Ухвала суду № 52684653, 19.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 876/8016/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Брольшакової О.О.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №813/181/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014р. Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (Форма «Ш») №0002591530 від 30.05.2012р. на суму 8 482,34 грн. та податкове повідомлення-рішення (Форма «Ш») №0002601530 від 30.05.2012р. на суму 643 425,27 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 11.05.2012р. ДПІ скеровано акт камеральної перевірки та додатки до акта (розрахунки штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання), який Товариство згідно поштового повідомлення про вручення отримало 16.05.2012р. Водночас, посадові особи не подавали у встановлені строки заперечення на акт перевірки. Підстав стверджувати, що ДПІ порушило норми Податкового кодексу України щодо проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень у позивача немає. Суд першої інстанції не врахував, що мораторій на задоволення вимог кредиторів введено 29.05.2012р., а штрафні санкції нараховані за несплату узгоджених податкових зобов'язань, які виникли у період з листопада 2010 року по лютий 2012 року, тобто до введення в дію мораторію. Заявлений до стягнення податковий борг не є кредиторською заборгованістю, а є поточним борговим зобов'язанням, який виник після порушення справи про банкрутство та введення в дію мораторію на стягнення грошових коштів. Законодавством не передбачено звільнення від сплати податків внаслідок перебування підприємства у стадії банкрутства, а такий борг підлягає стягненню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м.Львова та зареєстроване платником податку на додану вартість.

За результатами перевірки порушень податкового законодавства ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт за №383/15-2/01293961 від 11.05.2012р., яким встановлено несвоєчасна сплата Публічним акціонерним товариством «Фірма «Нафтогазбуд» узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, квітень 2011 року.

На підставі вказаного акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012р.: за №0002601530, яким за затримку на 319 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 643 425,27 грн.; за №0002591530, яким за затримку на 18 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 8 482,34 грн.

29.05.2012р. Господарським судом Львівської області прийнято ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає: зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство. Протягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (т.1 а.с.37).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2012р. залишено без розгляду заяву ТзОВ «Трубінвести-Україна» про банкрутство ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (т.1 а.с.40-42).

Вважаючи, що нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію не відповідає вимогам законодавства, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до абз.6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. № 2343-XII в редакції чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень (далі - Закон №2343-XII) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з абз.24 вказаної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма містить вказівку на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня, і цей проміжок часу відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів приходить до переконання, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного Суду України від 25 червня 2011 року у справі №21-113а11, від 4 липня 2011 року у справі №21-144а11, від 5 грудня 2011 року у справі №21-348а11, від 25 березня 2014 року у справі № 802/252/13-а які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Такої ж позиції і Пленуму Вищого адміністративного суду України, про що зазначено у абз.3 п.17 Постанови «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009р. №15.

Таким чином, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.

При цьому дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань. Таким чином нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію не відповідає вимогам законодавства, тобто є незаконним.

З аналізу наявних в матеріалах справи акта від 11.05.2012р. №383/15-2/01293961 та додатку до нього - розрахунку штрафних санкцій, договорів про розстрочення грошових зобов'язань від 30.03.2011р. №5 та №12, від 29.07.2011р. №7, від 30.08.2011р. №28, від 02.09.2011р.№31, від 30.09.2011р. №36 та відповідних рішень про розстрочення грошових зобов'язань, розрахунку штрафних санкцій, виписок по особових рахунках Товариства, колегія суддів приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті щодо заборгованості, яка виникла до 29.05.2012р., тобто є заборгованістю, на яку згідно вимог чинного законодавства під час дії мораторії з 29.05.2012р. по 23.10.2012р. не можуть застосовуватись штрафні-фінансові санкції.

Колегія суддів зауважує, що ДПІ, з'ясувавши вищевикладені обставини, не була позбавлена можливості скасувати спірні податкові-повідомлення рішення, чого не здійснила.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 року за №0002601530 та за №0002591530 слід визнати протиправними та скасувати

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №813/181/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

О.О. Большакова

Повний текст Ухвали виготовлено 22.10.2015р.