Рішення № 52653510, 22.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2083/14-ц 22.10.2015 22.10.2015 22.10.2015

Провадження №22-ц/784/2468/15

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - Козаченко Р.В.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Лівінського І.В., Данилової О.О.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: відповідачки - ОСОБА_3, та представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»),

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 серпня 2015 р. по справі за позовом

ПАТ КБ «ПриватБанк»

до

ОСОБА_4,

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № DN80AM00000184 від 14 вересня 2007 р. ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_4) отримала кредит у розмірі 135 583 грн. 61 коп. зі сплатою 3,3 % відсотків за користування кредитом на місяць на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалась відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов'язань як солідарний боржник.

Посилаючись на те, що відповідач порушує кредитні зобов'язання та станом на 25 червня 2014 р. має заборгованість, позивач уточнивши позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 719 160 грн. 71 коп., яка складається з: 86 431 грн. 04 коп. - заборгованості за кредитом, 220 912 грн. 20 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 37 853 грн. 42 коп. - заборгованості по комісії, 373 964 грн. 05 коп. - пені.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 серпня 2015 р. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором № DN80AM00000184 від 14 вересня 2007 р., що утворилася на 25 червня 2014 року, в загальному розмірі 355 196 грн. 66 коп., яка складається з: 86 431 грн. 04 коп. - боргу по кредиту, 220 912 грн. 20 коп. - боргу за відсотками, 37 853 грн. 42 коп. - боргу по комісії, 10 000 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача - ОСОБА_5, посилаючись на незаконність підвищення банком процентної ставки за користування кредитом та відсутність згоди поручителя на таку зміну умов договору, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність рішення в частині зменшення розміру пені, просив в цій частині скасувати рішення та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та представника відповідача - ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 14 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4(дівоча - ОСОБА_4) було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язався надати останній кредит в сумі 135 583 грн. 61 коп. шляхом надання не поновлювальної кредитної лінії на купівлю автомобіля за 90 900 грн. 00 коп. та здійснення платежів по оформленню купівлі-продажу (сплати винагороди, фінансового інструменту, страхування транспортного засобу та особистого страхування, сплати за реєстрацію застави автомобіля). За користування кредитом відповідачка зобов'язалася сплачувати проценти в розмірі 0,83 % на місяць (9,96 % річних). Строк повернення кредиту - по 13 вересня 2014 року, а повернення повинно було здійснюватися щомісячно з 14 по 20 число кожного місяця рівними платежами в сумі 2191 грн. 36 коп., що складалося із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди та комісії.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалась відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов'язань як солідарний боржник.

Крім того, 14 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_4, з метою забезпечення виконання позичальницею зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір застави, за яким вона передала в заставу Банку належний їй автомобіль марки «BYD-F3», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, а позичальниця ОСОБА_4 навпаки, порушила його умови в частині своєчасної та повної сплати кредитних платежів, тому станом на 25 червня 2014 р. утворилось 719 160 грн. 71 коп., яка складається з 86 431 грн. 04 коп. заборгованості за кредитом, 220 912 грн. 20 коп. заборгованості по відсоткам, 37 853 грн. 42 коп. - заборгованості по комісії, 373 964 грн. 05 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказана заборгованість підлягає стягненню.

При цьому, визначаючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції вірно виходив з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи, що розмір, нарахованої на підставі умов кредитного договору, пені (373 964 грн. 05 коп.) є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом ( 86 431 грн. 04 коп.) та, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру неустойки (пені).

В той же час визнаючи розмір пені в 10 000 грн., суд не врахував, що зазначена сума є занадто малою, порівняно з сумою боргу, а тому колегія суддів вважає, що сума пені підлягає збільшенню до 100 000 грн.

За такого, рішення суду в частині стягнення заборгованості слід змінити.

Крім того, стягуючи заборгованість за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що з 1 лютого 2009 р. Банком була змінена відсоткова ставка за кредитним договором з 9,96% до 21% річних. При цьому таке підвищення відсоткової ставки, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, з останнім не узгоджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За такого , колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог до поручителя у зв'язку з припиненням поруки.

Що стосується доводів представника відповідача стосовно незаконності підвищення банком процентної ставки за користування кредитом, то колегія суддів не може прийняти зазначені доводи до уваги на підставі наступного.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів , всі рішення банку в будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про підвищення процентної ставки за кредитами «Авто в кредит» було прийнято Банком 25 грудня 2008 р. Про таке рішення відповідачка ОСОБА_4 була повідомлена листом датованим 25 грудня 2008 р. ( а.с. 12) та направленим на адресу позичальника 7 січня 2009 р. ( а.с. 13).

Отже, всі умови, передбачені законом та договором про підвищення процентної ставки Банком було дотримано.

За такого, відсутні підстави вважати незаконність підвищення банком процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, розмір яких складає 4750 грн. пропорційно задоволеним вимогам, а тому рішення суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 4750 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 серпня 2015 р. в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 змінити, збільшивши розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з 10 000 до 100 000 грн. та загальний розмір заборгованості з 355 196 грн. 66 коп. до 445 196 грн. 66 коп.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 4750 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: