Ухвала суду № 52656526, 20.10.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 668/2943/15ц Головуючий в 1 інстанції Головко О.В.

Номер провадження: 22ц/791/2783/15 Доповідач Орловська Н.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року жовтня місяця 20 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого : Орловської Н.В.

Суддів: Майданіка В.В. Кутурланової О.В.

при секретарі: Павловській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

05 березня 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 13.02.2013р. між ПАТ «Брокбізнесбанк» та відповідачем укладено договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску, яку Банк видає за заявою позичальника строком на два роки та відкриває картковий рахунок в гривні і здійснює його обслуговування.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 13.02.2013р. про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів до договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею платіжної картки миттєвого випуску ОСОБА_1 видано кредит в розмірі 3500 грн. шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на строк з 13.02.2013р. по 12.02.2015р. із сплатою 32 відсотки річних, за користування грошима на споживчі цілі. Відповідачем здійсненна операція із допомогою кредитної картки 15.02.2013р.

Заборгованість за кредитною лінією позичальник, згідно умов п. 12 договору, має сплачувати за рахунок коштів, що надходять на його картковий рахунок, відкритий як заробітна плата та інші виплати і нарахування.

Проценти за користування кредитною лінією позичальник сплачує згідно п.8 договору щомісячно кожного 25 числа. Починаючи з 25.01.2014р. позичальник порушує кредитні зобов'язання по сплаті процентів, а з 25.03.2014р. двічі підряд допустив несплату частини кредитних коштів, а тому просив стягнути заборгованість станом на 04.03.2015р. в сумі 7839,62 грн., із яких: заборгованість за кредитом 3485 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 1453,63 грн., неустойка - 1075,15 грн., неустойка за прострочення сплати відсотків - 460,97 грн., сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 871,25 грн., інфляції по нарахованим відсоткам - 421,55 грн., три відсотки річних по заборгованості по кредиту - 50,40 грн., та по відсотках - 21,67 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 серпня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 7767,55 грн., судові витрати - 243,60 грн. на користь держави. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк» не погодившись з висновками суду першої інстанції про те, що підлягають стягненню кошти, нараховані банком три відсотки річних, оскільки умовами кредитного договору встановлено, що у разі порушення зобов'язання двічі підряд, вважається, що строк виконання зобов'язання настав, а тому кредитор має право стягнути з позичальника суму боргу з врахуванням трьох відсотків згідно положень ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання.

Просить рішення суду у цій частині скасувати і ухвалити нове про задоволення вказаних позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі додаткової угоди №1 від 13.02.2013р. про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів до договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею платіжної картки миттєвого випуску ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3500 грн. шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на строк з 13.02.2013р. по 12.02.2015р. із сплатою 32 відсотків річних, за користування грошима на споживчі цілі. Відповідачем здійсненна операція із допомогою кредитної картки 15.02.2013р. на зазначену суму кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що наведене кредитне зобов'язання боржником не виконується, з 25.01.2014р. ОСОБА_1 порушує кредитні зобов'язання по сплаті процентів, а з 25.03.2014р. двічі підряд допустив несплату частини кредитних коштів, а тому станом на 04.03.2015р. встановлена заборгованість в сумі 7767,55 грн., із яких: заборгованість за кредитом 3485 грн., та пеня за прострочення кредиту за період з 25.03.2014р. - 04.03.2015р. в сумі - 1075,15 грн., сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 871,25 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 1453,63 грн. за період з 04.03.2014р. по 04.03.2015р., неустойка у вигляді пені за цей же період - 460 грн., інфляційні втрати по нарахованим відсоткам - 421,55 грн.

Рішенням суду на користь позивача стягнута заборгованість в сумі 7767,55 грн. і в цій частині це рішення не оскаржене жодною із сторін, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Предметом оскарження є відмова у стягненні трьох відсотків річних по заборгованості по кредиту - 50,40 грн., та по відсотках - 21,67 грн., всього - 72,07 грн., які позивач розрахував у відповідності із ч.2 ст. 625 ЦК України за період від часу порушення кредитного зобов'язання з 25.03.2014р. по час звернення до суду із цим позовом 04.03.3015р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору, яким встановлено обов'язок Банку надати позичальнику гроші у розмірі та на умовах визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено ч.1 ст.1054 ЦК України.

Строк відкриття кредитної лінії з лімітом 3500 грн., згідно додаткової угоди до кредитного договору встановлений 2 роки із сплатою 32 відсотків щомісячно із 13.02.2013р. по 12.02.2015р. (а.с.9).

Пунктами 15, 17 цього договору встановлено, що у разі несплати позичальником двох платежів за цією додатковою угодою, що йдуть підряд, строк повернення кредитної лінії вважається таким, що настав. У разі порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією, строків сплати процентів за користування кредитною лінією та інших платежів власник рахунку сплачує Банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п.2 цього договору.

Банк, згідно п.20 цього договору має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів.

У випадку, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити за правилами ч.2 ст. 625 ЦК України суму боргу з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованих сум до суми боргу включені кошти на погашення 32 відсотків річних згідно п.2 Додаткової угоди та розмір пені за користування кредитними коштами та несплаченими відсотками встановлена у розмірі 64 відсотки за кожний день прострочення від початку порушення зобов'язань в березні 2014р. по час звернення до суду із позовом 04.03.2015р.

Крім того, у цей же період часу Банком нараховані три відсотки в розмірі 72 грн. 07 коп. згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки протягом дії кредитного договору встановлено обов'язок позичальника сплачувати 32 відсотки річних за користування кредитом, а розрахована Банком сума боргу за цими відсотками та пеня за подвійною відсотковою ставкою, стягнуті судом за період від початку прострочення платежів в березні 2014р. до часу звернення позивача із даним позовом 04.03.2015р., що сторони не оскаржили, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що витребувана позивачем частина стягнення у вигляді трьох відсотків річних, розрахована за цей же період часу, але за правилами ч.2 ст. 625 ЦК України стягненню не підлягає.

Оскільки справа розглянута з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних в сумі 72,07 грн. залишити без змін.

Це ж рішення суду в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржене.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: