Ухвала суду № 52636812, 19.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/279/15-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.Провадження № 22-ц/780/5624/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 22 19.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства "РИСК", третя особа: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

07.04.2015 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій зазначав, що 01.09.2010 року між позивачем та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 15, який згідно п. 37 даного договору набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2012 року, тобто правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, тобто 11.12.2012 року. Позивач ОСОБА_2 передав відповідачу СФГ «РИСК» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Турівської сільської ради (с. Турівка Згурівського району Київської області) та належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 05.03.2001 року. Вказаний договір є недійсним у зв'язку із відсутністю в ньому наступних обов'язкових умов: кадастрового номера земельної ділянки, строків передачі земельної ділянки в оренду, розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, серед додатків до договору оренди відсутні план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлені земельні сервітути, а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовну заяву підтримав повністю та дав пояснення, що відповідають викладеним в позовній заяві обставинам.

Заперечуючи позовні вимоги позивача, представник відповідача СФГ «РИСК вказував на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Позивач звернувся до суду у квітні 2015 року, в той час коли дата укладення договору становить 01.09.2010 року. Сторонами були обумовлені умови договору, а тому посилання позивача на відсутність істотних умов договору, як на підставу його недійсності є необґрунтованим. Будь-які претензії щодо умов договору не заявляв, усі умови договору існували вже на час підписання договору оренди. Клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлялися. Крім того, вказував на те, що в позовній заяві не зазначено, які саме права позивача були порушені при укладенні договору оренди, суть такого порушення, час його скоєння та особу, яка порушила такі права. Судовому захисту підлягає саме порушене право. Відсутність в договорі оренди будь-якої істотної умови, як підстави для визнання договору оренди недійсним має бути оцінено з позиції порушення прав позивача. Договір оренди землі був укладений в добровільному порядку та підписаний сторонами. Протягом чотирьох років відповідач користувався земельною ділянкою позивача та виплачував орендну плату, а це свідчить що даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Строк передачі земельної ділянки визначений в договорі та становить 10 років. Розмір пені визначається відповідно до ст. 36 Закону України «Про оренду землі» та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань». Договір оренди землі був укладений 01.09.2010 року, на цей час Закон України «Про оренду землі» не передбачав кадастровий номер земельної ділянки як істотну умову договору. Така вимога з"явилась із прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року. Відсутність у договорі умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки вказує на те, що позивач (орендодавець) не виявив бажання надати таке право орендарю на відповідних умовах. На момент вчинення правочину, а саме 01.09.2010 року, договір оренди землі відповідав вимогам ст. 203 ЦК України, а саме був укладений в письмовій формі, з повним волевиявленням сторін, з реальним бажанням настання правових наслідків, що обумовлені ним та без порушень прав позивача. Підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні.

Рішенням Згурівського районного суду від 06 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,52 га, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданим 05.03.2001 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 305.

01.09.2010 року між позивачем та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 15, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі 11.12.2012 року, що встановлено з копії договору оренди (а.с.5), копії листа Відділу Держземагенства у Згурівському районі (а.с.43), листа Відділу Держземагенства у Згурівському районі (а.с.45). Земельна ділянка була передана орендодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.09.2010 року (а.с.56). З довідки СФГ "Риск» №65 від 01.08.2015 року видно, що позивачу ОСОБА_2 згідно договору оренди нараховувалась та виплачувалась орендна плата (а.с.44).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням п. 2 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі, передбачала, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV передбачалось, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV передбачалось, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.

Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено з дотриманням вимог законодавства, чинного на час його укладення. Договір укладений в письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію. Судом встановлено, що в договорі оренди землі зазначено місце та дата його укладення - с. Турівка, 01.09.2010 року; сторони договору: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар -СФГ «РИСК»; предмет договору оренди - земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Турівської сільської ради в с. Турівка, площею 3,52 га, в тому числі рілля площею 3,52 га, нормативна грошова оцінка якої становить 47926,40 грн.; строк дії договору - 10 років, за орендарем визначене переважне право на поновлення договору; встановлена орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахування індексів інфляції, яка вносить до 31 грудня поточного року; в договорі зазначено, що його невід"ємними частинами є державний акт серії НОМЕР_1 та акт приймання-передачі об"єкта оренди; інші необхідні умови договору оренди; договір оренди землі укладений 01.09.2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем СФГ «РИСК» за № 15 відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220, позивач ОСОБА_2 під час укладення договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди з відповідачем СФГ «РИСК».; до договору було додано копію державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів. Земельна ділянка передавалася за актом приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 01.09.2010 року, підписаний позивачем. У зв»язку з зазначеним дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача, у задоволенні яких слід відмовити.

Дані висновки суду відповідають обстави справи та вимогам закону.

Суд обґрунтовано відхилив посилання позивача на відсутність таких обов'язкових умов договору оренди землі, як план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки до договору оренди землі додано копію Державного акту НОМЕР_1 з планом зовнішніх меж земельної ділянки із зазначенням суміжних землевласників. Щодо відсутності кадастрового номеру земельної ділянки, то в державному акті кадастровий номер земельної ділянки зазначений не був, оскільки був присвоєний земельній ділянці вже після укладення договору оренди у зв"язку із прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набирав чинності з 1 січня 2013 року.

Стосовно інших істотних умов, на відсутність яких в договорі оренди, вказував позивач, суд правомірно послався на те, що строк дії договору визначений п. 5 договору оренди та становить десять років. Договором оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати у визначений строк, справляється пеня у розмірі, погодженому за згодою сторін, в процентах до несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 9 Договору). При визначенні розміру такої пені застосовується норма ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань».

З огляду на викладене, колегія погоджується також з висновком суду про те, що позивачем не доведено, що умовами укладеного 01.09.2010 року між ним та відповідачем договору оренди землі порушено його права та законі інтереси і, що зазначений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання даного договору недійсним відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: