Постанова № 52681794, 07.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року справа № 810/1814/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» до реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ «Маруна Агро» з позовом до реєстраційної служби Васильківського МРУЮ Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПСП «Агрофірма «Світанок» про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20415926 та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що державним реєстратором неправомірно відмовлено ТОВ «Маруна Агро» у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим № 3221484600:06:009:0007. Стверджував, що ним було подано усі необхідні для проведення державної реєстрації документи, які дають можливість встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.03.2015 р. № 20415926 та зобовязати реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області здійснити державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки договору оренди землі № 125 від 01.03.2015) за ТОВ «Маруна Агро» на земельну ділянку за кадастровим № 3221484600:06:009:0007, розташованої у Київській області, Васильківському районі на території Лосятинської сільської ради.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони та особи, які беруть участі у справі, повідомлені належним чином, що підтверджується наявними письмовими доказами, однак у судове засідання не зявилися з невідомих для суду причин, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Представник третьої особи надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим № 3221484600:06:009:0007 була передана в оренду ПСП «Лосятинське» (правонаступником якого є ПСП «Агрофірма «Світанок») на підставі договору оренди землі № 341 від 07.04.2010 та по теперішній час перебуває в оренді ПСП «Агрофірма «Світанок». Стверджував, що акт приймання-передачі земельної ділянки, наданий позивачем, є недостовірним, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ПСП «Агрофірма «Світанок» на підставі договору, дія якого не припинена, і нікому не передавалась. Також наголошував на тому, що чинним законодавством не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку, без згоди орендаря, передати орендоване майно іншій особі, а орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, з наданням їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з огляду на таке:

01.03.2015 між ТОВ «Маруна Агро» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено договір оренди землі № 125 (а.с.11-15).

25.03.2015 р., ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності в інтересах ТОВ «Маруна Агро», подала до реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації названого договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3221484600:06:009:0007, розташованої у Васильківському районі Київської області на території Лосятинської сільської ради.

Як стверджує позивач і не спростовано відповідачами, разом із названою заявою подано: оригінал договору оренди землі № 125 від 01.03.2015 з додатками: актом приймання-передачі земельної ділянки, яка надана в оренду, від 01.03.2015, актом про визначення меж земельної ділянки та передачу орендарю на зберігання межових знаків від 01.03.2015, схемою місця розташування земельної ділянки, кадастровим планом земельної ділянки, а також копією паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1, копією державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 587783-14190.

31.03.2015 р., державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 прийнято рішення № 20415926 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у звязку із тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав, а саме: під час здійснення реєстраційних дій було встановлено факт реєстрації права оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 3221484600:06:009:0007, а відомості щодо державної реєстрації припинення договору оренди землі відсутні, чим порушено вимоги частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності та інші речові права, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (а.с.10).

Як встановлено судом, 01.04.2010 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП «Лосятинське» (орендар) укладено договір оренди землі № 341, строком на 5 (пять) років (а.с.59-62). У відповідності до даного договору, в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер 3221484600:06:009:0007. Згідно пункту 41 договору № 341 від 01.04.2010, такий договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається із примірника зазначеного договору, він зареєстрований Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012 за № 322140004003167.

Крім того, за умовами вказаного договору (пункт 8) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Разом із примірником вказаного договору третьою особою надано до суду копії акта прийомки-передачі землі в оренду від 07.04.2010; державного акта на право власності на землю; схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану; акта відновлення межі земельної ділянки та передача на зберігання межових знаків.

Також судом встановлено, що ПСП «Лосятинське» було припинене шляхом приєднання до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок». На підтвердження правонаступництва надано копії наступних документів, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; передавальний акт разом із додатком №10 тощо.

Судом встановлено, що будь-яких доказів припинення вказаного вище договору оренди від 07.04.2010, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Лосятинське» (орендар) немає.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке:

згідно з преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За визначенням у частині першій статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статі 4 Закону № 1952-ІV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Повноваження державного реєстратора у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено статтею 9 зазначеного Закону. Так, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. На виконання покладених цим Законом повноважень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Крім того, у пункті 8-1 статті 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Згідно положень частини пятої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 15 Закону № 1952-ІV).

За нормами пункту 4частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

У відповідності до вимог частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (стаття 27 Закону України «Про оренду землі»).

Крім того, Державна реєстраційна служба України у своєму ОСОБА_2 від 06.08.2013 № 2951/05-15-13 «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами» звертала увагу на те, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

За наслідками аналізу викладених законодавчих приписів та зясованих у справі обставин, враховуючи наявність договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3221484600:06:009:0007 від 07.04.2010 між ОСОБА_1 та ПСП «Лосятинське», відсутність доказів припинення дії такого договору, відсутність державної реєстрації припинення цього договору, факт правонаступництва ПСП «Агрофірма «Світанок», зважаючи на обовязковість державної реєстрації припинення договору оренди землі, недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, суд констатує неможливість повторної реєстрації права оренди земельної ділянки, право оренди якої уже зареєстровано.

Тому доводи державного реєстратора, викладені у оскаржуваному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, про те, що подані заявником у досліджуваному випадку документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, є обґрунтованими, а саме таке рішення правомірним.

Відповідно до статей 11, 71 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За правилами частини другої статті 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною другою статті 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надали суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на їх користь з позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.