Ухвала суду № 52687007, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/20036/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 804/3965/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 № 0000012351 та № 0000022351.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що подані платником первинні документи не містять необхідної для цілей податкового обліку інформацію про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, та не підтверджують дійсний рух активів у процесі її виконання (як-от - відвантаження товару, його транспортування тощо).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з посиланням на подання платником належних доказів на підтвердження реальності виконання поставки задекларованим контрагентом.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Комманд» (далі - ПП «Комманд») за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, оформлену актом від 12.02.2013 № 8/08-235/00190957.

Під час цієї перевірки Інспекція не визнала право позивача на податковий кредит з ПДВ та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за операціями з придбання листозгибочного просу И1034Ф2 у названого контрагента, що стало підставою для нарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43733 грн. за основним платежем та 11867 грн. за штрафними санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2013 № 0000012351, а також грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 26667 грн. за основним платежем та 6667 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2013 № 0000022351.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на неподання платником під час перевірки товарно-транспортної накладної на підтвердження транспортування товару в процесі його поставки, паспорту та технічної документації на придбаний товар, а також на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності ПП «Комманд», а саме - відсутність за місцезнаходженням, пояснення службових осіб цього підприємства щодо відсутності фактів провадження ними реально господарської діяльності ПП «Комманд», формування ним даних податкового обліку за безтоварними операціями з іншими особами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виконання розглядуваної поставки порядок відображення витрат у податковому обліку платника було визначено у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Отже, при дослідженні правильності формування платником витрат та податкового кредиту судам слід виходити не лише з формального подання платником усіх необхідних документів, але й встановити реальність фінансово-господарських правовідносин платника з заявленим контрагентом.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці взаємовідносин платника з ПП «Комманд», суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 15.11.2010 № 108м/200-/478 названий постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача у справі) товар - листозгибочний прес И1034Ф2 - загальною вартістю 160 000 грн. (у тому числі 26 666,67 грн. ПДВ).

На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано накладну, податкові накладні, акт приймання-передачі обладнання, платіжне доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку, а також документи, на підставі яких придбаний об'єкт обліковувався на підприємстві позивача - інвентарну картку обліку основних засобів, акт внутрішнього переміщення основних засобів.

Додатково судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортування товару здійснювалося за замовленням та за рахунок позивача, що засвідчено наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною.

Власне наявність у позивача активу, який виступав предметом розглядуваної поставки, Інспекцією не заперечувалася. Заперечуючи проти визнання податкових наслідків цієї операції, податковий орган наполягав на неможливості її виконання задекларованим постачальником - ПП «Комманд».

Втім такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, основних засобів, майна не є належним спростовуванням фактичного виконання спірної операції названим контрагентом. Адже податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати постачання товару позивачеві із залученням фізичних осіб на умовах найму та орендованого майна.

Неперебування контрагента за місцем реєстрації також не свідчить про неможливість провадження ним господарської діяльності за іншою адресою.

Доводи інспекції про вигодоформуючий характер діяльності ПП «Комманд» не підтверджені належними засобами доказування, а тому є припущеннями. Власне ж правовідносини цього постачальника з третіми особами не стосуються розглядуваних операцій з Товариством та їх податкових наслідків.

Слід зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У справі, що переглядається, податковий орган не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчені поданими платником первинними документами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування у відображенні у податковому обліку наслідків розглядуваної операції та правомірно задовольнив позов.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та задоволення касаційних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі № 804/3965/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко