Рішення № 52625993, 21.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.2015 Справа № 905/2097/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

при секретарі Романцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою

позивача: виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: дочірнього підприємства «Постер-Донбас», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 31826,52 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Позивач, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Постер-Донбас» про стягнення заборгованості в сумі 31 826,52 гривень з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за договором № 24 від 22.03.2013 року.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Ухвалами суду від 09.09.2015р. та від 30.09.2015 р., остаточно відстрочено сплату судового збору до 21.10.2015 року. Позивачем у встановлений судом строк, судовий збір не сплачено.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №24 від 22 березня 2013 року, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість.

Представники сторін в судове засідання не зявилися, про причини неявки не повідомили. Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, шляхом направлення поштової кореспонденції та електронного повідомлення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників сторін.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради від 20.03.2013р. було прийнято рішення №128 «Про розгляд звернень субєктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя», яким дочірньому підприємству «Постер Донбас» вирішено видати дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

22.03.2013 р. між виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (далі-позивач) та дочірнім підприємством «Постер Донбас» (далі-відповідач, розповсюджувач) було укладено договір № 24 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (далі-договір).

Згідно п.1.1. договору позивач надає відповідачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а відповідач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно умов цього Договору.

Згідно п.1.2.договору, місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який є невідємною частиною цього Договору.

Згідно переліку місць розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідачу надано місця у кількості 5 одиниць, у тимчасове користування з 18.07.2012р. до 18.07.2017 р., які розташовані за адресами:

1.Перехрестя вул. Курчатова та вул. Приазовської № за схемою 559,

2.Перехрестя вул. Заозерної та вул. Маміна-Сибіряка № за схемою 561,

3.Перехрестя вул. Ушакова та вул. Гагаріна № за схемою 565,

4.Перехрестя вул. Шевченка та вул. 60 років СРСР № за схемою566,

5.Перехрестя вул. Шевченка та вул. 60 років СРСР № за схемою 567.

Відповідно до умов п.п.2.3.1.,2.3.15. договору передбачено, що розповсюджувач зобов'язується неухильно виконувати вимоги Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ 29.12.2003р. №2067, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами. Своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки обумовлені цим договором.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, встановлюється в порядку, визначеному виконавчим комітетом Маріупольської міської ради. Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування розповсюджувачу, становить 3 536,28 (три тисячі пятсот тридцять шість гривень 28 коп.) в місяць.

Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем: перший платіж-протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі-авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата (п. 3.5. договору).

В перебігу строку дії договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання із внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, внаслідок чого станом на 17.08.2015 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 31 826,52 гривень.

Представник позивача звернувся з претензією № 45 від 18.08.2014 року до відповідача, в якій зазначив про заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу в розмірі 3 536,28 гривень станом на 01.08.2014 р. відповідно до Договору № 24 від 22.03.2013р. Відповідач відповідь на претензію не надав.

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, наполягаючи на стягненні заборгованості у розмірі 31 826,52 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 31 826,52 гривень суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про рекламу», Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» інших нормативних актів, та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №24 від 22.03.2013р. має ознаки договору найму, адже опосередковує тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності, що зумовлює висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст.283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №24 від 22.03.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не були в повному обсязі виконані грошові зобов'язання із сплати за користування місцями розміщення зовнішньої реклами. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем в сумі 31 826,52 гривень виник у станом на 17.08.2015 року є доведений та підтверджений матеріалами справи, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 30.09.2015 року, відстрочено сплату судового збору до 21.10.2015 року. Позивачем у встановлений судом строк судовий збір не сплачено.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Отже, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору у розмірі 1218,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Постер - Донбас» (83114, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34899597) на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, місцевий бюджет м. Маріуполя, розрахунковий рахунок 31413544700051 у банку ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 04052784) заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 31 826,52 гривень.

Стягнути з дочірнього підприємства «Постер - Донбас» (83114, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34899597) в доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218,00 гривень.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 21.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.10.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник