Рішення № 5263579, 27.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/21327.05.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»про стягнення 33 906,50 грн. за участю представників позивача Радзівіло Т.О., довіреність № Д07/2008/11/12-17 від 20.02.2008 р., відповідача Войтович В.А., довіреність № 044/24-684 від 01.02.2008 р.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 22 406,74 грн. боргу, 9 501,54 грн. інфляційної складової боргу, 1 998,22 грн. 3% річних, а загалом 33 906,50 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1010023 від 01.03.2004 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2008 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.11.2008 року.

В судових засіданнях 26.11.2008 року, 10.12.2008 року, 17.12.2008 року, 20.02.2009 року, 25.03.2009 року, 01.04.2009 року, 08.04.2009 року, 17.04.2009 року, 20.05.2009 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

В судовому засіданні 26.11.2008 року представник відповідача надав відзив на позов, яким заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

01.04.2009 року та 08.04.2009 року у судових засіданнях представник відповідача подав додаткові пояснення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

07.04.2009 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 27.05.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2009 року проти заявлених позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(споживач) 01.03.2004 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1010023, відповідно до умов якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Строк дії договору до 31 грудня 2004 року, набирає чинності з дня його підписання (п. 4.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 4.3. договору).

За п. 5 додатку № 1 до договору при відсутності розбіжностей з обох сторін за обсягами відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору продовжується на кожний наступний рік.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, яку згідно з п 2.3.1 договору відповідач зобовязаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.10 додатка №2 до договору оплату спожитої теплової енергії споживач здійснює не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, взяті на себе зобовязання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2005р. по 01.09.2008 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію.

Поясненнями позивача та відповідача, відомостями обліку споживання теплової енергії, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних особових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 22406,74 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Відповідач надав суду докази оплати послуг за березень 2006 року у розмірі 5776,35 грн., за квітень 2006 року у розмірі 521 грн., за травень 2006 року у розмірі 20,90 грн. та за травень 2007 року у сумі 1298,25 грн.- акти взаємозаліку, та довідку про надходження коштів за спожиту теплоенергію, які містяться в матеріалах справи.

Платіжне доручення №8027 від 22.03.2007 року надане відповідачем не приймається судом як доказ оплати 11650,18 грн. за спірним договором у спірний період, оскільки в призначенні платежу цього платіжного доручення вказано «оплата заборгованості за опалення в жовтні 2006 року- січні 2007 року», а в цей у звязку з тим, що з березня 2006 року після передачі спірного будинку відповідачем на баланс іншого підприємства фактично теплова енергія ним не споживалась і нарахування позивачем не здійснювалось.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобовязання з оплати спожитої електричної енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 720299 у сумі 11650, 18 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 4700,27 грн. інфляційних сум, 999,11 грн. 3% річних, які перераховані судом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 11650, 18 грн. основного боргу, 4700,27 грн. інфляційних сум, 999,11 грн. 3% річних, ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 173,49 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 80, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 11650 (одинадцять тисяч шістсот пятдесят) грн. 18 коп. основного боргу, 4700,27 грн. (чотири тисячі сімсот ) грн. 27 коп. інфляційної складової боргу, 999 (девятсот девяносто девять) грн. 11 коп. 3% річних, 173 (сто сімдесят три) грн. 49 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС. Чебикіна