Ухвала суду № 52680305, 23.10.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9149/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року суддя Подільського районного суду м.Києва Декаленко В. С. , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, приходжу до висновку, що вона (скарга) подана з порушенням вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.

Так стаття третя ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 13 своєї Постанови від 07.02.2014 року, № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», розяснив, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74 - 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Враховуючи вищевикладене вважаю за можливе застосувати до відносин які склалися між сторонами аналогію закону, а саме норми ЦПК України, які встановлюють вимоги до позовних заяв, застосувавши їх до скарги боржника, а також вимоги ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так статті 119 та 120 ЦПК України встановлюють обовязкові вимоги до змісту та форми позовної заяви (заяви), обовязок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно статті 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження», скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Мною встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм чинного законодавства України, скаржником у вступній частині скарги не зазначено повне найменування стягувача, його місцезнаходження та реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивну частину.

Крім того, скаржником не викладено в повній мірі обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів в підтвердження викладених обставин, а саме не зазначено доказів не направлення державним виконавцем та не отримання нею постанови про відкриття виконавчого провадження (скаржник як сторона виконавчого провадження наділена правом, відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а тому має можливість надання зазначеної інформації в підтвердження своїх вимог, що відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України є її обовязком).

З врахуванням вищевикладеного, приходжу до висновку про доведеність тієї обставини, що скарга не може вважатися такою, що відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту.

Стаття 121 ЦПК України визначає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного, ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», керуючись ст.ст. 3, 11, 118, 119, 121, 383 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 залишити без руху.

Надати скаржнику строк в 5 (пять) днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.

Розяснити скаржнику, що в разі невиконання вимог ухвали в указаний термін, матеріали скарги будуть вважатись неподаними і повернуті йому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_3