Ухвала суду № 52642127, 04.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/419/14 Головуючий 1 інстанції Іващенко С.О.

Справа № 2033/9973/12 Доповідач Коровін С.Г.

Категорія: звернення стягнення

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: ОСОБА_1

Суддів: - ОСОБА_2

ОСОБА_3

При секретарі: - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнсбанк» в особі Харківської філії на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 служби Харківського міського управління юстиції, Арбітражного керуючого ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності, зобовязання вчинити певні дії, та за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії до ОСОБА_5, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Арбітражного керуючого ОСОБА_11, ОСОБА_9, і просило визнати недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна, посвідчений 30.04.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_12, зобовязати нотаріуса здійснити вилучення запису з Державного реєстру правочинів щодо договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнати за ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення №385-1, 385-2, 385-3 загальною площею 32,0 кв.м. в літ «А-12» за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 256.

Позивач просив зобовязати ОСОБА_9 передати вказані приміщення власнику ОСОБА_5, зобовязати Харківське МБТІ здійснити перереєстрацію права власності на зазначені приміщення, зобовязати приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 накласти заборону на відчуження цих приміщень, які перебували у заставі у позивача згідно іпотечного договору № 451N-70-1 від 05.03.2008 року, які були реконструйовані та переведені до нежитлового фонду.

В подальшому позивач звернувся з вимогами про звернення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору. Зазначені позови обєднані в одне провадження. Під час розгляду справи до участі у справі залучено у якості відповідача ОСОБА_7 службу Харківського міського управління юстиції замість Харківського МБТІ та арбітражний керуючий ОСОБА_8 замість арбітражного керуючого ОСОБА_11

Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 05.03.2008 року з ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №451N-70-1. ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 41000 доларів США зі сплатою з 05 березні 2008 року по 31 серпня 2008 року 13% річних, а з 01 вересня 2008 року по 05 березня 2018 року -16% річних.

ОСОБА_5 зобовязання не виконував і заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2011 року задоволено вимоги банку про погашення заборгованості.

ОСОБА_5 без згоди іпотекодержателя реконструював квартиру, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.09.2008 року за ним визнано право власності на самовільно реконструйовану квартиру. Рішення зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

30 квітня 2011 року між арбітражним керуючим ОСОБА_11 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №385-1, 385-2, 385-3 загальною площею 32 кв.м. в літ «А-12» по Салтівському шосе,256 в м. Харкові.

Позивач просив визнати цей договір недійсним, оскільки він укладений без згоди іпотекодержателя.

В травні 2012 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся до суду з самостійним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_9, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач посилався на те, що згідно договору від 05.03.2008 року надав відповідачу ОСОБА_5 кредит на суму 41000 доларів США. Зобовязання за зазначеним договором відповідач належним чином не виконував і на час звернення до суду у нього виникла заборгованість за договором у розмірі 59 792,5 доларів США та 14 960 грн. Згідно договору іпотеки №451N-70-1 від 05.03.2008 року посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 зобовязання за кредитним договором забезпечені іпотекою нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності іпотекодавцю. Предметом договору іпотеки була однокімнатна квартира №385 по Салтівському шосе, 256 в м. Харкові. Одночасно з укладенням договору іпотеки накладено заборону на відчуження предмету іпотеки.

Відповідач ОСОБА_5 без згоди банку реконструював зазначену квартиру і зробив її нежитловим приміщенням.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.05.2008 року за ОСОБА_5 визнано право власності на реконструйовані нежитлові приміщення №№и385-1, 285-2, 285-3 загальною площею 32 кв.м. в літ. «А» за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 256.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.11.2010 року фізичну особу підприємця ОСОБА_5ІВ. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_11 Зазначеною постановою знято заборону на відчуження накладене на квартиру № 365 по Салтівському шосе 256 в м. Харкові. на підставі іпотечного договору від 05.03.2008 року та вилучено запис з Державного реєстру іпотек. Арбітражний керуючий ОСОБА_11 зазначене приміщення реалізував без повідомлення банку і без його згоди, як іпотекодержателя.

Позивач вважав, що такі дії порушують інтереси банку. Крім того особа, який перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статус іпотекодавця і має усі його права і несе усі зобовязання за іпотечним договором. Позивач просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 472952,7 грн. та штраф 13140 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення, розташовані м. Харків, Салтівське шосе, 256 літ. «А» (колишня квартира 256), загальною площею 32,1 кв.м., які належать на праві власності ОСОБА_9 за оціночною вартістю 263400 грн. Зобовязати приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_10 відновити заборону на відчуження предмету іпотеки. Позивач також просив стягнути зі ОСОБА_9, ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 2634 грн.

Ухвалою суду від 09 квітня 2013 року обидві справи обєднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_13 проти позову заперечувала.

Рішенням суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення і задовольнити позовні вимоги, звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення №385-1, 385-2, 385-3 в літ. «А» площею 32 кв.м. за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 256, яке належить ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 30.04.2011 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, визначити початкову ціну предмету іпотеки, для його подальшої реалізації шляхом продажу з прилюдних торгів.

В судове засідання зявилися представник позивача та представник відповідача, інші учасники про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, але двічі в судове засідання не зявилися. Враховуючи думку представників позивача і відповідача ОСОБА_9 колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які повідомлені належним чином і не зявилися у судове засідання.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено кредитний договір №451N-70-1. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 41000 доларів США зі сплатою з 05.03.2008 року по 31.07.2008 року 13% річних, а з 01.09. до 05.03.2018 року по 165 річних.

В забезпечення виконання зобовязання сторони уклали іпотечний договір № 451N-90-1 від 05.03.2008 року, який було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 Предметом іпотеки була однокімнатна квартира №385 загальною площею 32,1 кв.м. по вул. Салтівське шосе, 256.

У звязку з порушенням ОСОБА_5 умов кредитного договору позивач звернувся до суду і заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2011 року позовні вимоги задоволено і стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_14 на користь АТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії за кредитом та відсотками за кредитом в розмірі 472952 грн.70 коп. та штраф в сумі 13140 грн. Стягнуто з відповідачів судові витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 реконструював квартиру № 385 по Салтівське шосе, 256 в м. Харкові і рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2008 року за ОСОБА_5 визнано право власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №385-1, 385-2, 385-3 загальною площею 32 кв.м. в літ. «А-12» по Салтівському шосе в м. Харкові Суд зобовязав Харківське МБТІ зареєструвати ці приміщення за ОСОБА_5 Зазначене рішення 30.09.2008 року зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зазначене рішення суду не скасовано.

Постановою Господарського суду Харківської області ОСОБА_5 був визнаний банкрутом. Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_11 Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або встановлення його банкрутом» ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_11П, провів оцінку майна, яке належало ОСОБА_5 та призначив прилюдні торги, які проведено 30.04.2011 року товарною біржею «Правопорядок». Переможцем цих торгів стала ОСОБА_9, з якою 30.04.2011 року було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 385-1, 385-2, 385-3, загальною площею 32,0 кв.м. літ. «А-12» за адресою м. Харків, вул. Салтівське шосе, 256.

Судом встановлено, що на час укладення зазначеного договору вказані нежитлові приміщення не були предметом іпотеки і не існувало будь якого обтяження на це майно.

Згідно ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки. Правочин про відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки відчужено не його власником іпотекодавцем, а відчужено в процесі ліквідаційної процедури боржника. Умови про порядок відновлення платоспроможності субєкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство не передбачено.

Крім того, на час ліквідаційної процедури і відчуження спірного майна воно вже фактично не було предметом іпотеки, оскільки змінився правовий статус цих приміщень і на підставі рішення суду, яке набрало чинності, квартира, яка була предметом іпотеки була переобладнана і визнана нежитловими приміщеннями. Договір іпотеки на ці нежитлові приміщення між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_5 не укладався. Крім того реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

ПАТ «Брокбізнесбанк» не є власником майна, що оспорюється і положення статті 215, 216, не можуть застосовуватися як підстава позову про витребування майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третьої особі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав до визнання недійсним правочину немає, оскільки відповідача ОСОБА_5 визнано банкрутом, скасовано всі арешти та заборони з майна боржника. ОСОБА_9 є добросовісним набувачем спірного майна і підстав до його витребування у неї цього майна немає. Відсутні підстави для звернення стягнення на спірне майно як на предмет іпотеки.

Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді