Рішення № 52632017, 15.10.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2933/15-ц

Категорія 26

2/295/1468/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із указаним позовом в якому зазначив, що 12.10.2007 року між ВАТ ОСОБА_2 Аваль, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № Z012/110/684 в рамках якого ОСОБА_3 було надано кредитні кошти строком до 11.10.2017 року зі сплатою 12,5% річних за користування. В порушення умов даного кредитного договору ОСОБА_3 належним чином свої зобовязання з повернення кредитних коштів не виконував у звязку із чим станом на 01.02.2015 виникла заборгованість перед банком, яка склала 637 521,11 грн. Згідно змісту позову 27 червня 2008 року між ВАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № Z012/110/301, в рамках якого відповідачу надано кредит в розмірі 35 000 доларів США строком до 26.06.2015 року зі сплатою 14,75% річних за користуванням коштами. У звязку із невиконанням зобовязань за цим договором станом на 01.02.2015р. виникла заборгованість перед банком в сумі 60 062,38 дол. США. Позивач зазначає, що 12.10.2007 між банком та відповідачами на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №Z012/110/684 було укладено Договір іпотеки, предметом якого є квартира №41, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаєва, №9. Також з метою забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором № Z012/110/301 08.07.2009 між банком та відповідачами був укладений ще один Договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. В рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними кредитним договорами ПАТ ОСОБА_2 Аваль просить суд звернути стягнення на квартири №№ 41, 42, розташовані по вул. Чапаєва, №9 в м. Житомирі шляхом проведення прилюдних торгів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував. Просив закрити провадження по справі у звязку із набранням законної сили рішенням Богунського районного суду м. Житомира по справі №2-270/12 та просив застосувати строки позовної давності, на підстав чого відмовити ПАТ ОСОБА_2 Аваль у задоволенні його позовних вимог.

Відповідачі в судові засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_3, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою суду від 15.07.2015 представнику ОСОБА_7 ОСОБА_8 було відмовлено в задоволенні клопотання(заяви) про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що 12.10.2007 року між ВАТ ОСОБА_2 Аваль (правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ ОСОБА_2 Аваль) та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № Z012/110/684, за умовами якого позичальник одержав від банку кредитні кошти в сумі 390000 грн. строком до 11.10.2017 року зі сплатою 12,5% річних за користуваннякредитом (а.с. 29-35).

В той же день, 12.10.2007, на забезпечення вимог ПАТ ОСОБА_2 Аваль, що витікають з кредитного договору № Z012/110/684 між сторонами по справі був укладений Договір іпотеки, предметом якого є квартири №№ 41 та 42, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаева, №9 (а.с. 21-24).

Судом також встановлено, що 27 червня 2008 року між ВАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № Z012/110/301, в рамках якого відповідач одержав від банку споживчий кредит в сумі 35 000 доларів США строком до 26.06.2015 року зі сплатою 14,75% річних за користуванням коштами(а.с. 46-49).

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за вказаним вище кредитним договором № Z012/110/301, 08.07.2009 року між банком та відповідачами був укладений Договір іпотеки, предметом якого стали квартири №№ 41 та 42 по вул. Чапаєва, №9 в м. Житомирі(а.с.25-28).

Так, як позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконував умови кредитних договорів, у нього станом на 01.02.2015 року виникла заборгованість:

1) за кредитним договором № Z012/110/684 в сумі 637 521,11 грн., що складається з:

382 882,98 грн. - заборгованості по тілу кредиту;

241 525,18 грн. заборгованості за відсотками;

6 768,51 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту;

6 344,44 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків.

2) за кредитним договором № Z012/110/301 в сумі 60 062,38 дол. США, що складається з:

33 589,08 дол. США заборгованості по тілу кредиту;

24812,70 дол. США заборгованості за відсотками;

1 003,85 дол. США пені за несвоєчасну сплату кредиту, що за курсом НБУ станом на 01.02.2015 становить 16220 грн. 01 коп.;

656,75 дол. США пені за несвоєчасну сплату відсотків, що за курсом НБУ станом на 01.02.2015 становить 10611 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5.1 договорів іпотеки №б/н від 27.12.2007 та від 08.07.2009 у разі порушення основного зобовязання, умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З матеріалах справи вбачається, що позивачем в жовтні та грудні 2014 року на адресу відповідачів направлялись вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобовязання, які містили вимоги погасити заборгованість за зазначеними вище кредитними договорами та попередження про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог. (а.с.57-77).

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 9, 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Суд, серед іншого, не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (по тексту Закон) з огляду на наступне.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови. Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Зазначений в попередньому абзаці правовий висновок зроблений Верховним Судом України та викладений у постанові від 30.09.2015 у справі № 6-1494цс15, а відтак має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні подібних норм права в силу положень ст. 360-7 ЦПК України. До того ж судом враховується, що один із кредитів був виданий позивачем у національній валюті гривні.

Статтями 257, 267 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки та закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд не знаходить підстав для відмови у позові у звязку із начебто спливом позовної давності з наступних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У справі, яка розглядається судом, вирішується спір про стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що відповідачі передали ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в іпотеку квартири №№ 41 та 42, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаева, №9, натомість кредитні зобов'язання не виконані, іпотека не припинена, тому банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Доводи представника ОСОБА_7, викладені в заяві від 15.07.2015 про застосування строків позовної давності є безпідставними та судом не приймаються, оскільки позовна давність за вимогами банку в даній справі не сплинула.

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 257, 267, 514, 525, 526, 530, 572, 611, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 1, 12, 17, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості у сумі 637521 грн. 11 коп. за Кредитним договором № Z012/110/684 від 12.10.2007р.; у сумі 60062 долари США 38 центів за Кредитним договором № Z012/110/301 від 27.06.2008р., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

квартиру №41 (сорок один), що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаева, № 9, заг.площею 65,1 кв.м., яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право власності на житло, видане, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду 07.03.2003 за №43671, яке зареєстровано в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 26.05.2004р. за р. №1223138, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В рахунок погашення заборгованості у сумі 637521 грн. 11 коп. за Кредитним договором № Z012/110/684 від 12.10.2007р.; у сумі 60062 долари США 38 центів за Кредитним договором № Z012/110/301 від 27.06.2008р., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

квартиру №42 (сорок два), що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаєва, № 9, заг.площею 50,5 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 27.10.2006р. за р. №16546, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 27.10.2006р. за р. №1674773 та в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 26.02.2007р. за р. №8792, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" в дольовому порядку 3 654 грн. судового збору, тобто по 913 грн. 50 коп. з кожного із відповідачів.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов