Рішення № 5265298, 23.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/12523.04.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інлайн Поланд

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з

іноземними інвестиціями "Інлайн-Україна";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпаклайн"

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Петруцалек"

про визнання договору уступки права вимоги недійсним

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Гребенюк С.О.

Від відповідача 1: не зявилися

Від відповідача 2: Душацький С. С.

Від третьої особи: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інлайн-Поланд” (позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпаклайн” (відповідач 2) про визнання договору купівлі-продажу права вимоги №2007в-1 від 29.12.2007 р. недійсним та зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпаклайн” повернути всі документи накладні, які підтверджують факт поставки відповідно до договору поставки, укладеного 2 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” та Товариством з обмеженою відповідністю „Петруцалек”.

Ухвалою суду від 13.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/125 та призначено справу до розгляду на 30.03.2009 р. о 10:50 год.

Ухвалою суду від 30.03.2009 року, на підставі ст. ст. 27, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.04.2009 року о 15:50 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Петруцалек".

Ухвалою суду від 15.04.2009 року розгляд справи призначено на 23.04.2009 року об 11:20.

В судовому засіданні, призначеному на 23.04.2009 року оголошувалися перерви, відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 23.04.2009 року відповідач 2 подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 Клопотання відповідача 2 судом відхилено, оскільки відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням сторін або з ініціативи господарського суду, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін, однак відповідач 2, звертаючись з відповідним клопотанням, не зазначив яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обовязки ОСОБА_5 щодо однієї з сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю та вважає, що зазначений договір купівлі-продажу права вимоги повинен бути визнаний недійсним, оскільки його зміст суперечить як закону, так і положенням статуту, а також, що його вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим договором, а зовнішнє волевиявлення сторін у правочині, який вони насправді вчинили, не узгоджується з їх внутрішньою волею.

Позивач, зокрема, зазначає, що спірний договір не відповідає вимогам статтей 655, 691 та 692 Цивільного кодексу, які регулюють укладення договорів купівлі-продажу, оскільки саме на покупця закон покладає обовязок оплати отриманого товару. Позивач стверджує, що всупереч зазначеним вимогам у спірному договорі купівлі-продажу відсутнє положення, за яким покупець зобовязаний сплатити продавцю вартість придбаного права вимоги. Позивач вважає, що такий договір суперечить самій суті договору купівлі-продажу, оскільки зі змісту спірного договору випливає, що відповідач 1 не продав, а віддав своє право вимоги.

Також позивач стверджує, що спірний договір суперечить ряду інших положень закону. Зокрема, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Інлайн-Україна” було створено його засновниками з метою одержання прибутку, а укладення спірного договору купівлі-продажу суперечить цій меті, оскільки, уклавши спірний договір директор діяв не в інтересах товариства та його засновників як того вимагає стаття 62 Закону України „Про господарські товариства” та статті 92 і 237 Цивільного кодексу України, не з метою отримання прибутку, а навпаки з метою позбавлення товариства та його учасників такого прибутку, оскільки, одноособово зменшив прибуток підприємства, встановивши ціну договору меншу, ніж вартість поставленої продукції, і крім цього, уклав договір на таких умовах, що відповідач 2 (покупець за спірним договором) не повинен платити за куплену вимогу, позбавивши таким чином підприємство, а відповідно і його учасників доходу у сумі 1803680 грн. 80 коп.

Позивач у своїй позовній заяві та наданих суду поясненнях також стверджує, що укладення спірного договору купівлі-продажу права вимоги відбулося без наміру створення правових наслідків, передбачених для договору купівлі-продажу, а було направлене для приховання іншого правочину. Директор товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” уклав спірний договір тільки для того, щоб вивести з товариства кошти, щоб довести підприємство до стійкої фінансової неспроможності для визнання його банкрутом, а відповідач 2 не маючи на меті здійснити оплату за отримане право вимоги, отримав таку вимогу безоплатно. Тому, на думку позивача, сторони насправді бажали укласти договір про безоплатну передачу права вимоги, а не його купівлі-продажу. Безоплатна передача майна може бути або у вигляді дарування або благодійної допомоги. У директора ТОВ „Інлайн-Україна” не було повноважень укладати ні перший, ні другий договір, директор, бажаючи укласти від імені відповідача 1 договір про безоплатну передачу майна, розуміючи, що законом та статутом заборонено укладення такого договору, уклав договір купівлі-продажу для приховування дійсного правочину.

Відповідач 1 через відділ діловодства суду 30.03.2009 р. подав письмовий відзив, яким проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив розглядати справу без участі представника відповідача 1.

Відповідач 2 в судовому засіданні, призначеному на 23.04.2009 року, надав письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позовну заяву подано ТОВ «Інлайн-Поланд», яке є співзасновником ТОВ ПІІ «Інлайн-Україна», проте, це є неприпустимим виходячи з вимог матеріального та процесуального права. Відповідач 2 вважає, що відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №2007в-1 від 29.12.2007 року, укладеного відповідно до статей 512-519,656 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПАКЛАЙН»придбало в ТОВ П II «Інлайн-Україна»право вимоги від ТОВ «Петруцалек»сплати вартості товару за накладними та договором поставки від 02 січня 2007 року.

Таким чином, між двома юридичними особами - ТОВ «УКРПАКЛАЙН»та «Інлайн-Україна»було укладено договір купівлі-продажу права вимоги.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про власність", об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Внесок членів господарського товариства може складатись з основних та оборотних фондів, грошових коштів, цінних паперів. Член господарського товариства має право за загальною згодою передати в рахунок свого внеску право користування належним йому майном або результатами його інтелектуальної праці. Також, згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Таким чином, власником прав вимоги боргу з боржника (ТОВ «Петруцалек») на момент продажу було ТОВ ПП «Інлайн-Україна», як самостійна юридична особа.

Відповідно до ст.116 ЦК України, повноваження учасника товариства з обмеженою відповідальністю не передбачають права власності на майно товариства, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

За таких обставин, відповідач 2 вважає, що учаснику товариства з обмеженою відповідальністю законодавством не надані права власності чи права на захист власності товариства з обмеженою відповідальністю, учасником якого він є.

Третя особа, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 23.04.2009 року надала відзив на позов, в якому позовні вимоги підтримує повністю та просить розглядати справу без участі її представника.

В судовому засіданні 23.04.2009 р., за згодою представників позивача та відповідача 2, оголошено повний текст рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, зясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

2 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідністю „Петруцалек” (третя особа) було укладено договір поставки.

Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” (від імені якого діяв директор товариства Бадигіна Л.М.) (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпаклайн” (відповідач 2) було укладено договір купівлі-продажу майнової вимоги №2007в-1 від 29.12.2007 р.

Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу України, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган, який здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства і є підзвітний загальним зборам його учасників. Стаття 62 Закону України „Про господарські товариства” передбачає, що у товаристві з обмеженою відповідальністю виконавчим органом є дирекція (колегіальний орган) або директор (одноособовий). У ТОВ „Інлайн-Україна”, відповідно до його статуту, виконавчим органом є директор. Директор відповідно до вказаних положень закону та статуту товариства вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішення.

Відповідно до частини пятої статті 62 Закону України „Про господарські товариства”, директор товариства діє від імені товариства та в межах, встановлених законом та установчими документами. У п. 5.16 Статуту товариства зазначено, що Директор товариства діє від імені та для представлення інтересів товариства. Стаття 92 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка виступає від імені юридичної особи, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Зазначена норма кореспондується і з положеннями статті 237 Цивільного кодексу, згідно з якою представник зобовязаний діяти в межах наданих йому повноважень і в інтересах того, кого представляє.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту ТОВ ПІІ „Інлайн-Україна”, товариство створене з метою задоволення економічних та інших потреб та інтересів його засновників (учасників), тобто товариство було створено з метою одержання прибутку. А тому, закон, вимагаючи від директора товариства діяти в інтересах товариства, в першу чергу вимагає здійснення управління таким чином, щоб була досягнута головна мета створення підприємства отримання прибутку.

Судом встановлено, що спірний договір купівлі-продажу права вимоги було укладено в той час як ТОВ „Інлайн Україна” знаходилося у важкому фінансовому стані, тому в інтересах ТОВ „Інлайн-Україна” було отримати кошти за поставлену продукцію. Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи, наданої позивачем від 24.03.2008 р., прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська було порушено кримінальну справу по факту умисного здійснення службовим особами ТОВ «Інлайн-Україна»дій, що спричинили стійку фінансову неспроможність підприємства та нанесли істотні майнові збитки кредиторам за ознаками ст. 219 Кримінального кодексу України.

Проаналізувавши спірний договір, суд приходить до висновку, що зазначений договір купівлі-продажу було укладено не в інтересах товариства та його засновників, оскільки саме укладення такого договору при важкому фінансовому стані підприємства та умови, на яких він укладений, по суті позбавили відповідача 1 оплати поставленої за договором поставки від 02.01.2007 р. продукції, а значить і очікуваного доходу.

Укладення спірного договору позбавило очікуваного доходу і позивача, оскільки позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна”, а відповідно до статті 88 Господарського кодексу України та статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Для захисту своїх корпоративних прав позивач і звернувся до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до частини третьої статті 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона передає майно у власність другій стороні, яка зобовязується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору купівлі-продажу права вимоги відповідач 1 продає відповідачу 2 право вимоги, належне відповідачу 1 у відповідності до договору поставки б/н від 02.01.2007 р. Згідно з п.2 спірного договору Відповідач 2 набуває право вимагати від ТОВ „Петруцалек” сплати вартості поставленого товару за накладними, які перераховані у зазначеному пункті договору.

Далі у п.2 спірного договору вказується, що право вимоги, що відступається за цим договором оцінене сторонами в сумі 1821680 грн. 80 коп. У п.3 закріплено, що за відступлення права вимоги „Постачальник” сплачує відповідачу 1 винагороду у сумі 1803680 грн. 80 коп. У своєму позові позивач зазначив, що ні відповідач 2, ні будь-яка інша особа не оплатила відповідачу 1 право вимоги, яке було продано за спірним договором при тому, що вже пройшло майже півтора року з моменту підписання договору і передачі права вимоги. Також позивач зазначив, що взагалі не відомо хто такий „Постачальник”, на якому відповідно до спірного договору лежить обовязок сплати винагороди відповідачу 1.

Таким чином, з аналізу спірного договору вбачається, що даний договір відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України є одностороннім, оскільки не існує зустрічного обовязку відповідача 2 перед відповідачем 1, в той час як стаття 655 Цивільного кодексу України закріплює, що договір купівлі-продажу є двостороннім договором і правами та обовязками повинні бути наділені обидві сторони. І саме на покупця закон покладає обовязок оплати отриманого товару.

Крім того, що спірний договір не відповідає вимогам закону, які регулюють питання укладення договору купівлі-продажу, враховуючи, що директор ТОВ „Інлайн-Україна”, укладаючи спірний договір діяв всупереч інтересам товариства, беручи до уваги зміст спірного договору, суд приходить до висновку, що укладення спірного договору купівлі-продажу права вимоги відбулося без наміру створення правових наслідків, передбачених для даного виду договірних зобовязань.

Суд вважає, що дійсним правочином, який насправді сторони мали намір вчинити був договір про безоплатну передачу майна. Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Безоплатна передача майна може бути або у вигляді дарування, або благодійної допомоги. Відповідно до частини третьої статті 720 Цивільного кодексу, підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. У статуті відповідача 1 не передбачено таке право. Відповідно до пункту 5.4. Статуту ТОВ „Інлайн Україна”, прийняття рішень про надання благодійної допомоги відноситься до виключної компетенції загальних зборів, тому директор не міг одноособово приймати таке рішення. А наступного схвалення такого правочину зборами учасників ТОВ „Інлайн Україна” не було.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що зміст договору купівлі-продажу права вимоги №2007в-1 від 29.12.2007 р. суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України „Про господарські товариства”, положенням статуту ТОВ „Інлайн Україна”, а також беручи до уваги, що директор не мав повноважень на укладення договору про безоплатну передачу майна без рішення Загальних зборів, то суд приходить до висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу права вимоги №2007в-1 від 29.12.2007 р. недійсним та зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпаклайн” повернути всі документи накладні, які підтверджують факт поставки відповідно до договору поставки, укладеного 2 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” та Товариством з обмеженою відповідністю „Петруцалек” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. За таких обставин, витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. за подання позову покладаються на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги №2007в-1, укладений 29 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпаклайн”.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпаклайн” повернути всі документи - накладні, які підтверджують факт поставки відповідно до договору поставки, укладеного 2 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Інлайн-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петруцалек».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціям «Інлайн-Україна»(01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, б. 10/10, кімната 60; ідентифікаційний код 30539999), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлайн Поланд»(Malachowskiego 10, 61-129 Poznan, Польша; реєстраційний код 0000096145) 45,50 (сорок пять) грн. 50 коп. державного мита, 59, 00 (пятдесят девять) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпаклайн»(52005, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 17, Дніпропетровський район, Дніпропетровська обл.; ідентифікаційний код 35381288), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлайн Поланд»(Malachowskiego 10, 61-129 Poznan, Польша; реєстраційний код 0000096145) 45,50 (сорок пять) грн. 50 коп. державного мита, 59,00 (пятдесят девять) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега О. В.