Ухвала суду № 52653480, 20.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5224/14-ц 20.10.2015 20.10.2015 20.10.2015

Провадження №22-ц/784/2545/15

Справа №490/5224/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Мамаєва О.В.

Провадження № 22ц- 784/2545/15 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

20 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

за участю:

- представника позивача Гуменюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «МарфінБанк»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2015 року, постановлену у справі за позовом публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга-Україна» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство (далі-ПАТ) «Марфін Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Вольга-Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірір 11 957 491 грн. 91 коп.

07 липня 2015 року Банк подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ПАТ «Вольга-Україна» та знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк». Також Банк просив накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_4, які знаходяться на рахунках у банківських установах м. Миколаєва , а також на належне останньому рухоме та нерухоме майно, що знаходиться в м. Миколаєві.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2015 року заяву повернуто на підставі ч.2 ст.151 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Повертаючи позивачу заяву про забезпечення позову відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України суд першої інстанції виходив з підстав недотримання заявником ч.2 ст.151 ЦПК України.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогами ч. 8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Із матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся в суд із позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Вольга-Україна» 11 957 491 грн. 91 коп. заборгованості за кредитним договором №00196/N від 23 березня 2011 року, укладеним між Банком та ТОВ «Вольга-Україна».

Виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також заставою та іпотекою.

Звертаючись до суду із заявою, Банк просив вжити заходи забезпечення позову, оскільки вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зазначивши причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосуванню, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, із змісту заяви вбачається, що вона відповідає ст. 151 ЦПК України, тому відсутні підстави для повернення.

Крім того, посилаючись на ч.8. ст.153 ЦПК України, суд не звернув увагу на те, що вказана норма стосується тільки порядку подання та змісту заяви про забезпечення позову. Однак в даному випадку заява вже була прийнята до розгляду та розглядалася судом, а тому не може бути повернута.

Посилання суду на не зазначення позивачем на які суми забезпечено виконання зобов'язань, цільовий напрямок використання коштів на рахунках ТОВ «Вольга-Україна» та чи не призведуть заходи забезпечення позову до перешкоджання господарської діяльності товариства, не можуть бути підставою для повернення заяви, скільки вказані обставини суд повинен перевірити під час розгляду заяви по суті та дати їм оцінку.

За таких обставин, ухвала судді не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 312 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2015 року скасувати, а питання про розгляд заяви Банку про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді