Ухвала суду № 52683879, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 804/6522/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева С.А.,

за участю представників:

позивача: - Продайко О.В. (довіреність від 29 квітня 2015 року),

відповідача: - Макушенцевої А.В. (довіреність від 05 січня 2015 року),

- Глухої О.М. (довіреність від 05 січня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі № 804/6522/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2015 року № 0000044603, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1419019,50 грн.; № 0000054603, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 211191,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 105595,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.

Представник публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укренергосервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Кліпта Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Елемер-Україна» за березень 2014 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Фаркон» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2014 року № 718/28-01-46-03-05393043.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту березні 2014 року на 211191,00 грн. та липні 2014 року на 946013,00 грн.; пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині заниження позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 1157204,00 грн.; абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за березень 2014 року на суму 211191,00 грн.; пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в частині заниження суми, яка підлягає сплаті до бюджету в липні 2014 року на 946013,00 грн.; пункту 7 розділу ІІІ, підпункту 1 пункту 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678, (діючий на момент вчинення порушення), в частині відображенні в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року податкових накладних оформлених з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України; пункту 201.6 Податкового кодексу України, внаслідок відображення податкових накладних з порушенням вимог статті 201 в реєстрі отриманих податкових накладних.

На підставі акту перевірки від 29 грудня 2014 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2015 року № 0000044603, суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1419019,50 грн., в тому числі 946013,00 грн. за основним платежем та 473006,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000054603, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року в розмірі 21191,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 105595,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2015 року залишені без змін.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактично у висновках акту перевірки встановлено порушення по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укренергосервіс» у березні 2014 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Фаркон» у липні 2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Фаркон» встановлено наступне.

Так, між публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фаркон» укладено договір постачання вугільної продукції від 04 січня 2014 року № 14-0023-02. Предметом якого є постачання вугільної продукції. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки-фактури: видаткові та податкові накладні, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних. Також, на кожну партію вугілля додавались посвідчення якості вугілля. Перевезення товару підтверджується транспортною залізничною накладною на перевезення товару, які долучені до матеріалів справи. Оплата товару проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, а також заявами про зарахування однорідних вимог.

На підставі вищевказаних податкових накладних позивачем включено до сум податкового кредиту липня 2014 року, суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 946012,68 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укренергосервіс» встановлено наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укренергосервіс» укладено договір будівельного підряду від 10 грудня 2013 року № 13-2251-02, за умовами якого контрагентом виконано роботи з антикорозійного захисту та фарбування металевих конструкцій на об'єкті. у зв'язку з реалізацією інвестиційного проекту «Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга)». Виконання умов договору підтверджується рахунком-фактурою, довідкою про вартість виконаних робіт/та витрати/ за березень 2014 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2014 року за формою КБ-2в, розрахунком збільшення заробітної плати та загальновиробничих витрат за березень 2014 року, податковою накладною. Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. Роботи виконувались працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укренергосервіс», що підтверджується списком робітників товариства, які отримували протягом 2014 року перепустки на територію підприємства позивача.

На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено до сум податкового кредиту у березні 2014 року, суму сплаченого податку на додану вартість в розмірі 211191,47 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Крім того, придбаний товар та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, наслідком чого став фактичний рух активів/зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

Також, слід зазначити, що зі змісту акту перевірки не вбачається, що податковим органом виявлені дефекти форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, посилання податкового органу на відсутність трудових ресурсів для виконання будівельних робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укренергосервіс», є такими, що не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи. Факт відсутності офіційно оформлених працівників у контрагента позивача, за наявності доказів того, що вказані працівники приймали участь в роботах на підприємстві, не можуть бути підставою для накладання на позивача несприятливих наслідків такого не оформлення.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Посилання податкового органу на акти перевірки контрагентів-постачальників товариства з обмеженою відповідальністю «Фаркон» не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 29 грудня 2014 року № 718/28-01-46-03-05393043, оскільки вони не спростовують дійсність укладених публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з контрагентом правочинів щодо поставки товару, та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Наявність податкової інформації у вигляді актів перевірок інших контролюючих органів, даних в електронних базах контролюючих органі не можуть вважатись судом, як обставини, що можуть засвідчувати факт відсутності реального здійснення господарських операцій.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Відповідно до вимог пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції станом на час складання податкових накладних) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що податковим органом не зазначено про наявність розбіжностей або будь-яких інших порушень у складанні отриманих публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» податкових накладних включених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Як і не надано доказів повідомлення позивача про наявність порушень або розбіжностей по таким податковим накладним.

Таким чином, податковий орган дійшов помилкового висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та відображення його в податковій звітності в березні 2014 року на 211191,00 грн. та липні 2014 року на 946013,00 грн. за наслідками укладених правочинів з контрагентами, що призвело до неправомірного визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та безпідставного зменшення розміру суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим