Рішення № 52658507, 22.10.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5768/15-ц

Провадження №2/333/2560/15

рішення

Іменем України

22 жовтня 2015 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/5768/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 35006,32 гривень, яка складається із заборгованості по поверненню кредиту у розмірі 5609,42 гривень, по сплаті відсотків у розмірі 1780,61 гривень, по сплаті комісії у розмірі 2100,71 гривень та штрафу за несвоєчасне виконання зобовязань у розмірі 25515,58 гривень, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_4 кредитного договору №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року, останній отримав кредит у формі відкличної не відновлювальної кредитної лінії на поточні потреби у розмірі 12500,00 гривень, строком погашення не пізніше 28.07.2014 року, зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 17,00 процентів річних та комісії за управління кредитом у розмірі 1,50 процентів від суми кредиту. Однак ОСОБА_4 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився і не повідомив суд про причини неявки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми штрафу просив суд відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п.8 спеціальної частини кредитного договору штраф, передбачений п.4.2 Загальної частини договору, становить 25,00% саме від суми кредиту (12500,00 / 100 х 25 = 3125,00 гривень). Крім того, відповідач має матір, яка є пенсіонером, інвалідом другої групи, часто хворіє. У звязку з викладеним, відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України представник позивача просив суд зменшити суму заборгованості за штрафом до 1000,00 гривень. Також представник відповідача надав суду заяву про застосування спеціальної позовної давність в частині нарахування штрафу, оскільки останній платіж був здійснений відповідачем 25.06.2013 року.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.07.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір банківського обслуговування №BL_BC00056613, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у формі відкличної не відновлювальної кредитної лінії на поточні потреби в розмірі 12500,00 гривень з оплатою за користування кредитом по процентній ставці 17,00 відсотків річних і комісії за управління кредитом у розмірі 1,50 процентів від суми кредиту, а ОСОБА_4, в свою чергу, зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 28.07.2014 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.5-12). Договір банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року є комплексним, складається зі спеціальної та загальної частин.

Пунктом 1.5 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року передбачено, що за користування кредитом встановлюється плата у вигляді процентів, які нараховуються за процентною ставкою в розмірі, зазначеному в п.3 спеціальної частини договору (номінальна ставка).

Згідно з п.2.4.1 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року проценти за користування кредитними коштами розраховуються у валюті кредиту, виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і строку кредитування, із розрахунку: рік рівний 360 дням, місяць рівний 30 дням, та сплачується позичальником в порядку, передбаченому п.2.5 загальної частини договору.

На підставі п.2.4.2 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом (а.с.13-14).

Відповідно до п.1.6 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом, розмір якої зазначається в п.4 спеціальної частини договору (1,50 процентів від суми кредиту).

Згідно з п.4.2 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року у випадку невиконання позичальником обовязку, передбаченого п.3.3.3 загальної частини договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобовязань за договором перевищило 60 календарних днів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку штраф у розмірі, зазначеному в п.8 спеціальної частини договору (25,00% від суми кредиту).

Пунктом 3.3.3 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року передбачено, що у випадку прострочення виконання будь-яких боргових зобовязань за договором, не пізніше 10 календарних днів з дати отримання вимоги банку надати банку документальне підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку.

Однак, ОСОБА_4 вимоги кредитного договору належним чином не виконав, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому у повному обсязі не сплатив.

Так, за наданим позивачем розрахунком (а.с.4) заборгованість відповідача ОСОБА_4 за договором банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року станом на 11.08.2015 року складає 35006,32 гривень, а саме: 5609,42 гривень заборгованість за кредитом, 1780,61 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 2100,71 гривень заборгованість за комісією, 25515,58 гривень плата за пропуск платежів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів. Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» надав відповідачу ОСОБА_4 кредит. Однак, останній порушує вимоги кредитного договору №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту, комісії та процентів по ньому. У звязку з невиконанням позичальником вимог зазначеного кредитного договору у банка виникло право вимагати від ОСОБА_4 виконання зобовязань по кредитному договору, які останній ігнорує.

Наявність заборгованості по кредиту в сумі 5609,42 гривень, по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1780,61 гривень та по сплаті комісії в сумі 2100,71 гривень підтверджено належними та допустимими доказами у справі та не спростовано відповідачем та його представником. В цій частині позовних вимог відповідач визнав позов у повному обсязі.

При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне виконання зобовязань у розмірі 25515,58 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст.549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п.4.2 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року у випадку невиконання позичальником обовязку, передбаченого п.3.3.3 загальної частини договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобовязань за договором перевищило 60 календарних днів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку штраф у розмірі 25,00% від суми кредиту, зазначеному в п.8 спеціальної частини договору (а.с.5, 11).

Пунктом 3.3.3 Загальної частини Договору банківського обслуговування №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року передбачено, що у випадку прострочення виконання будь-яких боргових зобовязань за договором, не пізніше 10 календарних днів з дати отримання вимоги банку надати банку документальне підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку (а.с.10).

Однак, із позовної заяви та матеріалів справи не вбачається порушення ОСОБА_4 пунктів договору, які передбачають сплату штрафу, а саме: в матеріалах справи відсутня письмова вимога банку до відповідача про надання документального підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку та відсутні докази щодо порушення відповідачем вказаного зобов'язання, у зв'язку з чим в цій частині позову слід відмовити за недоведеністю.

Таким чином, у звязку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, а також те, що відповідач визнав позов частково, а саме: в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Так як задоволена основна вимога позивача, який був звільнений від сплати судового збору при подачі заяви, з відповідача повинен бути стягнений судовий збір в дохід держави пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (9490,74 х 350,06 / 35006,32 = 94,91 гривень). При цьому, підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на момент подання позову 17.08.2015 року) визначено ставку судового збору за подання заяви майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. У звязку з викладеним, з відповідача повинен бути стягнений судовий збір в дохід держави у розмірі 243,60 гривень (1218 х 0,2 = 243,60 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.549, 550, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» (рахунок №32076420401 у ГУ НБУ України по м.Києву і Київської області, МФО 380537, ЄДРПОУ 19017842) 5609 (пять тисяч шістсот девять) гривень 42 копійки заборгованості за кредитом, 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) гривень 61 копійку заборгованості по сплаті відсотків, 2100 (дві тисячі сто) гривень 71 копійку заборгованості за комісією, а разом 9490 (девять тисяч чотириста девяносто) гривень 74 копійки заборгованості по кредитного договору №BL_BC00056613 від 28.07.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в дохід держави у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков