Постанова № 52683281, 01.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2015 року № 757/761/15-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Мін'юсту щодо невиконання в повному обсязі остаточного рішення №59834/09 Європейського суду з прав людини у частині, що стосується виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2008 рік в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, а також щодо сплати пені;

зобов'язати Мін'юст як головного розпорядника бюджетних коштів з виконання рішень Європейського суду з прав людини перерахувати кошти у сумі 35 419,99 грн. на виконання остаточного рішення №59834/09 Європейського суду з прав людини у частині виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у справі 2-а-144/2009;

стягнути за рахунок держави на користь позивача відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю Мін'юсту у сумі 6 090 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не виконано рішення Європейського суду з прав людини у частині забезпечення виконання рішення національних судів в повному обсязі. Також, бездіяльністю відповідача спричинено позивачу моральну шкоду, яка полягає у невиконанні судового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності також не подав.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, про що видано безстроково посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, серії НОМЕР_1 від 04.03.2008.

Також, згідно довідки МСЕК №304986, з 22.01.2008 позивач є інвалідом другої групи безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у справі №2-а-144/2009:

визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування, відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік;

зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги;

зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю за 2008 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням призначеної та виплаченої позивачеві одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС;

зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяної здоров'ю та щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік на підставі здійсненого Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації перерахунку допомоги на одноразової компенсації.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.04.2011 у справі №22-17654 залишено без змін постанову Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009.

У зв'язку з невиконанням державними органами рішення суду, позивач звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» від 13.02.2014, згідно п. 15 якого, враховуючи схожість заяв, наведених в Додатку 1, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, суд визнав за потрібне об'єднати їх, серед яких під номером 189 до вказаного рішення зазначено заяву №77110/12 від 23.11.2012 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виконання судового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009, постановлено:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

За результатами розгляду заяви про примусове виконання рішення, виданого 13.02.2014 Європейським судом з прав людини, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42584319.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014, позивачу виплачені наступні кошти:

34 786,92 грн., що становлять еквівалент 2000 євро згідно платіжного доручення від 19.09.2014 №3824;

25 945,60 грн. на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 згідно платіжного доручення від 16.10.2014 №7627;

823,35 грн. пені згідно платіжного доручення від 13.11.2014 №8470.

Позивач, вважаючи, що рішення Європейського суду з прав людини у частині забезпечення виконання рішення національних судів відповідачем не виконано в повному обсязі, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

На виконання ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення вказаного строку, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону.

В свою чергу, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині виплати справедливої сатисфакції та виконання рішень національних судів покладено на Державну виконавчу службу України, тобто саме цей орган вживає заходів, спрямованих на виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 в частині заяви позивача.

Виплата коштів за рішеннями Європейського суду з прав людини Державною виконавчою службою України відповідно до платіжних доручень, які формуються Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження та вимог державних виконавців Державної виконавчої служби України.

Листом від 06.03.2014 №1078-0-30-14/12-01/2576 Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини повідомив ОСОБА_1 про ухвалення остаточного рішення у справі «Щукін та інші проти України» та необхідність подання до Державної виконавчої служби України визначених законодавством документів для його виконання.

У свою чергу, позивач звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження, яка отримана Державною виконавчою службою України 24.03.2014 за вх.№Б-4521.

В подальшому, отримавши 04.04.2014 постанову про відкриття виконавчого провадження №42584319, позивач повторно звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про виконання рішення Європейського суду з прав людини та здійснення відповідних виплат на вказані ним банківські реквізити.

З метою виконання згаданого рішення Європейського суду з прав людини, в межах виконавчого провадження №42584319, на користь позивача перераховані платіжним дорученням від 19.09.2014 №3824 кошти справедливої сатисфакції у розмірі 34 786,92 грн. (еквівалент 2 000 євро), платіжним дорученням від 16.10.2014 №7627 перерахована заборгованість за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у розмірі 25 945,60 грн., платіжним дорученням від 13.11.2014 №8470 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 823,35 грн.

Отже, стверджуючи що Рішення Європейського суду з прав людини виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом, державним виконавцем 05.12.2014 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у справі №2-а-144/2009, у зв'язку з невиконанням якого і прийнято рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014, крім іншого, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю за 2008 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням призначеної та виплаченої позивачеві одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Станом на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII установлено мінімальну заробітну плату - 1218 гривень.

Враховуючи те, що фактична сплата коштів згідно рішення Європейського суду з прав людини здійснена починаючи з вересня 2014 року, на переконання суду, сума повинна бути виплачена позивачу на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009, що становить п'ятдесят мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, саме станом на 2014 рік.

Отже, сума заборгованості за рішенням національного суду має становити 1218 * 50 = 60 900,00 грн.

Однак, як пояснив позивач, у 2008 році йому було виплачено 120,00 грн., то сума заборгованості за рішенням національного суду становить 60 780,00 грн.

При цьому, заборгованість за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 перерахована позивачу лише у розмірі 25 945,60 грн.

З огляду на викладене вище вбачається, що на банківський рахунок позивача надійшло грошових коштів у розмірі 25 945,60 грн., тобто менше, ніж передбачено рішенням Європейського суду з прав людини.

Водночас, відповідачем не надано належних та достатніх доказів в спростування зазначеного чи підтвердження поважності причин виконання рішення Європейського суду з прав людини у частині забезпечення виконання рішення національного суду не у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В той же час, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу тривалості виконання рішення в світлі заходів, вжитих державою для прискорення вирішення внутрішніх систематичних проблем.

Тобто, невиконання рішення суду, яке набрало законної сили порушує права людини та громадянина, а також принципи закладені в Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексі адміністративного судочинства України та інших Законах, які направлені на захист цих прав. Таке невиконання судових рішень підриває авторитет та довіру до суду та держави в цілому, що є неприпустимим у демократичній і правовій державі.

Суд звертає увагу на те, що у Рекомендації Rec (2003) 16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 851 засіданні заступників міністрів 9 вересня 2003 року, Комітет Міністрів на підставі статті 15 (b) Статуту Ради Європи, уважає, що примусове виконання судових рішень в галузі адміністративного права, зокрема в тому разі, коли вони спрямовані на адміністративні органи, є вимогою ефективного правосуддя.

Отже, враховуючи нездійснення остаточного розрахунку належної позивачу суми коштів до виплати, як це передбачено п. «b» резолютивної частині рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014, беручи до уваги те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання рішення Європейського суду в повному обсязі в частині забезпечення виплати позивачу заборгованості за рішенням національного суду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання в повному обсязі остаточного рішення №59834/09 Європейського суду з прав людини у частині, що стосується виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2008 рік в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, а також щодо сплати пені.

Водночас, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Мін'юст як головного розпорядника бюджетних коштів з виконання рішень Європейського суду з прав людини перерахувати кошти у сумі 35 419,99 грн. на виконання остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 №59834/09 у частині виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у справі 2-а-144/2009.

При цьому, позовні вимоги в частині щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідача у сумі 6 090 грн., судом, виходячи з положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи шкоду, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Беручи до уваги положення ч.ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання в повному обсязі остаточного рішення №59834/09 Європейського суду з прав людини у частині, що стосується виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2008 рік в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, а також щодо сплати пені.

Зобов'язати Міністерство юстиції України як головного розпорядника бюджетних коштів з виконання рішень Європейського суду з прав людини перерахувати кошти у сумі 35 419,99 грн. на виконання остаточного рішення №№59834/09 Європейського суду з прав людини у частині виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у справі 2-а-144/2009.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко