних операцій з поставки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні операції здійснювалися на стадії ліквідації постачальника - фермерського господарства «Руденко В.К.»; первинні документи від імені цього постачальника оформлені неуповноваженою особою; під час перевірки Товариством не було представлено первинних облікових документів, складенням яких опосередковувалися розглядувані операції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 06.06.2013 № 693/22-00373942.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про протиправне формування платником витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання насіння соняшника у фермерського господарства «Руденко В.К.», яке визнано банкрутом за рішенням господарського суду від 15.06.2010. Також, заперечуючи проти визнання податкових наслідків розглядуваних операцій у податковому обліку Товариства, Інспекція зазначає про неподання позивачем доказів транспортування товару у процесі виконання його поставки, відвантаження товару та зберігання, а також про відсутність у названого постачальника активу, який виступав предметом поставки, з огляду на невідповідність кількості поставленого соняшника кількості соняшника, вирощеної фермерським господарством у 2011 році.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0000432200, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 203 116 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0000442200 про визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на 203 116 грн. із застосуванням 101 558 грн. штрафних санкцій;

податкового повідомлення-рішення від 1.09.2013 № 0000452200, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 251 554 грн.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при дослідженні взаємовідносин позивача зі спірним контрагентом, суди встановили, що за договорами поставки від 04.10.2011 № 151, від 27.10.2011 № 160, від 09.11.2011 № 171 фермерське господарство «Руденко В.К.» зобов'язалося поставити позивачеві насіння соняшника визначеної кількості на умовах СРТ; фактичне виконання цих операцій оформлено складенням накладних, актів приймання насіння, договорів-розрахунків, податкових накладних; оплата придбаного товару позивачем у безготівковому порядку засвідчена виписками з банківського рахунку Товариства.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про дотримання платником наведених умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ шляхом підтвердження належними первинними документами реальності розглядуваних операцій.

Твердження Інспекції про відсутність у названого постачальника насіння соняшника у задекларованій кількості судами відхилено з посиланням на довідку відділу статистики у Носівському районі, якою засвідчено одержання фермерським господарством «Руденко В.К.» у 2011 році урожаю соняшника у кількості 4264,5 центнерів (а.с. 92).

Доводи Інспекції про відсутність доказів транспортування товару у процесі виконання розглядуваних операцій також отримали належну правову оцінку у судах попередніх інстанцій, які встановили, що у даному разі обов'язок з перевезення товару було покладено на контрагента-постачальника; у випадках, коли перевезення товару здійснювалося постачальником, а позивач не укладав договір перевезення та не оплачував таке перевезення, відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних не може спростовувати реальності виконання операцій з придбання товарів.

Власне ж перебування контрагента-постачальника у процедурі банкрутства також не впливає на право покупця на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту. Адже установлені законодавством про банкрутство обмеження щодо провадження підприємством-банкрутом господарської діяльності не впливають на порядок нарахування та сплати податків при реалізації таким підприємством товарів, робіт, послуг; до моменту завершення процедури ліквідації у зв'язку з банкрутством таке підприємство є самостійним платником; законодавством не заборонено укладення з ним правочинів та застосування податкових наслідків таких правочинів.

Отже, саме по собі перебування контрагента-постачальника у процедурі банкрутства не впливає на право покупця на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ; негативні наслідки для платника настають лише у випадку наявності сукупності обставин, які свідчать про недобросовісність одержаної податкової вигоди, як-от - непідтвердженість реальності операцій, відсутність у цих операцій ділової мети, їх оформлення фіктивними документами тощо.

У розглядуваному випадку відповідних обставин судами не встановлено.

У зв'язку з викладеним суди цілком правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 825/3656/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. КостенкоСудді:І.В. Приходько В.П. Юрченко