Ухвала суду № 526548, 24.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-9847/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Рибченка А.О.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Бродіної Т.М.

відповідача 1: Бурковської Н.Л., Пузіно К.С., Зломиноги О.М., Сіренка М.М.

відповідача 2: Наталич А.А.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва та Відділення державного казначейства у Дарницькому районі м.Києва (правонаступник Головне управління Державного казначейства України у м.Києві)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2005 р.

у справі№ 33/625

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свас»

до1. Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

2. Відділення державного казначейства у Дарницькому районі м.Києва

про визнання недійсним розпорядження та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свас» звернулось з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва, ВДК у Дарницькому районі м.Києва про визнання недійсним розпорядження ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №23 від 08.05.2003 р. та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 76516,00 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.02.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №23 від 08.05.2003 р. Зобовязано відповідача-1 поновити на особовому рахунку позивача бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 76516,00 грн. та стягнуто зазначену бюджетну заборгованість з Державного бюджету України.

На судові рішення відповідачами подані касаційні скарги.

Відповідачем-1 ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що поняття «визнання недійсним розпорядження» та «стягнення бюджетної заборгованості» різняться за природою походження та правовими наслідками. Оспорюваним розпорядженням змінено суму ПДВ (знято з відшкодування), а тому відсутні правові підстави для стягнення неіснуючої бюджетної заборгованості.

Відповідач-2 у касаційній скарзі ставить питання про скасування судових рішень та постановлення нового в частині розподілу судових витрат, оскільки висновок про відшкодування ПДВ позивачу не надходив, а тому ніяких правопорушень відносно позивача ним не допущено.

Позивач у запереченнях на касаційні скарги просив судові рішення залишити без змін, касаційні скарги без задоволення.

У справі здійснено заміну відповідача-2 Відділення Державного казначейства у Дарницькому районі м.Києва правонаступником Головним управлінням Державного казначейства України у м.Києві у звязку з проведеною реорганізацією .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розпорядженням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №23 від 08.05.2003р. позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 76516,00 грн. Вказане розпорядження прийнято відповідачем-1 на підставі Акту від 08.05.2003 р. №52/210-23/1-014-30300560 про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Свас” за період з 01.01.2000 р. по 01.01.2003 р.

В Акті перевірки зазначено, що при перевірці податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.10.2002 р. по 01.01.2003 р., згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що податкові зобовязання, які відображені по рядку 9 Декларації з податку на додану вартість складають „0” грн., а за даними перевірки податкові зобовязання складають 76516,00 грн. Відхилення в сумі 76516,00 грн. встановлено тому, що позивач оподатковував операції з надання послуг контрагенту з організації розповсюдження інформації про продукцію серед юридичних і фізичних осіб на території України за 0% ставкою.

Згідно з пп.6.2.2. п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0002932301/012010 від 08.05.2003р. дійсність якого було предметом розгляду спору по справі №33/420, прийнято відповідачем на підставі Акту від 08.05.2003р. №52/210-23/1-014-30300560 про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Свас” за період з 01.01.2000 р. по 01.01.2003 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2003р. у справі №33/420 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002932301/012010 від 08.05.2003 р., прийнятого відповідачем на підставі акту від 08.05.2003 р. №52/210-23/1-014-30300560, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, встановлено правомірність застосування позивачем нульової ставки при наданні послуг нерезиденту за період з 01.10.2001 р. по 01.01.2003 р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, посилання відповідача-1 на неправомірність застосування позивачем нульової ставки при оподаткуванні податком на додану вартість, при наданні послуг за контрактами №01/110 від 21.03.2000 р. та №02/110 від 04.01.2001 р., №03/110 від 09.01.2002 р. та додаткових угод до них, укладених позивачем з фірмою “OPTIROC OY AB” (Фінляндія) є безпідставними.

Оскільки, позивачу розпорядженням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №23 від 08.05.2003 р. неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування на 76516,00 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необхідність визнання його недійсним.

За даними податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2001 р., січень 2002 р., березень 2002 р., травень 2002 р., серпень 2002 р., вересень 2002 р., жовтень 2002 р., листопад 2002 р., грудень 2002 р. відємне значення чистої суми податкових зобовязань позивача складає 80269,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями декларацій з податку на додану вартість за ці періоди, розрахунками експортного відшкодування до них, засвідченими копіями платіжних доручень позивача про перерахування платником податку коштів на користь інших платників податків в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість, нарахованого на ціну такого придбання у відповідних періодах.

Доказів, які б свідчили про повернення або неприйняття податкових декларацій позивача за період, що перевірявся та відображений в Акті перевірки №52/210-23/1-014-30300560 від 08.05.2003р., суду не надано.

Відповідно до пп.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Ч. 2 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.2.2 “Порядку відшкодування податку на додану вартість” (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209/72 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.1997р. за №263/2067) передбачено, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Згідно з п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Пунктом 8.6. ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування. Станом на день вирішення спору сума відшкодування в розмірі 76516,00 грн. позивачу не відшкодована.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми, що не відшкодовані платнику податку в установлений законом строк, вважаються бюджетною заборгованістю.

Згідно п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством (п. 4.2 названого Порядку).

На підставі розпорядження №23 від 08.05.2003р. відповідачем-1 в особовій картці позивача було змінено визначену платником суму податку на додану вартість зменшено суму ПДВ заявлену до відшкодування на 76516,00 грн. (знято з відшкодування).

З Акту звірки розрахунків з бюджетом вбачається, що станом на 07.02.2005 р., з урахуванням зменшення на підставі розпорядження №23 від 08.05.2003р., позивач має переплату з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 22764,00 грн. Наявність у позивача бюджетної заборгованості з податку на додану за жовтень 2001р., січень 2002р., березень 2002р., травень 2002р., серпень 2002р., вересень 2002р., жовтень 2002р., листопад 2002р., грудень 2002р. у сумі 76516,00 грн. підтверджується також наданими відповідачем-1 обліковими картками позивача.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що правомірність застосування позивачем нульової ставки відповідно до пп.6.2.2. п.6.2. ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” у період, що перевірявся, підтверджена судовим рішенням, дійшли вірного висновку, що розпорядженням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №23 від 08.05.2003 р. позивачу неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування на 76516,00 грн. та про задоволення позову про стягнення бюджетної заборгованості за жовтень 2001р., січень 2002р., березень 2002р., травень 2002р., серпень 2002р., вересень 2002р., жовтень 2002р., листопад 2002р., грудень 2002р. у розмірі 76516,00 грн.

Доводи, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, дали їм належну оцінку і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва та Головного управління Державного казначейства України у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.О.Рибченко

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 25.01.2007 р.