Рішення № 52625898, 16.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.15р. Справа № 904/7479/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 1 170 795,79 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.08.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 20.08.2015 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" про стягнення 1170 795,78 грн., з яких: 670 000,00 грн. - заборгованість із суборендної плати, 250 829,61 грн. заборгованість із компенсації, відшкодування витрат, 57 554,79 грн. пеня, 9 926,30 грн. 3% річних, 182 485,08 грн. інфляційні втрати.

Вказані позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань в частині оплати за користування нежитловими приміщеннями та обладнанням за договором суборенди (піднайму) № 21/09-12 від 21.09.2012 року, у звязку з чим у останнього за період з червня 2014 року по липень 2015 року виникла заборгованість на суму 670000,00 грн., на яку позивач нарахував пеню у сумі 57 554,79 грн. за загальний період з 06.06.2014 року по 31.07.2015 року із розрахунку однієї облікової ставки НБУ із заборгованості за кожний день прострочки, 3% річних у сумі 9 926,30 грн. за загальний період з 06.06.2014 року по 31.07.2015 року, інфляційні втрати у сумі 182 485,08 грн. за загальний період із червня 2014 року по червень 2015 року.

Разом з тим відповідно до пунктів 5.6., 5.7. договору суборенди (піднайму) № 21/09-12 від 21.09.2012 року позивач заявив до стягнення 250 829,61 грн. у порядку компенсації вартості водовідведення, питної води, активної та реактивної електроенергії, відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж, водоканалізаційної та газової дільниць за загальний період травень липень 2015 року.

Крім того, позивач просить визнати договір суборенди (піднайму) № 21/09-12 від 21.09.2012 року припиненим з 01.08.2015 року, посилаючись на те, що строк його дії не може перевищувати строку дії основних договорів оренди.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

16.09.2015 року від сторін у справі за підписом від позивача - директора ОСОБА_3, від відповідача - директора ОСОБА_4 надійшла заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угода, за змістом якої: сторони досягли домовленості про визнання договору суборенди (піднайму) № 21/09-12 від 21.09.2012 року припиненим з 01.08.2015 року; відповідач повністю визнає позовні вимоги в частині його заборгованості перед позивачем на загальну суму 1 170 795,79 грн.; у порядку врегулювання спору відповідач на підставі статті 600 Цивільного кодексу України передає позивачеві у власність відступного - майно (машини, обладнання) на загальну суму 970 635,00 грн. (а.с. 138 - 144 том 1).

Представники сторін у судовому засіданні підтримали заяву про затвердження мирової угоди і надали пояснення, стверджуючи про наявність необхідних повноважень у директорів на укладення мирової угоди та відсутність законодавчих перешкод для її затвердження судом.

У судовому засіданні 15.10.2015 року представник позивача подав письмову заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 4 098,20 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду 25.08.2015 року з призначенням судового розгляду на 16.09.2015 року, після чого оголошувалася перерва до 30.09.2015 року, 06.10.2015 року, 08.10.2015 року, 15.10.2015 року.

У судовому засіданні 15.10.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод" (далі - Орендар, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (далі - Суборендар, Відповідач) було укладено договір суборенди (піднайму) майна № 21/09-12 (далі - Договір суборенди) за пунктом 1.1. якого позивач передав відповідачеві в суборенду для здійснення господарської та виробничої діяльності наступне майно (далі - об'єкт оренди):

- приміщення сталеливарного цеху літ. "Э" загальною площею 8 428,7 кв.м.;

- приміщення чавуноливарного цеху літ. "Е1" загальною площею6 912,3 кв.м.;

- приміщення газоочищення літ. "Б1" загальною площею 360,4 кв.м.;

- приміщення механоскладального цеху літ. "О" загальною площею 3 695,9 кв.м.;

- технологічне обладнання за переліком та вартістю згідно з Додатком № 1 до цього договору, що знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 169.

Приймання-передача об'єкта оренди здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі (пункт 3.1. договору суборенди).

Сторони договору суборенди також дійшли згоди про те, що орендар повинен передати об'єкт оренди суборендарю з 01.10.2012 року (пункт 3.2. договору суборенди).

При передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується сторонами та у якому відображається стан об'єкта оренди (пункт 3.4. договору суборенди).

Згідно з пунктом 4.1. договору строк суборенди встановлюється з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За змістом пункту 4.3. цей договір продовжується на тих самих умовах на аналогічний строк, якщо одна із сторін за договором не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про свій намір його розірвати.

Розмір орендної плати складає 50 000,00 грн. щомісячно, у тому числі ПДВ. Розмір орендної плати не включає відповідні витрати з експлуатації мереж електро, -водопостачання, каналізації і теплопостачання, а також не включає компенсацію суборендарем вартості витрат орендаря, визначених пунктом 5.7. цього договору (пункт 5.1. договору суборенди).

Згідно з пунктом 5.3. договору суборенди оплата здійснюється суборендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно, безготівковим розрахунком на поточний рахунок орендаря 100% передоплатою відповідно до виставленого рахунку до 01 числа поточного місяця чи іншими способами розрахунків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 5.6. договору суборенди передбачено, що суборендар щомісячно подає орендарю заявки на обсяги енергоносіїв і здійснює оплату за них у наступні строки:

відшкодування за спожитий газ - 100% до 22 числа місяця, що передує місяцю поставки;

відшкодування за спожиту електроенергію:

- до 01. числа розрахункового періоду - 30% вартості заявленого обсягу;

- до 07 числа розрахункового періоду - 30% вартості заявленого обсягу;

- до 13 числа розрахункового періоду - 30% вартості заявленого обсягу;

- до 26 числа розрахункового періоду - 10% вартості заявленого обсягу;

водопостачання, водовідведення - протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку;

теплопостачання - протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку;

використання реактивної енергії: протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку.

Згідно з пунктом 5.7. договору суборенди суборендар щомісячно протягом 10 банківських днів з моменту отримання від орендаря рахунку здійснює оплату компенсації вартості наступних витрат, понесених орендарем при забезпеченні поставки суборендарю необхідного обсягу енергоносіїв:

- компенсація витрат орендаря з утримання технологічних електросистем;

- компенсація витрат орендаря із забезпечення охорони об'єкта , який переданий в суборенду (піднайм);

- компенсація витрат орендаря з утримання водоканалізаційної служби з обслуговування водоканалізаційних систем;

- компенсація витрат орендаря з утримання газової служби з обслуговування систем газопостачання;

- компенсація інших витрат орендаря, пов'язаних з утриманням засобів обліку енергоспоживання;

- компенсація витрат, пов'язаних з наданням послуг із утриманняґ у належному стані об'єкта.

У разі виникнення прострочки в оплаті суборендарем сум орендної плати згідно з цим договором, суборендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки з моменту її виникнення (пункт 9.8 договору суборенди).

Сторони передбачили, що цей договір набуває чинності у момент, визначений пунктом 3.5. договору і діє до закінчення строку його дії (пункт 11.2. договору суборенди).

Об'єкт оренди у вигляді нерухомого майна та технологічного обладнання був переданий позивачем у користування відповідача за двома окремими актами від 01.10.2012 року, тобто у порядку і у строк, передбаченими пунктами 3.1., 3.2. договору суборенди (а.с. 20 - 25 том 1).

Право позивача на користування об'єктом оренди (приміщення сталеливарного цеху літ. "Э" загальною площею 8 428,7 кв.м.; приміщення чавуноливарного цеху літ. "Е1" загальною площею6 912,3 кв.м.; приміщення газоочищення літ. "Б1" загальною площею 360,4 кв.м.; техноологічне обладнання) підтверджується договором оренди № 0110-12/ОР від 01.10.2012 року, укладеним між позивачем у цій справі як орендарем та Приватним підприємством "ІР-Інвест-Груп" - орендодавцем строком на 35 місяців з моменту підписання цього договору та відповідних актів приймання-передачі від 01.10.2012 року (пункт 3.1. договору), тобто по серпень 2015 року включно (а.с. 83 - 109 том 1).

Право позивача на користування об'єктом оренди (приміщення механоскладального цеху літ. "О" загальною площею 3 695,9 кв.м.) підтверджується договором оренди № 0110-1 від 01.10.2012 року, укладеним між позивачем у цій справі як орендарем та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "ІР-МВ"- орендодавцем строком на 35 місяців з моменту підписання цього договору та відповідного акту приймання-передачі від 01.10.2012 року (пункт 3.1. договору), тобто по серпень 2015 року включно (а.с. 110 - 112 том 1).

З огляду на презумпцію правомірності, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України та з урахуванням статті 11 цього Кодексу, статті 174 Господарського кодексу України, укладений між сторонами у цій справі договір суборенди є правовою підставою для виникнення між ними двосторонніх господарських зобов'язань.

На виконання умов договору суборенди у період із червня 2014 року по липень 2015 року позивачем у справі надані відповідачеві послуги із суборенди майна на загальну суму 700 000,00 грн., що підтверджується:

двосторонніми актами:

№ Н-00000375 від 30.06.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.06.2014 року,

№ Н-00000413 від 31.07.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.07.2014 року,

№ Н-00000474 від 31.08.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.08.2014 року,

№ Н-00000543 від 30.09.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.09.2014 року,

№ Н-00000609 від 31.10.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.10.2014 року,

№ Н-00000680 від 30.11.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.11.2014 року,

№ Н-00000757 від 31.12.2014 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.12.2014 року,

№ Н-00000037 від 31.01.2015 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.01.2015 року,

№ Н-00000099 від 28.02.2015 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.02.2015 року,

№ Н-00000195 від 31.03.2015 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.03.2015 року,

№ Н-00000272 від 30.04.2015 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.04.2015 року,

№ Н-00000322 від 31.05.2015 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.05.2015 року,

№ Н-00000375 від 30.06.2015 року на суму 50000,00 грн. із передоплатою у строк до 01.06.2015 року (а.с. 27 - 39 том 1);

рахунками-фактурами на оплату:

№ Н-00000319 від 02.06.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000407 від 04.07.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000456 від 04.08.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000524 від 02.09.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000595 від 03.10.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000698 від 10.11.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000769 від 03.12.2014 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000020 від 03.01.2015 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000076 від 04.02.2015 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000140 від 04.03.2015 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000234 від 01.04.2015 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000373 від 05.05.2015 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000374 від 02.06.2015 року на суму 50000,00 грн.,

№ Н-00000436 від 01.07.2015 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 47 - 60 том 1).

Отримані послуги відповідач оплатив частково, а саме у сумі 30 000,00 грн. по рахунку від 02.06.2014 року за платіжним дорученням № 2426, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою за 08.09.2014 року (а.с. 218 том 1).

Несплачений відповідачем залишок грошових коштів за суборенду складає 670 000,00 грн. (700000,00 30000,00 670000,00), з яких: 20 000,00 грн. - за червень 2014 року, 650000,00 грн. - за період з липня 2014 року по липень 2015 року включно.

На виконання умов договору суборенди, а саме пункту 5.6., відповідачеві були виставлені, а відповідачем отримані рахунки-фактури:

№ Н-00000443 від 30.06.2015 року на компенсацію вартості водовідведення 1951,44 грн. та питної води 1411,68 грн., разом 3363,12 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Н-00000384 від 30.06.2015 року) із строком оплати до 04.07.2015 року (а.с. 46, 71 том 1);

№ Н-00000530 від 31.07.2015 року на компенсацію вартості водовідведення 1928,88 грн. та питної води 1162,80 грн., разом 3324,24 грн. із строком оплати до 06.08.2015 року (а.с. 70 том 1);

№ Н-00000481 від 21.07.2015 року на компенсацію вартості активної електроенергії 166000,39 грн., з яких позивачем заявлена до стягнення сума 81 782,16 грн., що є його правом, із строком оплати до 26.07.2015 року (а.с. 219 том 1);

№ Н-00000535 від 31.07.2015 року на компенсацію вартості реактивної електроенергії 6976,33 грн. із строком оплати до 26.07.2015 року (а.с. 220 том 1).

