Ухвала суду № 52684552, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/8244/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги,-

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області № Ф -0012711702 від 10.02.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) на суму 31023 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки перевіркою встановлено заниження суми єдиного внеску за 2013 рік в сумі 31023,00 грн. та завищення сум єдиного внеску на 3692 грн. Також встановлено, що позивач здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку 5%, встановленого для сплати єдиного податку 3 групи. В той же час позивачем занижено суму доходу який підлягає оподаткуванню єдиним податком, внаслідок чого допущено перевищення обсягу доходу для платників єдиного податку 3 групи. Відтак позивач зобов'язаний був перейти з 01.01.2013 р. на сплату інших податків та зборів, однак перехід на застосування іншої ставки єдиного податку позивачем не здійснено.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.05.2012 р. по 30.09.2014 р. позивач здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування та перебував на 3 групі платників єдиного податку.

10.02.2015 р. Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 р. по 30.09.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

За результатами зазначеної перевірки складений акт від 10.02.2015 р. № 576/19-18-17-02/НОМЕР_2, в якому встановлено заниження суми єдиного внеску за 2013 р. в сумі 31023,0 грн. та завищення сум єдиного внеску за 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. на 3692,0 грн. Також перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р., здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку 5%, встановленого для сплати єдиного податку 3 групи. В той же час встановлено, що позивачем на порушення пп..16.1.2 п.16.1 ст.16, ст. 296 Податкового Кодексу України, занижено суму доходу який підлягає оподаткуванню єдиним податком, внаслідок чого допущено перевищення обсягу доходу визначеного п.291.4 ст.294 Податкового Кодексу України для платників єдиного податку 3 групи.

На підставі акта перевірки було сформовано вимогу від 10.02.2015 №Ф-0012711702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31023,0 грн.

Відповідно до пп.1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно до п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 дохід класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); іній операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оподатковуваним доходом фізичної особи від провадження діяльності у розумінні наведеного законодавчого припису є дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), отриманий від здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, включенню до обсягу доходу (виручки) підлягають тільки ті готівкові (безготівкові) кошти, що надійшли за результатами здійснення підприємницької діяльності (продажу товарів, надання послуг, орендна плата тощо), а не всі суми, які були фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи у касу.

Судом встановлено, що в період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р. позивачем внесено на свій банківський рахунок власні кошти в сумі 5781800,0 грн.

Внесення на рахунок власних заощаджень підтверджується матеріалами справи, а саме довідками із банків ПАТ "ВТБ Банк" від 11.02.2015 р., ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 12.02.2015 р. та ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" від 12.02.2015 р.

Згідно вказаних довідок на депозитних рахунка позивача протягом 2010-2011 р. в ПАТ АБ "Укргазбанк" було розміщено 90000,0 доларів США, в ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" 3076000,0 гривень в ПАТ "ВіЕйБі Банк" 150000,0 доларів США, в ПАТ "ВТБ Банк" 6200000,0 гривень.

Разом з тим, дані кошти отримані позивачем за договором купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 р, згідно якого позивачем отримано 9435294,12 (дев'ять мільйонів чотириста тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 12 копійок).

Податковий орган прийшов до висновку, що всі кошти, які надійшли на рахунок, включаючи власні кошти, в сумі перевищили суми граничного доходу встановленого для 3 групи платників єдиного внеску, що зобов'язувало платника податків перейти на загальну систему оподаткування та доходи отримані від проведення господарської діяльності оподатковувати відповідно до ст. 177 розділу IV Кодексу та зареєструватися платником податку на додану вартість з 01.01.2013 р.

Суд першої інстанції вірно не погодився із висновком відповідача щодо обов'язку позивача перейти на загальну систему оподаткування починаючи з 01.01.2013 р., оскільки надходження на рахунок позивача власних коштів не пов'язано з результатом здійсненням операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а тому ці кошти не є виручкою в розумінні Податкового кодексу України.

Зважаючи на то, що судом встановлено, що кошти у розмірі 5781800,0 грн. не були набуті позивачем внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності за період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для включення даних коштів до складу доходу отриманого від підприємницької діяльності.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, про що зазначено в ухвалі від 16 лютого 2015 року (справа № К/800/51137/13).

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198, 200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 819/1439/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді О.М.Гінда

О.І.Мікула