Постанова № 52627544, 12.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 922/3289/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

прокурора (позивача) - Горгуль Н.В.,

1-го відповідача - Маринушкіна Л.В.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків (вх. №4226 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.07.15 у справі №922/3289/15

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова

до:1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний", м.Харків

про скасування рішення, визнання недійсним акту

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 року прокурор Дзержинського району м.Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до: 1) Харківської міської ради та 2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" в якому просив суд : визнати незаконним та скасувати п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 17.08.2011 № 384/11; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії АП № 186512 на земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану у місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023; визнати недійсним запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 141070500006 від 29.01.2010 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" передати територіальній громадян м. Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану в місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023 за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року у справі №922/3289/15 (суддя С.А. Прохоров) позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі: визнано незаконним та скасовано п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 17.08.2011 № 384/11;визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії АП № 186512 на земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану у місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023; визнано недійсним запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 141070500006 від 29.01.2010 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" передати територіальній громадян м. Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6921 га, розташовану в місті Харкові по проспекту Леніна з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023 за актом прийому-передачі. Стягнуто з Харківської міської ради на користь державного бюджету України - 2436,00 грн. судового збору; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" на користь державного бюджету України - 2436,00 грн. судового збору.

Харківська міська рада з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що рішення Харківської міської ради 384/11 від 17.08.2011р. є незаконним, оскільки ОК "ЖБК"Ботанічний" створено в порушення вимог ст. ст. 133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР та приписам Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, що Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення рішеня мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї теріторіальної громади, мала обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК"Ботанічний", мала переконатись у додержанні ОК порядку його створення. Суд першої інстанції не врахував, що Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб та може це зробити, виключно ознайомившись зі статутом ЖБК.

Перший відповідач вважає, що Харківська міська рада цілком обгрунтовано прийняла спірне рішення, керуючись ст.41 Земельного кодексу України та іншими нормами чинного законадавства України.

Перший відповідач зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на невірне визначення прокурора в якості позивача та не з'ясовано обставини справи щодо застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, відзивів чи пояснень по справі не надав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення представника другого відповідача не перешкоджає розгляду справи, судом вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою.

Судова колегія, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок Харківською міською радою, прокуратурою Дзержинського району м. Харкова встановлено, що відповідно до п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів» від 17.08.2011 №384/11 ОК "ЖБК "Ботанічний" надано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,6921 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по пр. Леніна зі строком виконання будівництва до 31.12.2015 р.

Суд першої інстанції встановив, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 4658802,00 грн., відповідно до інформації наданої ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова.

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК «ЖБК «Ботанічний» державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:006:0023 серії ЯК №185739, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 141070500006.

Не погодившись з даним рішенням Харківської міської ради, прокурор звернувся з позовом, з посиланням на те, що вказане рішення прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

В абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі») встановлено про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано, У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у даному випадку виступає у якості відповідача.

Відповідно до п.2.1. наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.1 1.2012 «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень», пріоритетним напрямом представницької діяльності є захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

Згідно з ст.13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність другого відповідача на підставі положень ст. 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Отже, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Положеннями ст. 133 Житлового Кодексу України, ст. 135 Житлового Кодексу України та абз. 1 п. 8 Примірного статуту, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45 , абз. 1 п. 74 Примірного статуту, ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку при вирішенні питання про те, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосував норми спеціальних нормативно - правовових актів.

Аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОК "ЖБК "Ботанічний" створено із порушенням вищевказаних норм.

Пунктами 1.2. статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ботанічний" зазначено, що кооператив створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію", обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що ОК "ЖБК "Ботанічний" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст. 41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Згідно зі ст. 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачено можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, про що свідчить статут ОК "ЖБК "Ботанічний" та протокол загальних зборів засновників від 06.06.2011 р., та суперечить ст. 137 ЖК України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту. Також відсутня вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов, яка повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи ОК «ЖБК «Ботанічний» та статутних документах.

Всупереч п. 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, як у редакції статуту на момент прийняття спірного рішення так і в новій редакції за 2009 рік - число його членів три.

Суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що спірне рішення (п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" № 384/11 від 17.08.2011) є незаконним, оскільки, перший відповідач вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення другого відповідача, мала переконатись у додержанні другим відповідачем порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що на підставі того, що п. 2 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 17.08.2011 № 384/11, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, є незаконним, то відповідний державний акт на право власності також не відповідає законові та порушує права власника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ст. 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог прокурора законними та обґрунтованими та задовольнив позов.

Суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення заяву першого відповідача про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Згідно з ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст.261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ч.2 п.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 судам роз'яснено про необхідність мати на увазі, те що, оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в п.п. 3 п. 5 розд. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Відповідно до п.п. 3 ч. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положення" Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Зазначений Закон набрав чинності 15.01.2012 р., отже строк позовної давності для звернення із даним позовом закінчився 15.01.2015 р.

Як свідчать матеріали справи, щодо строку позовної давності, прокурор зазначив, що останній дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише у 2015 року у ході вивчення даних веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщення рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Ботанічний" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського МУЮ та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Отже, початок перебігу позовної давності слід рахувати з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог земельного законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що порушення порядку передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Ботанічний" прокуратурою виявлено у 2015 року, зокрема, вказані дані отримано з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, органів реєстрації та податкової інспекції у 2015 році, у зв'язку з чим, прокурор просив суд визнати причини пропущення строку позовної давності поважними.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи щодо застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності необґрунтоване, оскільки суд першої інстанції дослідив всі питання щодо поважності причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від прокурора підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Колегія суддів вважає, що обставини вказані прокурором, а саме зміни у законодавстві, які регулюють спірні відносини; законодавство яке визначає строки позовної давності за позовами про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування (на момент прийняття оскаржуваного рішення в 2011 році згідно приписів п.4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Відповідно до п. 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 р., що набрав чинності 15.01.2012 р., п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено. В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи) великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню; складнощі пов'язані із створенням відповідачами прокурору штучних перешкод у проведенні відповідної перевірки заслуговують на увагу і свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що першим відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви першого відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 21, 256, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 41, 116 Земельного кодексу України, ст. 94 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України "Про кооперацію", ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, ст.ст.101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.07.15 у справі №922/3289/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.10.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.