Рішення № 5263281, 08.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/9808.04.09 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Медлайф»

про стягнення 89616,99 грн. та виселення

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 89616,99 грн., з яких: 73200,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 448,78 грн. заборгованості зі сплати комунальних платежів, 3655,91 грн. пені, 12312,30 грн. інфляційних нарахувань; про виселення відповідача з приміщення площею 44,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за договором оренди нежитлового приміщення від 15.11.07р. та відсутністю підстав для користування приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.09р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.02.09р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

10.04.09 р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на два автомобілі, що знаходяться у приватній власності відповідача: 1) дорожній номерний знак АА6125ІЕ, свідоцтво ААС649948 від 30.01.09 р., марка: ВИС, модель: 2345, рік.вип.: 2000, колір: білий, № кузова: ХТА21053011905797. Адреса гаражу: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, буд. 21.; 2) дорожній номерний знак АА4135НО, свідоцтво ААС382498 від 05.08.08 р. марка: FAW, модель: СА 1011 САRGO, рік.вип.: 2007, колір: білий, № кузова: LFWA1F12Х7JB01417/. Адреса гаражу: м. Київ, Шевченківський р н., вул. Дегтярівська, буд. 21. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що відповідач відмовляється в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки та ухиляється від вирішення цього питання.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 111600,00 грн. основного боргу, 8757,31 грн. пені, 336,58 грн. боргу зі сплати комунальних послуг, виселити відповідача з орендованого приміщення площею 44,50 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 23.03.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.04.09р. за згодою представника позивача судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

15.11.07 р. між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення б/н (надалі договір), за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачеві в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 44,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, а відповідач прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно позивачеві в належному стані.

Пунктом 1.3. договору сторонами погоджено, що приміщення надається для використання відповідачем у підприємницькій діяльності. Відповідач самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що при припиненні договору відповідач зобовязаний протягом одного місяця передати позивачеві орендоване майно в належному стані. Про передачу приміщення складається акт.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили термін його дії: з дня підписання договору до 15.10.08 р.

Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що якщо за 3 місяці до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

Листом від 24.07.08 р., що направлений відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди від 15.11.07 р. згідно з п. 6.2. зазначеного договору та запропонував звільнити орендоване приміщення 15.11.08 р. відповідно до п. 5.5. договору.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу приміщення площею 44,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не звільнив та по акту прийому-передачі не передав, у звязку з чим позивач просить виселити відповідача з вказаного приміщення в судовому порядку.

Суд вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст договору оренди нежитлового приміщення від 15.11.07 р. б/н, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором оренди, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Обєктом оренди можуть бути, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними (ч. 1 ст. 184 ЦК України).

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що однією з індивідуалізуючих ознак нерухомого майна - приміщення, що може бути обєктом договору оренди є місцезнаходження останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, п. 1.1. договору, обєктом оренди є частина нежитлового приміщення площею 44,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Проте позивач просить виселити відповідача з приміщення площею 44,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи до уваги відсутність документального підтвердження того, що відповідачем дійсно використовувалося приміщення за адресою: АДРЕСА_1 і на даний час він продовжує ним користуватися, суд визнає вимогу позивача про виселення відповідача з вказаного приміщення необґрунтованою.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором від 15.11.08 р. позивач просить суд стягнути з відповідача за період з листопада 2007 р. по квітень 2009 року 111600,00 грн. основного боргу зі сплати орендної плати.

Порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 3 договору, відповідно до якого відповідач за користування орендованим майном сплачує орендну плату, розмір якої становить 12600,00 грн. на місяць. Орендна плата не нараховується і не сплачується на час проведення капітального ремонту приміщення.

Пунктами 3.2., 3.3. договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності відповідача щомісячно до 5 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць сплачується з урахуванням індексації за минулий місяць.

Як вбачається з представленої суду довідки Харківської філії в м. Києві Акціонерного комерційного банку «Київ»від 08.04.09 р. вих. № 1332 за період з 01.11.07 р. по 08.04.09 р. від відповідача на рахунок позивача за договором від 15.11.07 р. надійшли грошові кошти зі сплати орендної плати в сумі 66075,00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача 111600,00 грн. боргу зі сплати орендної плати правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань зі сплати орендної плати починаючи з червня 2008 року, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 8757,31 грн. за період з червня 2008 року по 8 квітня 2009 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати відповідач зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені судом встановлено, що позивачем невірно визначені періоди та розмір її нарахування.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, сум та періодів часткового виконання боржником свого господарського зобовязання, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6457,72 грн.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача 12312,30 грн. інфляційних нарахувань за період за червень, липень, серпень, вересень, листопад 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте при перевірці правильності нарахування інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем була допущена помилка. Згідно з розрахунком суду, який здійснено з урахуванням положень ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі № 62-97-р від 03.04.97 р., з відповідача на користь позивача за вказаний позивачем період стягненню підлягають інфляційні нарахування в сумі 441,00 грн.

Окрім того, позивач на підставі п. 2.1.6. договору та довідки від 08.04.09 р., виданої Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва просить суд стягнути з відповідача борг зі сплати комунальних платежів за період з червня до серпня 2008 року в сумі 336,58 грн.

Відповідно до п. 2.1.6. договору відповідач зобовязався сплачувати у встановлені чинним законодавством строки експлуатаційні платежі (тепло-, водопостачання, електроенергію та ін.) пропорційно орендованої площі.

З довідки від 08.04.09 р., виданої Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва, вбачається, що заборгованість за квартплату та опалення приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 673,17 грн.

Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити 50 % від вказаної суми (673,17 грн.), тобто 336,58 грн. через те, що останній користується Ѕ частиною спірного приміщення. У той же час документального підтвердження періоду виникнення такої заборгованості суду не представлено.

Крім того, зважаючи на те, що між сторонами існували орендні відносини з приводу приміщення площею 44,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, а заборгованість у сумі 673,17 грн. виникла за квартплату та опалення приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вартість вказаних послуг.

За таких обставин суд визнає вимогу позивача про стягнення 336,58 грн. комунальних платежів необґрунтованою та у її задоволенні відмовляє.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобілі, що знаходяться у приватній власності відповідача: 1) дорожній номерний знак АА6125ІЕ, свідоцтво ААС649948 від 30.01.09 р., марка: ВИС, модель: 2345, рік.вип.: 2000, колір: білий, № кузова: ХТА21053011905797. Адреса гаражу: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, буд. 21.; 2) дорожній номерний знак АА4135НО, свідоцтво ААС382498 від 05.08.08 р. марка: FAW, модель: СА 1011 САRGO, рік.вип.: 2007, колір: білий, № кузова: LFWA1F12Х7JB01417/. Адреса гаражу: м. Київ, Шевченківський р н., вул. Дегтярівська, буд. 21. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на відмову відповідача відшкодувати збитки, ухилення останнього від вирішення вказаного питання. За таких обставин вважає, що невжиття обраних ним заходів щодо забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що оскільки спір в частині стягнення 89616,99 грн. носить майновий характер і заявником не надано доказів, які підтверджують відсутність у відповідача грошових коштів, а в частині виселення - немайновий характер, проте стосується лише конкретно визначеного приміщення, суд визнає обраний позивачем захід до забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобілі, що знаходяться у приватній власності відповідача неадекватним по відношенню до заявлених вимог про стягнення 89616,99 грн. та виселення, у звязку з чим у задоволенні заяви позивача відмовляє.

Крім того, однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до Державного бюджету України.

Суд відзначає, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою та у процесі розгляду справи при збільшенні розміру позовних вимог, позивачем в якості доказу сплати державного мита були надані платіжне доручення квитанції від 08.04.09 р. № 324 на суму 311,00 грн., від 28.10.08 р. № 1201\з4 на суму 570,00 грн., від 29.12.08 р. № 147 на суму 300,17 грн., від 23.10.08 р. № 1201\з32 на суму 570,00 грн., тобто на загальну суму 1751, 17 грн.

Оскільки предметом даного спору є стягнення боргу та виселення з приміщення, а державне мито відповідно до квитанції № 437 від 11.11.08 у сумі 26,00 грн. сплачено за розгляд справи про стягнення боргу, розірвання договору та виселення, суд не може дійти беззаперечного висновку про те, що державне мито сплачено у даній справі.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За подачу вищезазначеної уточненої позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач повинен був сплатити з вимоги майнового характеру 1 % від ціни позову, тобто 1415,06 грн., та з вимоги немайнового характеру 85,00 грн., в той час як ним сплачено 1751,17 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 336,11 грн.

У звязку з тим, що спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У підтвердження вказаних витрат позивачем представлено лише довіреність від 01.10.08р. та квитанцію від 21.08.08 р. № 144/3 на суму 5000,00 грн. При цьому, з останньої вбачається, що грошові кошти в сумі 5000,00 грн. перераховані ОСОБА_3 в якості сплати за правову допомогу у справі за позовом ПП «Медлайф»про стягнення боргу, розірвання, виселення, в той час як предметом спору у даній справі є стягнення 89616,99 грн. та виселення. Тобто, суд не може дійти беззаперечного висновку про те, що вказані кошти перераховані саме за розгляд даної справи.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Суд звертає увагу позивача на те, що ним також не представлено суду свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого його представникові.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що згідно з квитанцією від 21.08.08 р. грошові кошти у сумі 5000,00 грн., перераховані ОСОБА_3, яка представництво інтересів позивача в суді у даній справі не здійснювала, а також зважаючи на те, що позивачем не обґрунтовано вимоги про стягнення витрат з правової допомоги, суд відмовляє позивачу у їх задоволенні.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.(ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Медлайф»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 22, ідентифікаційний код 31287059) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 111600 (сто одинадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 6457 (шість тисяч чотириста пятдесят сім) грн. 72 коп. пені, 441 (чотириста сорок одну) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 1 184 (одну тисячу сто вісімдесят чотири) грн. 99 коп. державного мита, 105 (сто пять) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 336 (триста тридцять шість) грн. 11 коп.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення 29.06.09 р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, тел. 230-31-34

Вступна та резолютивна частини рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 51/98 08.04.09р.

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Медлайф»

про стягнення 89616,99 грн. та виселення

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не зявились

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Медлайф»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 22, ідентифікаційний код 31287059) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 111600 (сто одинадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 6457 (шість тисяч чотириста пятдесят сім) грн. 72 коп. пені, 441 (чотириста сорок одну) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 1 184 (одну тисячу сто вісімдесят чотири) грн. 99 коп. державного мита, 105 (сто пять) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 336 (триста тридцять шість) грн. 11 коп.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.