Постанова № 52682483, 30.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 серпня 2011 р. Справа № 2-а-6124/10/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" (надалі за текстом - ТОВ "Сільпо-69"), в якому просить суд: стягнути з ТОВ "Сільпо-69" заборгованість перед бюджетом у сумі 35172,84 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фахівцями позивача проведена перевірка ТОВ "Сільпо-69", про що складено акт від 19.02.2010 року № 1352/20/40/23/33673583. В ході перевірки встановлено порушення, а саме: торгівля не оприбуткованими товарами на загальну суму 17584,42 грн. - відсутні за місцем реалізації будь-які документи, які підтверджують оприбуткування ТМЦ за обліком. Наведене на думку податкового органу є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівля, громадського харчування та послуг". На підставі акту перевірки було прийнято рішення від 11.03.2010 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ "Сільпо-69" у розмірі 35172,84 грн..

Представник позивача - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова - ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її участі та заперечення проти позову, в якому зазначила наступне:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року по справі № 2-а-6804/10/2070 адміністративний позов ТОВ «Сільпо-69»до ДПІ Комінтернівського району м. Харкова про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 341001,42 грн. задоволено частково. Скасовані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № НОМЕР_2 від 11.03.2010 року на суму 41183,16 грн.; № НОМЕР_3 від 11.03.2010 року на суму 23780,98 грн.; № НОМЕР_4 від 11.03.2010 року на суму 96601,68 грн., № НОМЕР_1 від 11.03.2010 року на суму 35172,84 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_5 від 11.03.2010 року скасовано в розмірі 92538,16 грн., в розмірі 340,00 грн. - в задоволенні відмовлено, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_6 від 11.03.2010 року скасовано в розмірі 51334,60 грн., в розмірі 50,00 грн. - в задоволенні відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року апеляційну скаргу ДПІ Комінтернівського району міста Харкова було залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду без змін - рішення суду набрало законної сили.

Суд першої інстанції встановив незаконність винесення рішення ДПІ Комінтернівського району м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 11.03.2010 року скасовано в розмірі 34832,84 грн., в розмірі 340,00 грн. - в задоволенні відмовлено.

Отже, вимоги ДПІ Комінтернівського району міста Харкова щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій в розмірі 34832,84 грн. є незаконними.

ТОВ «Сільпо-69» 15.06.2011 року платіжним дорученням № 17549 здійснило оплату в розмірі 340,00 грн. на розрахунковий рахунок ДПІ Комінтернівського району міста Харкова.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ТОВ "Сільпо-69" згідно Довідки з ЄДРПОУ серії АГ № 112673 зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.08.2005 року за № 1 480 102 0000 013567, місцезнаходження: м. Харків, вул. Кірова, б.1, та взято на облік платника податків в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 01.09.2005 року за № 174.

Відповідно до Довідки серії АА № 128263 ТОВ "Сільпо-69" здійснює свою діяльність за КВЕД: 52.11.0, 52.25.0, 52.26.0,51.90.0,55.52.0.

Працівниками ДПА у Харківській області була проведена перевірка (акт перевірки від 19 лютого 2010 року № 1352/20/40/23/33673583) універсаму, який належить ТОВ "Сільпо-69", та розташований за адресою: проспект Перемоги, 64-Б, м. Харків. Перевіркою встановлено порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 17586,42 грн. (згідно з додатком № 3 до акту перевірки). На підставі акта перевірки рішенням ДПІ у Комінтернівському районі від 11 березня 2010 року № НОМЕР_1 застосовані до ТОВ "Сільпо-69'' штрафні (фінансові) санкції у сумі 35172,84грн. (17586,42 грн. х 2) за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зазначено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" зазначено, що до функцій Державної податкової адміністрації України віднесено, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" закріплено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з п.п. 3.7 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008р. № 355, за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу ДПС складається акт за формою, встановленою ДПА України. Акт перевірки складається на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що перевірка позивача проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Представник позивача в адміністративному позові зазначив, що висновки акту перевірки щодо встановлення порушень п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є вірними.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Проаналізувавши приписи п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає, що наведена норма закону (облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації) не містить обмеження щодо місця здійснення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". ОСОБА_3 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктами 1, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджене Міністерством фінансів України (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 2 та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Суд звертає увагу, що згідно зі змістом ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до відповідальності за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" особу може бути притягнуто лише у тому випадку, коли облік товарів за місцем реалізації та зберігання не ведеться взагалі чи ведеться з порушенням встановленого порядку, або здійснюється реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Крім того, суд зазначає, що норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять вимог про те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, а також про те, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно зі ст. 21 вказаного Закону.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що накладні не могли бути надані саме під час проведення перевірки, оскільки, за правилами ведення обліку ТОВ "Сільпо-69", первинні документи зберігаються в бухгалтерії товариства.

Суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року у адміністративній справі № 2-а-6124/10/2070 було зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2-а-6804/10/2070 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992350 від 11.03.2010 року на суму 41183,16 гривень; №0000972350 від 11.03.2010 року на суму 23780,98 гривень; №0001012350 від 11.03.2010 року на суму 96601,68 гривень; №0001002350 від 11.03.2010 року на суму 35172,84 гривень; №0000982350 від 11.03.2010 року на суму 92878,16 гривень; №0001022350 від 11.03.2010 року на суму 51384,60 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992350 від 11.03.2010 року на суму 41183,16 гривень; №0000972350 від 11.03.2010 року на суму 23780,98 гривень; №0001012350 від 11.03.2010 року на суму 96601,68 гривень; №0001002350 від 11.03.2010 року на суму 35172,84 гривень; №0000982350 від 11.03.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 92538,16 гривень; №0001022350 від 11.03.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 51334,60 гривень. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішень Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000982350 від 11.03.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 гривень; №0001022350 від 11.03.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50,00 гривень.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року по справі № 2-а-6804/10/2070 апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що із факту ненадання накладних на товар під час перевірки не вбачається нездійснення субєктом господарювання обліку товарів, порушення цим субєктом встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" безпідставними та такими, які зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин здійснення господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не обґрунтовано правомірність висновків актів перевірок щодо встановлення порушень п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та законність прийнятих рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення.

Враховуючи викладене, суд вважає рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова № НОМЕР_1 від 11.03.2010 року на суму 35172,84 гривень що прийнято на підставі помилкових висновків акту перевірки з порушенням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України. Тому суд прийшов до висновку, що є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 35172,84 гривень.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 8-14, 41, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" про стягнення заборгованості перед бюджетом - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяСупрун Ю.О.