Усього 95 445,61 грн.

На виконання умов договору суборенди, а саме пункту 5.7., відповідачеві були виставлені, а відповідачем отримані рахунки-фактури:

№ Н-00000377 від 31.05.2015 року на відшкодування витрат на утримання технологічних електромереж 28 670,48 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №Н-00000326 від 31.05.2015 року) із строком оплати до 13.06.2015 року (а.с. 41, 63 том 1);

№ Н-00000446 від 30.06.2015 року на відшкодування витрат на утримання технологічних електромереж 17 670,48 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №Н-00000388 від 30.06.2015 року) із строком оплати до 15.07.2015 року (а.с. 40, 62 том 1);

№ Н-00000550 від 31.07.2015 року на відшкодування витрат на утримання технологічних електромереж 38 220,24 грн. із строком оплати до 15.08.2015 року (а.с. 61 том 1);

№ Н-00000390 від 31.05.2015 року на відшкодування витрат водоканалізаційної дільниці 5 970,83 грн. (акт № Н-00000336 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року) із строком оплати до 13.06.2015 року (а.с. 43, 66 том 1);

№ Н-00000464 від 30.06.2015 року на відшкодування витрат водоканалізаційної дільниці 12 695,02 грн. (акт № Н-00000407 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 року) із строком оплати до 15.07.2015 року (а.с. 42, 65 том 1);

№ Н-00000539 від 31.07.2015 року на відшкодування витрат водоканалізаційної дільниці 11 765,32 грн. із строком оплати до 15.08.2015 року (а.с. 64 том 1);

№ Н-00000389 від 31.05.2015 року на відшкодування витрат газової дільниці 14384,33 грн. (акт № Н-00000335 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року) із строком оплати до 13.06.2015 року (а.с. 45, 69 том 1);

№ Н-00000463 від 30.06.2015 року на відшкодування витрат газової дільниці 14422,15 грн. (акт № Н-00000406 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 року) із строком оплати до 15.07.2015 року (а.с. 44, 68 том 1);

№ Н-00000537 від 31.07.2015 року на відшкодування витрат газової дільниці 11588,35 грн. із строком оплати до 15.08.2015 року (а.с. 67 том 1).

Усього 155 383,76 грн.

Загальна сума компенсаційних виплат, нарахованих позивачем в порядку пунктів 5.6., 5.7. договору суборенди та не отриманих у визначений договором строк, складає 250 829,37 грн. (95445,61 + 155383,76 = 250829,37), що разом із залишком неотриманої суборендної плати у сумі 670 000,00 грн. і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина пята статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 5.3, 5.6, 5.7. договору суборенди строк повної оплати за суборенду та компенсаційних витрат є таким, що настав. Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 670 000,00 грн. та компенсаційних витрат у сумі 250 829,37 грн. відповідач суду не надав.

Вказана заборгованість відповідача визнається ним повністю та підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків станом на 01.08.2015 року (а.с. 221-222 том 1).

Таким чином, обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості із суборендної плати у сумі 670 000,00 грн. та компенсаційних витрат у сумі 250 829,37 грн. із 250 829, 61 грн., заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 57 554,79 грн. розрахована із загальної заборгованості із суборендної плати у сумі 670 000,00 грн. за загальний період із 06.06.2014 року по 31.07.2015 року.

Перевіркою розрахунку пені встановлено, що він здійснений невірно внаслідок неправильного визначення початку прострочки в оплаті, а відтак і закінчення шестимісячного строку нарахування, передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та з урахуванням пунктів 5.3, 9.8. договору суборенди, нормативних приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, пеня із заборгованості з оплати за суборенду із розрахунку однієї облікової ставки НБУ буде складати 56 320,82 грн., з яких:

за рахунком-фактурою № Н-00000319 від 02.06.2014 року із заборгованості на суму 20000,00 грн. за період з 06.06.2014 року по 01.12.2014 року 1174,25 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000407 від 04.07.2014 року із заборгованості на суму 50000,00 грн. за період з 08.07.2014 року по 01.01.2015 року 3113,70 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000456 від 04.08.2014 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.08.2014 року по 01.02.2015 року (з урахуванням уточнень, наданих у судовому засіданні 15.10.2015 року) 3248,63 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000524 від 02.09.2014 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.09.2014 року по 01.03.2015 року 3435,62 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000595 від 03.10.2014 року на суму 50000,00 грн. за період з 07.10.2014 року по 01.04.2015 року 4150,00 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000698 від 10.11.2014 року на суму 50000,00 грн. за період з 11.11.2014 року по 01.05.2015 року 4783,56 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000769 від 03.12.2014 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.12.2014 року по 01.06.2015 року 5582,19 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000020 від 03.01.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.01.2015 року по 01.07.2015 року 6220,55 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000076 від 04.02.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.02.2015 року по 31.07.2015 року 6858,90 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000140 від 04.03.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.03.2015 року по 31.07.2015 року 6082,19 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000234 від 01.04.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 07.04.2015 року по 31.07.2015 року 4767,12 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000373 від 05.05.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.05.2015 року по 31.07.2015 року 3575,34 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000374 від 02.06.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 06.06.2015 року по 31.07.2015 року 2301,37 грн.,

за рахунком-фактурою № Н-00000436 від 01.07.2015 року на суму 50000,00 грн. за період з 07.07.2015 року по 31.07.2015 року 1027,40 грн.

Таким чином, обґрунтовано заявленою до стягнення є пеня у сумі 56 320,82 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 9 926,30 грн. розраховані із загальної заборгованості із суборендної плати у сумі 670 000,00 грн. за загальний період із 06.06.2014 року по 31.07.2015 року.

Перевіркою вказаного розрахунку порушень не встановлено.

Інфляційні втрати у сумі 182 485,08 грн. заявлені позивачем до стягнення із фактично розрахованої ним суми 223 874,70 грн. із загальної заборгованості із суборендної плати у сумі 670 000,00 грн. за загальний період із червня 2014 року по липень 2015 року з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції у вказаний період.

Перевіркою здійсненого розрахунку порушень не встановлено.

Позовна вимога про визнання договору суборенди (піднайму) майна № 21/09-12 від 21.09.2012 року припиненим з 01.08.2015 року є неправомірною з огляду на наступне.

За частиною другою статті 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Договір оренди № 0110-12/ОР від 01.10.2012 року та договір оренди № 0110-1 від 01.10.2012 року, укладені відповідачем у цій справі з орендодавцями по серпень 2015 року включно. Пунктами 8.5. цих договорів передбачено, що якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку цього договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Вказаний пункт договорів відповідає змісту статті 764 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктами 4.1, 4.3. договору суборенди цей договір укладений на строк з 01.10.2012 року строком на 15 місяців, тобто до 01.01.2014 року, з правом його продовження на аналогічний строк, тобто до 01.04.2015 року за умов, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить про свій намір його розірвати.

Можливість застосування до орендних правовідносин між сторонами у цій справі за договором суборенди положень статті 764 Цивільного кодексу України щодо подальшого продовження його строку з урахуванням статті 774 цього Кодексу не виключається.

За змістом статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи за наявності спору між сторонами, які звертаються з позовами, окрім іншого, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Заявляючи позовну вимогу про визнання договору суборенди припиненим з 01.08.2015 року, позивач не надав жодних доказів не тільки щодо припинення 01.08.2015 року його орендних правовідносин з орендодавцями та з суборендарем стосовно обєкту оренди, а й щодо спору як такого з відповідачем у цій справі з цього приводу.

Крім того, позовні вимоги у цій частині не є належним способом захисту.

Із змісту статті 20 Господарського кодексу України вбачається, що одним із способів захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання може бути установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.

Стаття 16 Цивільного кодексу України серед інших способів захисту передбачає зміну правовідношення.

Позивач у справі фактично просить не вирішити спір і захистити його право чи інтерес, а встановити юридичний факт.

За частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлення юридичних фактів можливе, але в порядку оцінки доказів у справі згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору в межах спору про право.

Згідно з пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову про визнання договору суборенди припиненим відсутні.

Подана сторонами мирова угода затвердженню не підлягає з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Пунктом 3.19. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції серед іншого передбачено, що мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обовязків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Мирова угода з боку позивача підписана директором ОСОБА_3, на підтвердження посадового статусу якого суду наданий протокол установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод від 23.09.2011 року про обрання його на вказану посаду (а.с. 168 170 том 1).

З боку відповідача мирова угода підписана директором ОСОБА_4, посадовий статус якого підтверджений протоколом від 05.08.2015 року № 07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський ливарно-механічний завод (а.с. 173-174 том 1).

Відповідно до пункту 12.4.15. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод, затвердженого протоколом установчих зборів засновників від 23.09.2011 року та зареєстрованого державним реєстратором 29.09.2011 року (номер запису 12301020000003901), до виключної компетенції вищого органу Товариства загальних зборів учасників відноситься прийняття рішень про встановлення дозволеного ліміту суми на вчинення директором правочинів без отримання згоди зборів учасників та надання згоди директору на укладання договорів про відчуження або придбання основних засобів (у тому числі нерухомого майна і земельних ділянок), надання згоди на укладення кредитних договорів, договорів застави, іпотеки, поруки, позики, спільної діяльності, оренди нерухомого майна, капітального ремонту та/або реконструкції нерухомого майна (та ін.. основних засобів) та інших договорів, сума яких дорівнює або перевищує визначений зборами учасників ліміт у розмірі 10000 гривень (а.с. 160-161 том 1).

Відповідно до пункту 12.4.15. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський ливарно-механічний завод, затвердженого у новій редакції протоколом №06 від 28.11.2011 року та зареєстрованого державним реєстратором 14.12.2011 року (номер запису 12301050004003699), до виключної компетенції вищого органу Товариства загальних зборів учасників відноситься прийняття рішень про встановлення дозволеного ліміту суми на вчинення директором правочинів без отримання згоди зборів учасників та надання згоди директору на укладання договорів про відчуження або придбання основних засобів (у тому числі нерухомого майна і земельних ділянок), надання згоди на укладення кредитних договорів, договорів застави, іпотеки, поруки, позики, спільної діяльності, оренди нерухомого майна, капітального ремонту та/або реконструкції нерухомого майна (та ін.. основних засобів) та інших договорів, сума яких дорівнює або перевищує визначений зборами учасників ліміт (а.с. 184-185 том 1).

Згідно з пунктом г) частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" вказані положення статутів сторін є компетенцією їх вищих органів управління в частині форми контролю за діяльністю виконавчого органу.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509) встановлено, що основні засоби це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

За підпунктом 5.1.4. пункту 5.1. вказаного Положення до основних засобів відносяться машини та обладнання.

Підпунктом 14.1.138. Податкового кодексу України основні засоби визначені як матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Передбачене за умовами мирової угоди для передачі відповідачем у якості відступного майно (машини, обладнання) на загальну суму 970 635,00 грн., зокрема:

автонавантажувач за ціною 27240,00 грн.;

гвинтовий компресор Airpol 55 у кількості 2 одиниці за ціною по 46250,00 грн. кожний;

градирня малогабаритна вентиляторна ГМВ-100Н за ціною 21828,00 грн.,

дрібометний пристрій Q-378Е за ціною 70356,00 грн.,

ковш стопорний ємністю 4т у кількості 2 од. за ціною по 20 417,00 грн. кожний,

компресор Airpol 75-7,5 вартістю 43160,00 грн., устаткування стрижневої ділянки за ціною 77132,00 грн.,

устаткування стрижневої ділянки за ціною 77132,00 грн.,

устаткування ділянки регенерації за ціною 124779,00 грн.,

устаткування формовочної ділянки за ціною 107860,00 грн.,

компресор гвинтовий маслонаповнений у кількості 2 од. за ціною по 50 991,00 грн. кожний тощо (а.с. 140-141 том 1) є основними засобами. Відтак їх відчуження у будь-який спосіб безпосередньо стосується інтересів учасників Товариств, оскільки за частиною першою статті 58 Закону України "Про господарські товариства" саме вони контролюють діяльність виконавчих органів шляхом здійснення управлінських функцій через вищий орган - загальні збори учасників товариства, підприємницька діяльність якого згідно зі статтею 84 Цивільного кодексу України має на меті одержання прибутку з наступним його розподілом між учасниками.

Отже, умови мирової угоди стосуються прав та інтересів учасників товариств, які не є учасниками цього судового процесу. Їх згода на відчуження матеріальних активів сторонами не надана, що може привести до нового судового спору, що перешкоджає затвердженню мирової угоди.

Позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 04.07.2011 року (справа № 3-65гс11), ухваленій з мотивів неоднакового застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права (постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року у справі № 13/210/10 та у справі № 28/130/10), зводиться до того, що висновки про те, що мирова угода, яка затверджена судом, не може вважатися зобовязанням у цивільно-правовому розумінні, оскільки її укладення, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства та Закону України Про виконавче провадження, є необґрунтованими.

Таким чином, умови мирової угоди породжують для сторін господарські зобов'язання, які відповідно до статей 509, 526 Цивільного кодексу України є правовідношеннями, що у свою чергу породжують для сторін обов'язкові для виконання права і обов'язки.

За частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа може здійснювати лише у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 14 цього Кодексу передбачено, що цивільні обов'язки повинні виконуватися також у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Викладене потребує суворого дотримання чинного законодавства при узгодженні сторонами умов мирової угоди.

У цьому контексті визначальним є й та обставина, що відповідач не надав суду правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на майно, передбачене за мировою угодою у якості відступного. Надана бухгалтерська довідка від 11.09.2015 року про перебування вказаного майна на балансі відповідача не є таким належним і допустимим доказом.

Правове значення має й те, що визнання відповідачем за мировою угодою позову у повному обсязі за обставин неправомірності позовних вимог у певній частині є свідченням порушення його майнових прав.

За частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Таким чином, подана сторонами заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угода суперечать чинному законодавству, а тому спір має бути вирішений по суті.

За результатом встановлених обставин у справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у загальній сумі 1 169 561,57 грн., з яких: 670 000,00 грн. основний борг, 259 829,37 грн. компенсаційні витрати, 56 320,82 грн. пеня, 9 926,30 грн. 3% річних, 182 485,08 грн. інфляційні втрати.

Згідно з пунктом 10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року (із змін. і доп.) "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позову - 20.08.2015 року) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору була встановлена у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 грн.; у погодинному розмірі - 7,29 грн.

З урахуванням ціни позову з майновими вимогами у сумі 1 170 795,78 грн. судовий збір повинен складати 23 415,92 грн. (1 170 795,78х 2% = 23 415,92). Сума сплаченого позивачем судового збору складає 27 514,12 грн., що підтверджується квитанцією відділення № 15 ПАТ КБ Приватбанк № 0.0.422672596.1 від 17.08.2015 року, ключ: 878105880 (а.с. 10 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 4 098,20 грн. (27 514,12 23415,92 = 4098,20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 098,20 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 27 514,12 грн. за квитанцією відділення № 15 ПАТ КБ Приватбанк № 0.0.422672596.1 від 17.08.2015 року, ключ: 878105880, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи (а.с. 10 том 1).

За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 23 391,23 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32-34, 36, 43-44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (53207, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, буд. 169, ідентифікаційний код 37196329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод" (53207, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, буд. 169, ідентифікаційний код 37837224) основний борг у сумі 670 000,00 грн., заборгованість з компенсації, відшкодування витрат у сумі 259 829,37 грн., пеню у сумі 56320,82 грн., 3% річних у сумі 9 926,30 грн., інфляційні втрати у сумі 182 485,08 грн., судовий збір у сумі 23 391,23 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод" (53207, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, буд. 169, ідентифікаційний код 37837224) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 098,20 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 27 514,12 грн. за квитанцією відділення № 15 ПАТ КБ Приватбанк № 0.0.422672596.1 від 17.08.2015 року, ключ: 878105880, про що винести ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2015 року.

Суддя ОСОБА_5