Рішення № 52655234, 23.10.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3466/15-ц

Провадження № 2/591/1425/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Ханюкової-Липової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами, які мотивує тим, що на підставі рішення виконкому СМР, розпорядження міського голови, договорів про надання послуг є виконавцем послуг з обслуговування житла по вул. Г.Кондратьєва, 211/1 в м. Суми, згідно з тарифами, затвердженими Сумською міською радою. Відповідачі, які є власниками квартири № 67 в даному будинку, з 01.07.2011 р. по 31.03.2015 року мають заборгованість з оплати цих послуг, яка складає 1922 гривні 36 коп., та яку просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, пояснив, що хоча договір з відповідачем на даний час не укладений, але послуги йому надавалися в повному обсязі, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважали, що підстави стягнення заборгованості відсутні, оскільки відповідач не укладав з ними договорів, крім того, вважали, що заборгованості перед позивачем не існує, оскільки послуги від нього відповідачі не отримували, постійно зверталися із заявами та скаргами, але жодна з їхніх заяв так і не була вирішена.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у ній докази та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та постійно в ній зареєстровані, що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою з місця проживання (а.с.9).

На підставі рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 року даний будинок переданий КП «Сумижитло» СМР на баланс, і дане підприємство взяло на себе зобовязання з його обслуговування. Тарифи на послуги з утримання будинку та його прибудинкової території КП «Сумижитло» СМР погоджені згідно з рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради (а.с.28-47).

Як вбачається з картки платника, по квартирі АДРЕСА_2 виникла заборгованість з оплати за комунальні послуги, яка за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2015 складає 1922 гривні 36 коп., (а.с.12-19).

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даній справі виник спір з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій та наявності підстав для її нарахування. Дані правовідносини регулюються нормами Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та підзаконними нормативно-правовими актами.

Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обовязком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно статті 68 ЖК України наймач зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобовязання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобовязання.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ст. 20 вказаного Закону Споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ від 20.05.2009 року визначений типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Як вбачається з матеріалів справи, всі тарифи, які встановлені для мешканців будинку, де знаходиться квартира відповідача, затверджені у передбаченому законом порядку.

Суд бере до уваги доводи відповідачів про те, що договір з позивачем ними, як власниками квартири не укладався. При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачі ухиляються від укладення такого договору, хоча Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Позивачем в якості доказів про надання послуг відповідачеві надані суду акти виконаних робіт, відповідні договори з підрядниками (а.с.76-181). В той же час суд не може вважати ці акти належними доказами на підтвердження заявлених вимог, оскільки надані суду акти не доводять факту надання позивачем послуг належної якості та у відповідному обсязі відповідачам, та не узгоджуються з доказами, наданими іншою стороною.

Так, у судовому засіданні була оглянута інформація КП «Сумижитло» СМР з програмного забезпечення, в яких реєструються звернення мешканців, за період 2012 2015 р., в якій зафіксовано 47 звернень відповідача з приводу ненадання або неналежного надання послуг. У судовому засіданні позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання вимог, викладених у зареєстрованих заявах відповідачів. Встановлено, що всі заявки мешканців даної квартири були закриті через декілька хвилин після їх отримання диспетчерською службою КП «Сумижитло» СМР та не виконані. На підтвердження цього відповідачі надали суду фотознімки, з яких вбачається, що надавачем послуг не усунуто аварійну ситуацію, що сталася у звязку з аварійним станом даху будинку та зависання не закріпленого листа заліза над підїздом, з приводу якої було зареєстровано декілька заявок, а також відсутній ремонт у підїзді, де в неналежному стані знаходиться проводка.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 пояснили суду, що вони є мешканцями будинку №, послуги КП «Сумижитло» СМР не надаються, тому мешканці цього будинку постійно звертаються до надавача послуг із відповідними заявами, які також не виконуються. Прибудинкова територія не прибирається, поточний ремонт у підїздах не проводиться.

На підставі аналізу наведених вище нормативних актів, наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного. В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт надання послуг у передбаченому обсязі та належної якості позивачем. Тобто фактично відповідачі не укладали договорів з позивачем, не отримували від нього послуг, тому не оплачують їх. Будь-яких доказів про те, що ці послуги відповідачам надавалися або були надані в повному обсязі чи належної якості суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.14, 16, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 526, 611, 614 ЦК України, ст. 67, 68, ЖК України, ст. 526, 611, 614 ЦК України Постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, ст.130, 174, 197, 209, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради» відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Суддя О.В.Грищенко