Постанова № 52681759, 28.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року (13:23) м. Київ810/3837/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.А., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Епос» до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Епос» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 № 23830104 від 20.08.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобовязати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснити за Приватним акціонерним товариством «Епос» державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська область, м. біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, корп.1.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було безпідставно відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, корп. 1, оскільки відсутність документа, який підтверджує присвоєння нежитловому приміщенню, яке утворилось внаслідок поділу нежитлової будівлі, окремої поштової адреси не є підставою для винесення рішення про відмову у державній реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що позивачем не було подано в повному обсязі необхідні документи для реєстрації обєкта нерухомого майна, що утворився в результаті поділу. Так, зокрема, позивачем не подано документ, що підтверджує присвоєння нежитловому приміщенню окремої адреси, а тому прийняття оспорюваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, на думку відповідача, є правомірним.

У судовому засіданні представник позивача надав документи про справі, які були прийняті судом, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, яка направлялась на адресу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області. Згідно інформації з офіційного сайту Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштова кореспонденція на адресу відповідача з штрих кодовим ідентифікатором 0113323701708 відправлена 22.09.2015 та 23.09.2015 була вручена відповідачу за довіреністю.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Епос» є власником нерухомого майна нежитлової будівлі, літ. «А-3» площею 2 076, 1 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, корпус 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ № 182432, виданим Управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради 16.08.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2015 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства «Епос», про що був складений протокол № 10/07/15 від 10.07.2015.

Відповідно до вищевказаного протоколу, на позачергових загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Епос» було прийнято рішення вчинити наступні дії:

- здійснити поділ нежитлової будівлі, літ. «А-3» на 7 нежитлових приміщень, а саме: нежитлове приміщення № 1, загальною площею 329, 3 кв.м.; нежитлове приміщення № 2, загальною площею 262, 9 кв.м.; нежитлове приміщення № 3, загальною площею 24,4 кв.м.; нежитлове приміщення № 4, загальною площею 251,9 кв.м.; нежитлове приміщення № 5, загальною площею 698, 9 кв. м.; нежитлове приміщення № 6, загальною площею 456, 7 кв. м.; нежитлове приміщення № 7, загальною площею 59, 2 кв.м.

- надати повноваження директору ОСОБА_3 на реєстрацію права власності на поділені частини.

Судом встановлено, що 07.08.2015 представник позивача ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 28.07.2015, виданої директором ПрАТ «Епос» ОСОБА_3, звернулась до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, корп. 1.

До вказаної заяви було подано певні документів, а саме: копію паспорта і картки платника податків, довіреність від 28.07.2015 на представника ПрАТ «Епос», свідоцтво про право власності серії САЕ № 182432 від 16.08.2011, видане Управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради; технічний паспорт на житлове приміщення № 4 серії АЕ № 002136 від 27.07.2015; довідка № 51 від 27.07.2015, видана ФОП ОСОБА_5; висновок щодо технічної можливості поділу обєкта нерухомого майна від 27.07.2015, виданого ФОП ОСОБА_5; копію протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Епос» № 15/02/11 від 15.02.2011; копію витягу з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Епос» № 10/07/15 від 10.07.2015; установчі документи ПрАТ «Епос».

Вищезазначена заява з відповідними документами була прийнята державним реєстратором та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за реєстраційним номером 12729099.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором прав на нерухоме майно було досліджено вищевказану заяву позивача та встановлено, що останнім не подано всі документи, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 4, що знаходиться по вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, корпус 1. Зокрема, позивачем не додано документа, що підтверджує присвоєння нежитловому приміщенню № 4 окремої поштової адреси. У звязку з цим, державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23656097 від 13.08.2015.

На виконання рішення № 23656097 від 13.08.2015 позивачем було додатково подано розяснення Державної реєстраційної служби України № 11942/05-15-14 від 23.06.2014, лист Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області № 15/517 від 14.08.2015 та заяву ПрАТ «Епос» б/н від 18.08.2015 з поясненнями щодо поданих позивачем документів для реєстрації. На підставі розгляду вищевказаних документів, державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23830104 від 20.08.2015.

Як вбачається з вищевказаного рішення, підставою для відмови позивачу у державній реєстрації є відсутність документа, який підтверджує присвоєння новоствореному обєкту нерухомого майна окремої адреси.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі- Закон України № 1952).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Розділом IV Закону України № 1952 встановлений порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 15 Закону України № 1952 визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом ОСОБА_6 України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 7 ст. 15 Закону України № 1952 розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Частиною 1 ст. 16 Закону України № 1952 встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України № 1952 разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації (ч. 5 ст. 16 Закону України № 1952).

Статтею 22 Закону України № 1952 встановлено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, суд звертає увагу на те, що перелік підстав для відмови в державній реєстрації є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1952).

Також, загальна процедура проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (далі Порядок № 868).

Пунктом 8 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.

Відповідно до п. 6 Порядку № 868 передбачено, що документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. абз. 1 п. 16 Порядку № 868 у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.

Пунктом 20 Порядку № 868 передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з п. 28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Положенням пп. 36-38 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону.

Для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

Відповідно до п. 57 Порядку № 868 державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт нерухомого майна.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, державний реєстратор на кожний новостворений об'єкт відкриває відповідний розділ у Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційний номер такому об'єкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Як встановлено вище, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, корп.1, у звязку з тим, що позивачем не було подано до заяви документ, що підтверджує присвоєння вищевказаному приміщенню окремої поштової адреси, що є порушенням п. 58 Порядку.

Проте, суд не приймає до уваги позицію відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 58 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на об'єкт нерухомого майна, який поділяється або частка з якого виділяється, подає: технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси.

Матеріалами справи встановлено, що нежитлова будівля, літ. «А-3», загальною площею 2 070, 4 кв. м., знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.1, корп.1. Тобто приміщення № 4 є складовою частиною нежитлової будівлі, що розташована за вищезазначеною адресою.

Відповідно до п. 41 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради приймаються рішення з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Згідно з пп. 10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Отже, питання щодо прийняття рішення про присвоєння обєкту нерухомого майна, в тому числі, складовій частині нежитлової будівлі, окремої поштової адреси належить до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад, тобто вирішується на місцевому рівні.

При цьому, як вбачається з довідки Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області № 15/517 від 14.08.2015, рішенням Білоцерківської міської ради № 1184-57-УІ від 20.03.2014 було затверджено «Положення про реєстр адрес у місті Біла Церква», відповідно до пп. 5 п. 19 якого встановлено, що присвоєння адрес чи її зміна допускається щодо частини нежитлових приміщень реконструйованих і прийнятих в експлуатацію як окремі приміщення (з улаштуванням окремих входів та дотримання інших норм для приміщень з відповідним цільовим призначенням).

Також, в вищезазначеній довідці вказано про те, що Положенням про реєстр адрес у місті Біла Церква № 1184-57-УІ від 20.03.2014 не передбачено присвоєння окремих поштових адрес нежитловим приміщенням, які виникли в результаті поділу нежитлової будівлі на нежитлові приміщення. На такі приміщення нумерація приміщень надається особою, яка виготовляє технічну документацію (проекту документацію в разі необхідності).

Окрім того, в даній довідці Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області було повідомлено про те, що вищевказаний субєкт владних повноважень не надає окремі адреси нежитловим приміщенням №№ 1, 2,3,4,5,6, та 7, які утворені в результаті поділу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 1, корпус 1.

Судом було досліджено зміст довідки № 15/517 від 14.08.2015 та встановлено, що остання є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, який підтверджує правову позицію позивача.

Окрім того, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що чинним законодавством не встановлено припису щодо обовязкового присвоєння нежитловому приміщенню, яке утворилось внаслідок поділу нежитлової будівлі, що перебуває на відповідній земельній ділянці, окремої поштової адреси.

