Рішення № 52626490, 19.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" жовтня 2015 р. Справа № 906/1505/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника відповідача: ОСОБА_1- дов. № 5786 від 31.12.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 94252,46 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 94252,46грн. попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.10.2015р.

Позивач свого повноважного представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

16.10.2015р. на адресу суду позивачем направлено клопотання, відповідно до якого останній просить припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що сума попередньої оплати в розмірі 94252,46грн. відповідачем повернута в повному обсязі (а.с. 43).

Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що сума попередньої оплати повернута позивачу у повному обсязі, на підтвердження чого надала копії платіжних доручень (а.с. 46-61).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний Фонд Терещенка" (споживач, позивач) укладено договір № Т-ПР-20-2013-86 на постачання природного газу за регульованим тарифом та договір № Т-ПР-20-2013-85 на розподіл природного газу (а.с. 7-13).

За умовами п. 1.1. договору на постачання природного газу, постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до умов. п. 5.3.3. Договору № П-ПР-20-2013-86 споживач (позивач) взяв на себе зобов'язання оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

За умовами п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

На виконання умов договору, на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за постачання природного газу позивачем здійснено оплату на загальну суму 2316582,39 грн.

В той же час, відповідачем свої зобов'язання виконано на суму 2222329,93 грн.

01.07.2015р. відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.05.2015р. № 1640 анульовано дію ліцензії ПАТ "Житомиргаз" щодо надання послуг з газопостачання всім категоріям споживачів. Постачальником газу з 01.07.2015р. рішенням КРЕКП, постановою від 28.05.2015р. № 1646 визначено ТОВ "Житомиргаз Збут".

Таким чином, позивач вказує, що ним здійснено переплату за фактично отриманий природний газ від відповідача в сумі 94252,46грн.

У зв'язку з викладеним, позивач 28.01.2015р. та 28.06.2015р. звертався до відповідача з вимогою про повернення надлишково перерахованих коштів в сумі 94252,46грн. (а.с.34,35).

Проте відповідач вимоги претензії від 28.01.2015р. не виконав, на вимогу від 28.06.2015р. повідомив, що повернення коштів буде здійснено протягом 2015 року (а.с.36).

Враховуючи факт неповернення відповідачем надлишково сплачених коштів, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

16.10.2015 р. до суду надійшло клопотання позивача про припинення провадження у справі, оскільки відповідач сплатив кошти в сумі 94252,46 грн. в повному обсязі.

Судом встановлено, що кошти в сумі 81252,46 грн. повернуто відповідачем після порушення провадження у справі, а кошти в сумі 13000,00грн. - до порушення провадження у справі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача суд дійшов висновку, що в частині стягнення 13000,00грн. слід відмовити, а в частині стягнення 81252,46грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № П-ПР-20-2013-86 від 01.07.2013р. на постачання природного газу.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже встановлено судом, оплата вартості послуг з постачання газу за умовами договору, здійснювалась позивачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем) свого зобов'язання щодо оплати природного газу на загальну суму 2316582,39 грн. Отже, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок щодо поставки природного газу на зазначену суму.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки позивачу природного газу виконав частково, поставивши природного газу на загальну суму 2222329,93 грн. Сума попередньої оплати, на яку не здійснено поставку природного газу становить 94252,46грн.

Постановою НКРЕКП від 28.05.2015р. № 1640 "Про анулювання ліцензій на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом серії АЕ № 295540, видану ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (код ЄДРПОУ 03344071, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35) з 01 липня 2015р.

Отже, відповідачем після 01.07.2015р. не могло бути поставлено позивачу природний газ на суму вищевказаної попередньої оплати.

Враховуючи, що позивачем на момент сплати авансових платежів, між сторонами існували договірні відносини, вказані платежі позивачем здійснено правомірно.

Проте, оскільки з 01.07.2015р. договір є припиненим у зв'язку з анулюванням ліцензії відповідача на постачання природного газу, суд вважає, що кошти в сумі 94252,46 грн. відповідачем отримані без належної правової підстави.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення надлишково перерахованих коштів в сумі 94252,46 грн., на яку не було здійснено поставки природного газу, однак відповідачем не було виконано його вимоги щодо повернення безпідставно отриманих коштів.

Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Необхідно також зазначити, що зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно матеріалів справи, відповідач повернув позивачу суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 13000,00грн. - до моменту звернення з позовом до суду та в сумі 81252,46 грн. після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжними документами та проектами актів звірки сторін (а.с. 44,46-62 ).

За таких обставин в частині стягнення 13000,00грн. безпідставно отриманих відповідачем коштів слід відмовити, оскільки на момент звернення з позовом до суду спору в цій частині між сторонами вже не існувало.

В частині стягнення 81252,46грн. безпідставно отриманих коштів провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки розрахунки в цій частині відповідач провів після звернення позивача до суду.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

В порядку ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49,80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 81252,46 грн. на підставі п. 1-1- ст. 80 ГПК України.

2. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського,35, код ЄДРПОУ 03344071)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Фонд Терещенка" (13260, Житомирська область, Чуднівський район, с.Троща, вул. Чуднівська,56, код ЄДРПОУ 34868532)

- 1218,79 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.10.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід.)