Ухвала суду № 52654810, 27.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4370/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Панасенкова В.О., Парапана В.О.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені,

встановила:

07.11.2014 року позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким стягнути на свою користь солідарно з відповідачів суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 42038,41 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2014 рік становить 544398,38 грн. та суму сплаченого судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.05.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11155757000, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 50 000,00 доларів США та зобовязалась повернути кредит у повному обсязі не пізніше 25.05.2017 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом 30 днів проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Відповідно до додатку №1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно, не пізніше визначеного числа кожногокалендарного місяцяпротягом всього строку діїдоговору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01по 10 число кожного місяця наступного за тим, за які були нараховані проценти. Крім того, 19.02.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 515,00 доларів США, зі строком сплати 19-го числа кожного місяця, перенесено строки виконання зобовязань зі сплати прострочених процентів та змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 25.05.2027 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №115658 від 21.05.2007 року та відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_3 зобовязався відповідати у повному обсязі за виконання усіх зобовязань ОСОБА_2 Також 19.02.2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до договору поруки, відповідно до умов якої поручитель надав згоду забезпечувати змінене основне зобовязання. Однак, у порушення зазначених умов договору відповідачі своїх зобовязань за кредитним договором не виконали, у звязку із чим утворилась заборгованість, через що позивач змушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Справа розглянута у відсутності сторін.

Заочним рішенням суду позов задоволений в повному обсязі.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року заяву відповідачів про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На вказане рішення суду подали апеляційну скаргу відповідачі, в якій просять скасувати це рішення щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором 544398,38 грн. та судових витрат із залишенням позовної заяви без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

25.05.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11155757000, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 50 000, 00 доларів США, зобовязалася повернути кредит у повному обсязі не пізніше 25.05.2017 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом 30 днів проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних (а.с.6-12).

19.02.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 515,00 доларів США, зі строком сплати 19-го числа кожного місяця, перенесено строки виконання зобовязань зі сплати прострочених процентів та змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 25.05.2027 року (а.с.16-17).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 21.05.2007 року було укладено договір поруки №115658 та відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_3 зобовязався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобовязань, що виникли з кредитного договору (а.с.18-19).

Також 19.02.2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до договору поруки, відповідно до умов якої поручитель надав згоду на зміну основного зобовязання, що забезпечується договором (а.с.20-21).

Позивач виконав свої зобовязання за кредитним договором у повному обсязі.

Однак, відповідачі не виконали умов договору, у звязку із чим виникла заборгованість, яка станом на 13.10.2014 року складає 42038,41 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2014 року становить 544398,38 грн., з них:

36419,93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2014 року становить 471 638,93 грн. кредитна заборгованість; 5069,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2014 року становить 65 651,57 грн. заборгованість по процентам; 101,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2014 року становить 1319,87 грн. пеня за прострочення сплати кредиту; 446,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2014 року становить 5788,01 грн. пеня за прострочення сплати процентів,

що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 11155757000 від 25.05.2007 року (а.с. 22-33).

Пунктом 5.3. умов кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому договором, у разі погіршення фінансового стану позичальника.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

На підставі ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, а тому вони підлягають судовому захисту.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянти не довели обставини, на які посилалися як на підставу своєї апеляційної скарги.

Так, хибними є твердження апелянтів про те, що ОСОБА_2 не в змозі виплачувати кредит у звязку з інфляцією та відсутністю коштів, а ОСОБА_3, як поручитель, не був повідомлений про укладення між позичальником та Банком додаткових угод про зміну процентних ставок.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Твердження апелянта ОСОБА_3 про те, що він, як поручитель, не був повідомлений про укладення між позичальником та Банком додаткових угод про зміну процентних ставок спростовується наявною в матеріалах справи додатковою угодою №1 до Договору поруки від 25.05.2007р., яка була укладена між ним та Банком 19.02.2009р. та в якій і було вирішено питання про зміну основного зобовязання (а.с. 20).

Твердження апелянтів в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий ОСОБА_4

Судді ОСОБА_5

В.Ф. Парапан