Також, суд звертає увагу на положення листа Державної реєстраційної служби України від 23.06.2014 р. № 11942/05-15-14, яким встановлено, що у разі поділу квартири, житлового або нежитлового приміщення, тобто обєктів нерухомості, які безпосередньо не розташовані на земельній ділянці, а розташовані в межах будинку (будівлі, споруди), присвоєння їм номеру або літери відбувається на підставі проектної документації з будівництва та матеріалів технічної інвентаризації.

У разі поділу квартири, житлового або нежитлового приміщення, адреса будинку (будівлі, споруди), в межах яких знаходяться такі поділені обєкти не змінюється, документ про присвоєння окремої адреси не подається.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки поділені позивачем обєкти нерухомого майна розміщені в одному нежитловому приміщенні, адреса таких обєктів не змінюється, а їх ідентифікація відбувається за присвоєнням на підставі технічної документації номерами (літерами), у звязку з чим документ про присвоєння окремої адреси подавати не потрібно.

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу і на той факт, що Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області було зареєстровано право власності ПрАТ «Епос» на інші нежитлові приміщення, які розташовані в тій же нежитловій будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, корп.1, а саме:

- нежитлове приміщення № 1 (загальна площа 329, 3 кв.м) в нежитловій будівлі літ. «А-3», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 42680144 від 21.08.2015;

- нежитлове приміщення № 3 (загальна площа 24, 4 кв.м) в нежитловій будівлі літ. «А-3», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 44078703 від 18.09.2015;

- нежитлове приміщення № 5 (загальна площа 698, 9 кв.м) в нежитловій будівлі літ. «А-3», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 43173198 від 02.09.2015;

- нежитлове приміщення № 6 (загальна площа 456, 7 кв.м) в нежитловій будівлі літ. «А-3», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 42857541 від 27.08.2015;

- нежитлове приміщення № 7 (загальна площа 59, 2 кв.м) в нежитловій будівлі літ. «А-3», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 42722340 від 25.08.2015.

При цьому, суд звертає увагу, що державна реєстрація права власності позивача на вищевказані нежитлові приміщення здійснювалась без надання останнім документа, що підтверджує присвоєння відповідним нежитловим приміщенням окремих поштових адрес.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що державним реєстратором було неправомірно відмовлено ПрАТ «Епос» у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 4, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, корп. 1, що є підставою для визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем рішення № 23830104 від 20.08.2015.

Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача здійснити державну реєстрації права власності ПрАТ «Епос» на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.1, кор. 1, суд зазначає таке.

Відповідно до 1 ст. 6 Закону України № 1952 встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).Зі змісту Закону України № 1952 вбачається, що до повноважень відповідача, крім іншого, належить проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 9 Закону України № 1952 передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх обєднань у діяльність державного реєстратора, повязану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України № 1952 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, з урахуванням наведених норм, суд вбачає за доцільне зазначити, що здійснення державної реєстрації права власності належить до виключної компетенції органів державної реєстрації прав, в тому числі і відповідача, шляхом прийняття останнім відповідного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частинами 1 та 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Отже, аналізуючи зміст ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що зобовязання відповідача прийняти конкретне рішення не належить до компетенції адміністративного суду, у разі наявності у субєкта владних повноважень права адміністративного розсуду.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, зокрема, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд в ухвалі від 31.07.2014 року у справі № К/800/62158/13.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З урахування вищевказаного, суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобовязання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київської області здійснити за ПрАТ «Епос» державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,буд. 1, корп.1.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства та у звязку з неправомірним прийняттям відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, суд вважає за доцільне, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.1, корп.1, що зареєстрована в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за реєстраційним номером 12729099.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп. підлягає стягненню на його користь з Управління державної реєстрації Головного територіального управління у Київській області.

У судовому засіданні 28.09.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 02.10.2015.На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23830104 від 20.08.2015, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління у Київській області ОСОБА_2.

3.Зобовязати Управляння державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Епос» про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.1, корп.1, зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за № 12729099, на підставі поданих Приватним акціонерним товариством «Епос» документів.

4.Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Епос» (09109, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Толстого, будинок 44, ідентифікаційний код 24221705) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 5/2, ідентифікаційний код 34481907) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн.08 коп.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.